65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/867/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» за вх. ГСОО № 2-831/25 від 30.05.2025 про розподіл судових витрат у справі № 916/867/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» (Люстдорфська дорога, 140/1, приміщення 510, м. Одеса, 65114)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хандоги Олександра Юрійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 21449,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Управдом» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хандоги Олександра Юрійовича, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 21449,00 грн.
Ухвалою суду від 12.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/867/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням суду від 27.05.2025 позов позивача було задоволено повністю.
30.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» надійшла заява, в якій останнє просить суд ухвалити у цій справі додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» про розподіл судових витрат у справі № 916/867/25 було прийнято до розгляду; постановлено розгляд заяви здійснити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду письмові пояснення щодо заяви позивача з урахуванням строків, передбачених ст. 244 ГПК України.
В цей же час, відповідач жодних пояснень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат суду не подав, про розгляд заяви був повідомлений належний чином, а отже розгляд заяви судом здійснюється за наявними матеріалами справи.
Так, статтею 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
Так, у позовній заяві позивач, на виконання вимог ст. 124, 162 ГПК України, повідомив суду, що між ним та адвокатом Михайленко М.М. був укладений договір про надання правової допомоги від 05.12.2024 (далі - договір), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди, останні передбачили вартість послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 8-9, т.1), предметом вищевказаного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Пунктом 2.1. договору визначено, що обсяг та предмет завдань оформлюються окремими дорученнями у вигляді додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. При розрахунку розміру гонорару враховується час, витрачений адвокатом. Вартість години роботи розраховується виходячи зі складності справи. Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою та актом приймання-передачі виконаних робіт. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахування з рахунку клієнта на рахунок адвоката.
Шляхом укладення додаткової угоди від 04.03.2025 до договору (а.с. 10, т.1) позивач доручив адвокату здійснити комплекс юридичних дій, пов'язаних із захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача в межах судової справи щодо стягнення заборгованості з ФОП Хандоги О.Ю. У п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що: оплата послуг адвоката буде здійснюватися із розрахунку вартості години, витраченої адвокатом, яка складає 3000,00 грн; представництво адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях оплачується із розрахунку за кожне засідання, незалежно від тривалості, у розмірі 2000,00 грн; вартість наданих адвокатом послуг буде сплачена клієнтом протягом п'яти робочих днів після набрання законної сили судовим рішенням. Згідно з п. 3 додаткової угоди попередня вартість послуг за обсяг робіт становить 15000,00 грн та складається з наступних витрат: робота з діючим законодавством, що регулює діяльність клієнта та правовою позицією ВС щодо застосування відповідних норм права - 3000,00 грн (1 година - 3000,00 грн); складання та подання позовної заяви - 6000,00 грн (2 години * 3000,00 грн); представництво інтересів клієнта в судових засіданнях із розрахунку за кожне судове засідання 2000,00 грн (всього попередньо 3 засідання).
Як встановлено судом, інших доказів, на підтвердження обставини понесення позивачем витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи не долучено. В цей же час, адвокатом Михайленко М.М. було подано до суду в інтересах позивача заяву про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. У вказаній заяві зазначено, що фактичні витрати позивача на оплату послуг адвоката в межах підготовки та розгляду справи в Господарському суді Одеської області № 916/867/25 становить 9000,00 грн, які складаються з наступних витрат: робота з діючим законодавством, що регулює діяльність клієнта та правовою позицією ВС щодо застосування відповідних норм права - 3000,00 грн; складання та подання позовної заяви - 6000,00 грн.
Отже, укладення вищевказаного договору підтверджує обставину виникнення договірних зобов'язань між позивачем та адвокатом, наявність повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача, а також свідчить про погодження між адвокатом і позивачем саме попереднього розміру гонорару адвоката. В цей же час, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній складений адвокатом опис і вартість виконаних робіт, які остаточно (не попередньо) погоджені з позивачем, а також складений між позивачем та адвокатом на виконання умов договору акт приймання-передачі виконаних робіт, який засвідчує обставину прийняття відповідних робіт позивачем та виникнення у останнього обов'язку в майбутньому сплатити відповідний гонорар. Не містять матеріали справи і доказів здійснення позивачем оплати вартості наданих йому послуг адвокатом.
За встановлених обставин у своїй сукупності, суд виснує, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом і прийнятих позивачем послуг, а також їх вартості, яка вже сплачена або підлягає сплаті, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу ТОВ «Управдом» у розмірі 9000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача слід відмовити.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Управдом» за вх. ГСОО № 2-831/25 від 30.05.2025 про розподіл судових витрат у справі № 916/867/25 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.06.2025.
Суддя Д.О. Бездоля