номер провадження справи 27/35/25
04.06.2025 Справа № 908/661/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний номер юридичної особи 14305909)
до відповідача: Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива» (вул. Гоголя, 101, смт. Михайлівка, Запорізька область, 72001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085371)
про стягнення 3 611 831 грн 44 коп.
за участю представників
від позивача: Хільчук О.П., довіреність № 380/24 від 19.06.2024, в режимі відеоконференцзвязку
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» сформувало в системі “Електронний суд» позовну заяву про стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива» заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01281976 від 17 грудня 2021 року що становить 3 611 831 грн 44 коп., з яких заборгованість за тілом - 3 568 320 грн 48 коп., заборгованість за відсотками - 43 510 грн 96 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 18.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/661/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Також позивачем сформована в підсистемі “Електронний суд» заява про забезпечення позову вих. № 188/2/288 від 18.03.2025, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми ціни позову на рухоме майно:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу “НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371);
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., №VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу “НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/661/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.04.2025.
Ухвалою суду від 20.03.2025 заяви представника відповідача Першина В.М. про розгляд заяви Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням сторін та проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі 908/661/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено та призначено судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі призначити на 21.04.2025 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 24.03.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 20.03.2025 у справі № 908/661/25 про розгляд заяви Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням сторін та викладено абз. 3 та 4 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:
“Судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі призначити на 31.03.2025 о 12 год. 40 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області за адресою: 69001 м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, корпус 2, кабінет № 116».
“Позивачу - надати письмові пояснення (за наявності), у разі отриманням від відповідача заперечень, у строк не пізніше встановленої дати судового засідання надати відповідь на заперечення.
Відповідачу - надати у строк до 27.03.2025 заперечення з обґрунтуванням (за наявності)».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.03.2025 задоволена заява Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі № 908/661/25. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/661/25 законної сили, накласти арешт в межах суми позову 3 611 831 (три мільйона шістсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 44 коп. на рухоме майно:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу “НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371);
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., №VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу “НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371).
17.04.2025 за допомого підсистеми “Електронний суд» ОСОБА_1 подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовче засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
17.04.2025 представником відповідача за допомогою підсистеми “Електронний суд» подані до суду відзив на позовну заяву та заперечення на клопотання (заяву), просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.
21.04.2025 представником Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» подані заперечення на клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2025 залишено без задоволення клопотання Виробничого сільськогосподарського кооперативу “НИВА» про витребування доказів та залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовче засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження. Підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 14.05.2025.
13.05.2025 представником відповідача за допомого підсистеми “Електронний суд» у справі подано до суду клопотання про колегіальний розгляд справи.
14.05.2025 представник відповідача оголосив клопотання про збільшення колегії суддів, у якому останній відповідно до ст. 33 ГПК України у зв'язку із складністю справи, яка зумовлена обсягом доказів та специфікою спору, необхідністю надання додаткових доказів у справі, просить суд справу № 908/661/25 розглядати в суді першої інстанції колегіально у складі трьох суддів. Вважає, що розгляд справи колегією суддів сприятиме більш детальному аналізу обставин справи та забезпечить всебічний, повний і неупереджений розгляд, що відповідає принципам верховенства права та правової визначеності.
14.05.2025 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача, вважає його необґрунтованим та поданим до суду із порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України.
Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватись різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Питання щодо їх задоволення або відмови в їх задоволенні вирішуються судом з урахуванням думки інших учасників судового процесу, які беруть участь у справі щодо кожного клопотання окремо.
Приписами п. 17 ч. 2 ст. 182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.
Відповідно до ч.ч. 1 та 10 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 21.04.2025 підготовче провадження у справі № 908/661/25 закрито та призначено справу до розгляду по суті 14.05.2025.
Клопотання представника відповідача подано за допомого підсистеми “Електронний суд» 14.05.2025, тобто право на вчинення процесуальних лій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, згідно до статті 118 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива» про колегіальний розгляд справи, у зв'язку процесуальною необґрунтованістю.
Ухвалою суду від 14.05.2025 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 04.06.2025.
04.06.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
04.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом в розмірі 3 568 320 грн 48 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 43 510 грн 96 коп.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, ОСОБА_2 надіслав суду через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи для можливості Виробничому сільськогосподарському кооперативу «Нива» скористатися правом на захист та укласти угоду з новим представником в цій справі. Відповідач зазначив, що з'явитися в судове засідання 04.06.2025 не зможе з поважної причини, оскільки у нього відсутній представник, юридично обізнаний в нормах господарського процесу і відповідач не може самостійно захистити свої права.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про припинення його повноважень як представника Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива».
Частиною 2 ст. 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд відзначає відсутність у даному випадку передбачених наведеною процесуальною нормою підстав для відкладення судового засідання.
Крім того, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обґрунтовуючи підстави для відкладення розгляду справи відповідач зазначає про його неможливість прибути у судове засідання, у зв'язку із відсутністю представника та для можливості Виробничому сільськогосподарському кооперативу «Нива» скористатися правом на захист та укласти угоду з новим представником в цій справі.
Однак, на переконання суду, такі причини не є підставою для відкладення розгляду справи по суті.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд вирішив відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У попередніх судових засідання представник відповідача проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. 24 лютого 2022 року російські війська вторглись на територію України та в державі було оголошено військовий стан. Вже 26-27 лютого 2022 року російські війська окупували територію смт. Михайлівка Запорізької області, а в подальшому і більшу територію Василівського району Запорізької області, в т.ч. і територію здійснення господарської діяльності відповідача. Ця територія є окупованою і до теперішнього часу. Протягом березня-травня 2022 року відповідач опинився в повній військовій блокаді, що перешкоджало також його господарській діяльності. Крім того, окупаційні війська вдались до відкритого пограбування відповідача, вивезення продукції та техніки на територію росії без відповідного дозволу власника відповідача. Через такий стан речей голова відповідача разом із сім'єю був вимушений виїхати на не окуповану територію України, багато працівників Відповідача були мобілізовані та стали на захист держави від військової агресії росії. Отже, все рухоме та нерухоме майно Відповідача залишилось на окупованій території Запорізької області, крім двох автомобілів на яких виїхав голова Відповідача із дружиною та його син із сім'єю. 19 січня 2023 року Відповідач звернувся із заявою до правоохоронних органів про вчинення відносно нього кримінального правопорушення військовими росії та було внесені відомості до ЄРДР за № 12023082190000041 за ознаками ст. 438 ч. 1 КК України. Взагалі кредитна історія позивача та відповідача починається з 2001 року і жодного разу з боку відповідача не було прострочень платежів або невиконання інших умов кредитних договорів. Посилання позивача на те, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору у Кінцевий термін погашення Кредиту, 16.03.2025 року отриманий кредит та нараховані відсотки не сплатив дійсно має місце, але такі дії відповідача не пов'язані із навмисним невиконанням умов Кредитного договору. Під час укладання додаткових угод до Кредитного договору позивачу було достеменно відомо про ситуацію із активними бойовими діями на території ведення господарської діяльності відповідача. Більше того, відповідач вважає, що борг за Кредитним договором виник безпосередньо через безвідповідальність та бездіяльність з боку позивача. На думку відповідача, введення в державі військового стану безпосередньо підпадає під ознаки дефолту, визначеного статтею 8 Кредитного договору, оскільки зобов'язання відповідача за Кредитним договором, поки окупована територія ведення його господарської діяльності, не можуть бути ним виконанні. За умовами підпункту 8.2.10 Кредитного договору, позивач міг вжити такий захід, як накладення арешту на кошти відповідача, надходження до нього документів про арешт коштів на поточному рахунку та платіжної вимоги на списання коштів з поточного рахунку або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком відповідача, відкритого у позивача. Фактично, свою бездіяльність позивач у позові ставить в провину відповідачу, який, перш за все, думав, як вижити та зберегти життя своїх працівників.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосиву вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
17.12.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Кредитор) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» (Позичальник) укладено кредитний договір № 011/10892/01281976 (далі - Кредитний договір).
31.10.2022 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» було укладено додаткову угоду № 011/10892/01281976/1 до кредитного договору № 011/10892/01281976 від 17.12.2021.
05.12.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» було укладено додаткову угоду № 011/10892/01281976/2 до кредитного договору № 011/10892/01281976 від 17.12.2021.
Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» звернувся до позивача з письмовою заявою від 22.12.2021 на видачу кредитних коштів у сумі 3 300 000 грн 00 коп.
Кредитні кошти в загальній сумі 3 300 000 грн 00 коп. були перераховані відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № _bn від 22.12.2021 та випискою по рахунку Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива».
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 05.12.2023) кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3568320,48 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно п. 1.3 кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту - 16.03.2025.
Кредит надається Позичальнику на придбання бувшого у користування комбайну зернозбирального Claas Lexion 670, 2018р.в., бувшої у використанні жатки Claas V770 2018р.в. та бувшого у користування візка для транспортування жатки (п. 1.4. Кредитного договору).
Позичальник, згідно п. 2.1 Кредитного договору, зобов'язався протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 договору включно, сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки/, а саме:
На період з 17.12.2021 по 05.12.2023 (включно) в розмірі 13,6 % річних;
З дати застосування змін по 28.02.2025 (включно) в розмірі 0,01 % річних;
З 01.03.2025 в розмірі 12,60 % річних.
Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
Відповідно п. 2.2 Кредитного договору, у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 12,60% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Згідно п. 2.3 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/ наявності простроченої заборгованості.
Стаття 3 Кредитного договору встановлює порядок надання кредиту, а саме пунктом 3.2 зазначено, що на умовах Договору, після виконання Позичальником обов'язкових умов, зазначених в п. 3.1. Договору, на підставі письмової заяви Позичальника про надання Кредиту (траншу), Кредитор зобов'язується в межах Ліміту надати Кредит (транш) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунка на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Кредитора для подальшого використання згідно з цільовим призначенням безготівковим шляхом.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.
Згідно п. 5.2 Кредитного договору протягом визначеного Графіком періоду Позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за Кредитним договором у відповідності до розміру, що не перевищує Ліміт, встановлений Графіком на відповідний період. Для цього Позичальник здійснює погашення заборгованості за Кредитним у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за Кредитом та Лімітом, встановленим на наступний період не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є Банківський днем, Позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за Кредитом не пізніше останнього Банківського дня, що передує останньому дню періоду.
Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті Кредиту щомісячно, кожного 17 числа (надалі-Дата платежу) та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі, відповідно до умов Договору (п. 5.3 Кредитного договору).
Окрім того, Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всі необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими.
Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору Позичальник засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або Договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов'язань.
Вказані у ст. 10 Кредитного договору засвідчення та гарантії є необмеженими строком, безумовними і безвідкличними. У випадку порушення позичальником обов'язків, визначених цією статтею Договору, в т.ч. у разі порушення або виявлення недостовірності засвідчень та гарантій щодо персональних даних, кредитор має право відмовитись від надання кредиту та/або скористатись іншими правами, визначеними ст.8 Кредитного договору, а позичальник зобов'язаний відшкодувати кредитору будь-які викликані таким порушенням майнові збитки, моральну шкоду, неотримані доходи (упущену вигоду). Позичальник зобов'язався підтримувати дійсність вище визначених засвідчень і гарантій протягом всього строку дії Договору, а в разі зміни обставин, що впливають на зміст відповідних засвідчень і гарантій, негайно інформувати про це кредитора та вжити всіх необхідних заходів для приведення їх змісту до первісних намірів, якими сторони керувались при визначенні відповідних засвідчень та гарантій (п. 10.4 Кредитного договору).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених Договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положеннями Договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства України (п. 11.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 12.1 Кредитного договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.
Розірвання та зміна Договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків передбачених Договором та/або законодавством України (п. 12.2 Кредитного договору).
Отже, з укладенням Кредитного договору, у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п.п. 2.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору.
Відповідно до п. 8.1 договору, у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором, не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів: 8.1.3 Вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.
За умовами п. 8.2 Кредитного договору, кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1 договору та пред'явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема у випадку: 8.2.1. Порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за договором.
Згідно п. 8.3 Кредитного договору, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1-8.1.3 пункту 8.1 договору, то він повідомляє про це позичальника, шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов'язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право пред'явити вимогу позичальнику/поручителю.
Додатком 1 до Додаткової угоди до Кредитного договору встановлений Графік погашення заборгованості за кредитом, яким передбачено строки погашення кредиту:
з 05.12.2023 по 17.12.2024 включно - 3 568 320 грн 48 коп.;
з 18.12.2024 по 17.01.2025 включно - 2 676 240 грн 36 коп.;
з 18.01.2025 по 17.02.2025 включно - 1 784 160 грн 24 коп.;
з 18.02.2025 по 16.03.2025 включно - 892 080 грн 12 коп.
Як встановлено судом, відповідачем допускалося порушення підписаного сторонами Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.
Всупереч умовам та приписам Кредитного договору, Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов'язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала: 3 568 320 грн 48 коп. - заборгованість за кредитом (тілом), 43 510 грн 96 коп. - заборгованість за відсотками.
На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а також виписка по рахунку.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 3 568 320 грн 48 коп. - заборгованість за кредитом (тілом), 43 510 грн 96 коп. - заборгованість за відсотками.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договорами поруки.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту, а саме: надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 3 300 000 грн 00 коп.
Відповідачем неналежно виконувалися прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
На момент розгляду справи Позичальник заборгованість перед Кредитором у повному обсязі не сплатив.
Так само відповідач не надав свого контррозрахунку суми заборгованості по Кредитному договору, заявленої до стягнення.
Суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 011/10892/01281976 від 17.12.2021 з укладеними до нього додатковими угодами є укладеними, чинними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до їх умов.
Як встановлено судом, відповідачем порушено строки погашення кредиту та відсотків, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала: 3 568 320 грн 48 коп. - заборгованість за кредитом (тілом), 43 510 грн 96 коп. - заборгованість за відсотками.
Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунком та виписками по рахункам, що додані до матеріалів позовної заяви та з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
З позовної заяви вбачається, що Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» згідно норм чинного законодавства України не нарахував неустойку (пеню, штраф) за невиконання кредитних зобов'язань. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив укладений між ним та позивачем Кредитний договір № 011/10892/01281976 від 17.12.2021 з лімітом кредитування 3 568 320 грн 48 коп.
У відзиві відповідач підтвердив, що посилання позивача на те, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору у кінцевий термін погашення кредиту - 16.03.2025 отриманий кредит та нараховані відсотки не сплатив, дійсно має місце, але такі дії відповідача не пов'язані із навмисним невиконанням умов Кредитного договору.
Крім того, на думку відповідача введення в державі військового стану безпосередньо підпадає під ознаки дефолту, визначеного статтею 8 Кредитного договору, оскільки зобов'язання відповідача за Кредитним договором, поки окупована територія ведення його господарської діяльності, не можуть бути ним виконанні. За умовами підпункту 8.2.10 Кредитного договору, позивач міг вжити такий захід, як накладення арешту на кошти Відповідача, надходження до нього документів про арешт коштів на поточному рахунку та платіжної вимоги на списання коштів з поточного рахунку або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком відповідача, відкритого у позивача.
Суд звертає увагу, що постанова Національного банку України № 39 від 26.03.2020 не зобов'язує, а лише дозволяє банкам не застосовувати до позичальників окремих ознак дефолту за одночасного дотримання ряду умов.
Однак, у даному випадку, наявності всіх необхідних умов немає.
Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, відповідач у справі самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Також суд відзначає, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов'язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов'язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.
Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Кредитним договором.
Враховуючи викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для звільнення відповідача від виконання основних зобов'язань за кредитним договором у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках.
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Інші аргументи та посилання відповідача не мають істотного значення для вирішення справи.
Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом в розмірі 3 568 320 грн 48 коп. та 43 510 грн 96 коп. сума заборгованості за відсотками.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 43 341 грн 98 коп.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» до Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива» задовольнити.
Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Нива» (вул. Гоголя, 101, смт. Михайлівка, Запорізька область, 72001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085371) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 3 568 320 (три мільйона п'ятсот шістдесят вісім тисяч триста двадцять) грн 48 коп. заборгованості за кредитом (тілом), 43 510 (сорок три тисячі п'ятсот десять) грн 96 коп. заборгованості за відсотками, 43 341 (сорок три тисячі триста сорок одна) грн. 98 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 13.06.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.