79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.06.2025 Справа № 914/3171/24
За позовом: Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг і Комунікації», м. Львів
про стягнення 138 978, 88 грн
Суддя Манюк П.Т.
за участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Тимощук Ольга Олегівна - представник;
від відповідача: не з'явився.
Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг і Комунікації» про стягнення 138 978, 88 грн за договором від 09.08.2021 № 60 П/Т.
Ухвалою від 26.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 27.01.2025.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 26.05.2025 судове засідання відкладено на 09.06.2025.
У судове засідання 09.06.2025 представник позивача з'явився, просив задоволити позовні вимоги.
У судове засідання 09.06.2025 представник відповідача в черговий раз не з'явився, причин неявки не повідомив, поштові конверти з ухвалами суду, скеровані на адресу відповідача повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.06.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури як виконавчий орган Львівської міської ради звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг і Комунікації» про стягнення на користь Львівської міської ради 138 978, 88 грн за договором від 09.08.2021 № 60 П/Т.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує що 09.07.2021 між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, правонаступником якого у спірних правовідносинах є Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг і Комунікації» (далі- відповідач, виконавець) укладено договір № 60 П/Т (далі - договір № 60 П/Т), за умовами п. 1.2 якого замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Медовій, площею парко-місць 103, 5 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування.
Як зазначає позивач, договір № 60 П/Т було розірвано на підставі пунктів 3.3 та 3.3.1 договору з 15.04.2023 в односторонньому порядку, проте відповідачем не було здійснено передбачених договором платежів, у зв'язку із чим, у відповідача утворився основний борг у розмірі 114 402, 00 грн.
Оскільки, станом на момент подання позову відповідач не оплатив заборгованість за договором № 60 П/Т, позивач здійснив також нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу в розмірі 114 402, 00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 4 895, 32 грн та інфляційні втрати в розмірі 19 681, 56 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регулюють Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 із змінами та доповненнями (надалі - Правила). Правила поширюються на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики (п.2 Правил).
Відповідно до Правил, спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху (п. 4 Правил). Згідно з п. 6 Правил, контроль за їх виконанням здійснює Державтоінспекція МВС у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування). Майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п. 7 Правил).
Ухвалою Львівської міської ради від 27.01.2011 № 120 “Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м.Львова», затверджено: ставки збору за місця для паркування транспортних засобів та плату за паркування транспортних засобів на території м. Львова; перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування; межі зон паркування на території м. Львова для паркування транспортних засобів.
Додатком № 1 до ухвали, встановлено ставки збору за місця для паркування транспортних засобів за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів (у грн) за 1 кв. м площі земельної ділянки, визначеної для організації та провадження такої діяльності відповідно до зон паркування на території м. Львова для паркування транспортних засобів.
Згідно з додатком № 2 до ухвали, встановлено перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місцезнаходження та кількості місць для паркування.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху належить: прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
Згідно з п. 4 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, прийняття рішень про організацію стоянок та майданчиків для паркування.
Судом встановлено, що 09.08.2011 між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовник) та ТзОВ «Маркетинг і комунікацію» (виконавець) укладено договір № 260 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення платного паркування транспортних засобів, за умовами п. 1.2 якого замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Медовій, площею 103, 5 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування.
Пунктом 2.1.1. договору надано відповідачу у користування спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування на вул. Медовій, на 9 парко-місць, площею 103, 5 кв.м.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору починаючи з 01.09.2021 року, відповідач повинен організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на вул. Медовій. Додатковим договором № 1/22 П/Т до договору № 260 П/Т передбачено зміни в організації роботи майданчика для паркування транспортних засобів на вул. Медовій, а саме: починаючи з 04.10.2021 року.
Договором № 1/135 П/Т передбачено зміни в забезпеченні у 2022 році сплати збору за місця для паркування транспортних засобів у бюджет Львівської міської територіальної громади, а саме: у розмірі 299 грн. за кожен день провадження діяльності, у строки, визначені для квартального звітного періоду, при цьому сплачуючи щомісячні авансові внески в сумі 6 279 грн.
Договір користування спеціально визначеною земельною ділянкою для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Медовій, площею парко-місць 103, 5 кв.м. був розірваний позивачем, відповідно до п. 3.3 та п. 3.3.1 договору, з 15.04.2023 року в односторонньому порядку у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що у період користування спеціально визначеною земельною ділянкою за договором № 60П/Т, ТзОВ «Маркетинг і Комунікації» не здійснило відповідної оплати збору за місця для паркування транспортних засобів, у зв'язку із чим у нього утворився борг на суму 114 402, 00 грн.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки до матеріалів справи відповідачем не долучені докази сплати заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 114 402, 00 грн підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення 19 681, 56 грн інфляційних втрат та 4 895, 32 грн 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо сум інфляційних втрат та 3 % річних, вважає що він є обґрунтованим та правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19 681, 56 грн та 3 % річних у розмірі 4 895, 32 грн підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Долученими до матеріалів справи доказами позивачем підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо сплати збору за місця для паркування транспортних засобів у міський бюджет міста Львова, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання умов договору щодо здійснення вказаної оплати, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідно «Маркетинг і Комунікації» (79000, м. Львів, вул. Кульпарківська, 226А, код ЄДРПОУ 36808496) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) суму в розмірі 142 006, 88 грн, з яких:
- 114 402, 00 грн - заборгованості зі сплати збору за місця для паркування транспортних засобів;
- 19 681, 56 грн - інфляційних втрат;
- 4 895, 32 грн - 3% річних;
- 3 028, 00 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13 червня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.