Справа № 128/997/25
Провадження № 22-ц/801/1218/2025
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Міхасішин І. В.
13 червня 2025 рокуСправа № 128/997/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Берегового О.Ю., Стадника І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 128/997/25 за позовом ОСОБА_1 до прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Бондаренко О. І.,
встановив:
В березні 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними та незаконними діями.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними та незаконними діями - повернуто позивачу ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд ставить під сумнів факт видачі довіреності на ім'я ОСОБА_2 , термін дії довіреності, обсяг прав та обов'язків, що позбавляє останнього права представляти інтереси ОСОБА_1 в установах не залежно від форми власності.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання по відкриття провадження.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що заява яка була подана до суду підписана в двох місцях, що суд першої інстанції постановлячи оскаржувану ухвалу не врахував.
Наведене в ухвалі суду першої інстанції свідчить про допущення формалізму і непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Статтею 185 ЦПК України врегульовано питання щодо підстав залишення позовної заяви без руху та повернення заяви.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація є гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, суд ставить під сумнів факт видачі довіреності на ім'я ОСОБА_2 , термін дії довіреність, обсяг прав та обов'язків, що позбавляє останнього права представляти інтереси ОСОБА_1 в установах не залежно від форми власності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви з огляду на таке.
Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина друга статті 175 ЦПК України).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 185 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частини друга, третя статті 185 ЦПК України).
Колегія суддів зазнає, що на аркуші першому справи знаходиться копія заяви, з якої вбачається, що в лівому верхньому куті під прізвищем позивача міститься рукописний підпис, також на другому аркуші заяви міститься аналогічний рукописний підпис.
Цивільний процесуальний кодекс України імперативно не встановлює, в якому саме місці аркуша учасник справи має підписати процесуальний документ, який він подає до суду.
Норми ЦПК не містять положень, які б зобов'язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.
Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У разі, якщо у суду першої інстанції виникли сумніви щодо того що вищевказану позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, суд першої інстанції мав повноваження залишити заяву без руху для перевірки волі особи на подання заяви.
У рішенні від 8.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява №24003/07) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4.11.1950, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).
Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала від 24 березня 2025 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
постановив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: О.Ю. Береговий
І.М. Стадник