Справа №461/2195/25
09 червня 2025 року м.Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Маковської Д.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до кредитного договору №Z06.00405.004081581, укладеного 05.07.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 відповідачу було надано кредит в розмірі 74999 грн. 00 коп., зі сплатою 12,49% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Відповідач скористався кредитними коштами, проте зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме заборгував позивачеві кошти у загальному розмірі 174656,06 грн., що складається з простроченого боргу - 73650,80 грн.; прострочених процентів - 33794,13 грн.; простроченої плати за обслуговування кредиту - 60402,39 грн.; пені нарахованої по 29.02.2020 року (включно) - 6808,74 грн.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача
банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 06 квітня
2021 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти)
календарних днів з дня направлення вказаної вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги АТ «Ідея Банк» будуть здійсненні заходи щодо примусового
стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку.
Проте, ОСОБА_2 у встановлений строк зобов'язання за кредитним договором не
виконав, з огляду на що 19.05.2021 за заявою АТ «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис за №45250 про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, включаючи витрати на вчинення останнього.
Однак, в подальшому вказаний виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку за позовом ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню, про що свідчить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2022 у справі № 760/24046/21.
Разом з тим, позивач зазначає, що вказане жодним чином не спростовує заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором чи право вимоги АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 за цим договором.
У тому числі, за позовом ОСОБА_2 , згідно рішення Галицького
районного суду м. Львова від 28.02.2025 у справі № 461/842/25 стягнуто з АТ «Ідея Банк» кошти, які раніше надійшли АТ «Ідея Банк» на погашення частини заборгованості за кредитним договором в межах виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису вчиненого на кредитному
договорі, де боржником був ОСОБА_2 .
Зазначене рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2025 було виконано
АТ «Ідея Банк» добровільно, заборгованість відповідача по кредитному договору в цій частині була відновлена. Грошові кошти в розмірі 13609,09 грн. знаходяться на транзитному рахунку ОСОБА_2 та доступні йому і можуть бути ним зняті в будь-який момент, про що також повідомлено відповідача в цій справі.
Тому, зважаючи на те, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором залишається непогашеною, відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, проценти за користування кредитом та інші обов'язкові платежі, тому позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
08.04.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
23.04.2025 року представниця позивача подала до суду відповідь на відзив.
07.05.2025 року представник відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення.
28.05.2025 року представниця позивача скерувала до суду письмові пояснення.
Представниця позивача за довіреністю у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що справу просить розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить задовольнити позов частково, оскільки вважає, що позивачем надано суду неналежний розрахунок заборгованості. Зазначає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання
виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте банк вимог щодо повернення заборгованості за поточним тілом кредиту та заборгованість за нарахованими відсотками не заявляє, оскільки така заборгованість відсутня, так як у наданих банком розрахунках зазначено, що за поточним тілом кредиту та нарахованими відсотками, заборгованість відсутня. Водночас вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками не можуть бути задоволені оскільки умови, щодо нарахування вказаної заборгованості не визначені в анкеті-заяві у паспорті споживчого кредитування. Представник відповідача зазначає, що позивачем взагалі не розкрито таке поняття як «прострочений основний борг», «прострочені проценти» та «прострочена плата за обслуговування кредиту». Крім того, його правова природа та підстави нарахування не передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «строковий основний борг» та «прострочений основний борг»; «строкові проценти» та «прострочені проценти»; «строкова плата за обслуговування кредиту» та «прострочена плата за обслуговування кредиту» що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню. Стверджує, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем становить 35097, 00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності представника позивача, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до укладеного 05.07.2018 року договору №Z06.00405.004081581 між позивачем і відповідачем, ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 74999, 00 грн., зі сплатою 12,49% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленими кредитним договором графіком щомісячних платежів /а. с. 55-60/.
Позивачем 06.10.2021 року відповідачу направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідної даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора / а. с. 14/.
Відповідач своїх договірних зобов'язань за кредитним договором не виконав. Відповідно до розрахунку суми боргу за кредитом, наданого позивачем, борг ОСОБА_2 становить у загальному розмірі 174656,06 грн., що складається з простроченого боргу - 73650,80 грн.; прострочених процентів - 33794,13 грн.; простроченої плати за обслуговування кредиту - 60402,39 грн.; пені нарахованої по 29.02.2020 року (включно) - 6808,74 грн. /а. с. 13/.
19.05.2021 за заявою АТ «Ідея Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис за №45250 про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, включаючи витрати на вчинення останнього / а. с. 18/.
В подальшому вказаний виконавчий напис нотаріуса в судовому рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2022 у справі № 760/24046/21 було визнано таким, що не підлягає виконанню / а. с. 19-21/.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2025 у справі № 461/842/25 позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити. Стягнуто із Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 13609,09 грн безпідставно стягнутих коштів у виконавчому провадженні ВП №65807105 за виконавчим написом №45250, виданим 19.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. / а. с. 22-25/.
Зазначене рішення Галицького районного суду м. Львова від 28.02.2025 було виконано
АТ «Ідея Банк» добровільно, заборгованість відповідача по кредитному договору в цій частині була відновлена. Грошові кошти в розмірі 13609,09 грн. знаходяться на транзитному рахунку ОСОБА_2 та доступні йому і можуть бути ним зняті в будь-який момент, про що також повідомлено відповідача в цій справі /а. с. 26/.
З детального розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z06.00405.004081581 із перерахунком заборгованості за кредитним договором з моменту його укладення, зарахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», і відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 82 624,50 грн. /а. с. 70/.
Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено,що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Кредитним договором між банком та позичальником чітко визначені умови відповідальності за повне або часткове невиконання сторонами умов договору.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі.
Однак позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові включено прострочену плату за обслуговування кредиту в розмірі 60402,39 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з пунктом 1.11 договору кредиту та страхування №Z06.00405.004081581 від 05.07.2018 року плата за обслуговування кредитної заборгованості, що сплачується позичальником за користування кредитом, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахункам позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банком позичальнику із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Однак, всупереч ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою надання інформації щодо кредиту відповідача має бути безоплатна, позивачем було встановлено плату за надання такої інформації.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позивальнику.
Враховуючи наведене, Акціонерне товариство «Ідея Банк» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.
Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України).
Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною , викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
Відповідач підтверджує факт укладення кредитного договору, але не погоджується із сумою нарахованої заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що суду надано детальний розрахунок заборгованості в якому міститься вся необхідна інформація та з такого вбачається, що борг відповідача складається з простроченого боргу та прострочених процентів, в розмір заборгованості не включено плату за обслуговування кредиту, тому суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за яким можна було б встановити правильність нарахування заборгованості. З долученого розрахунку заборгованості вбачається, що плата за обслуговування кредиту не нарахована та в даних графах встановлено показник «0 грн.». Крім того, наданий відповідачем розрахунок заборгованості не може прийняти до уваги, оскільки з такого не можна встановити алгоритм здійснення обчислення заборгованості.
Також, з долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по поточному рахунку клієнта, а також випискою по кредитному договору, який було укладено між позивачем та ОСОБА_2 . Банк у повному обсязі виконав власні зобов'язання за кредитним договором, видавши ОСОБА_2 кредит. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору; ОСОБА_2 було надано документи, які передували укладенню договору; під час укладення договору відповідач ознайомлювалася з текстом договору та змістом в цілому. Таким чином, відповідач підтвердив підписанням договору, що ознайомлений з усіма умовами договору, які оприлюднено на інтернет-сторінці банку, та цілком згідний з такими умовами.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі. Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості, з якого виключено обслуговування кредитної заборгованості, та із зарахуванням раніше сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 82624,50 грн. Таким чином, виходячи із наведеного, суд вважає, що відповідач порушив умови договору, тому позов підлягає до часткового задоволення з ОСОБА_2 на користь банку слід стягнути заборгованість у визначеному розмірі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 1432,46 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 549, 610, 611, 1054 ЦК України суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) суму боргу за кредитним договором - 82624 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 1432,46 грн. сплаченого судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення проголошено 13.06.2025 року о 14 год. 00 хв.
Суддя О.Р. Юрків.