Рішення від 10.06.2025 по справі 905/641/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

10.06.2025 Справа №905/641/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 40121452)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харіс» (ідентифікаційний код 43739971)

про стягнення 17 116,91 грн, у тому числі, пені в сумі 14 975,94грн; 3% річних у сумі 1271,61 грн; інфляційних втрат в сумі 869,36 грн та додані до неї документи,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

18.04.2024 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харіс» (далі - ТОВ «Харіс») про стягнення 17 116,91 грн, у тому числі, пені в сумі 14 975,94грн; 3% річних у сумі 1271,61 грн; інфляційних втрат в сумі 869,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов?язань за договором постачання природного газу №101/ПГ-1657-К від 28.12.2020 в частині своєчасної оплати товару за період січень-березень 2023, що стало підставою для нарахування згідно п.7.2. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку, та відшкодувати суму понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою суду від 23.04.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/641/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторони отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 23.04.2024, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, що сформовані у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».

Додатково ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адреси електронної пошти: позивача info@gas.ua, відповідач - tov.haris2020@gmail.com. За даними довідок про доставку електронного листа, що сформовані у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду» відправлення є отриманим 23.04.2024.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

Консолідована позиція позивача міститься у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, відповідно до яких останній обґрунтовує позовні вимоги тим, що за період з січня по березень 2023 на підставі договору постачання природного газу №101/ПГ-1657-К від 28.12.2020 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 62345,41грн. Споживач оплату за переданий газ здійснив, але несвоєчасно, з порушенням строку, що визначений договором, внаслідок чого позивачем нараховано згідно п.7.2. договору пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Позивач заперечує проти правової позиції відповідача, викладеної у відзиві, зазначаючи, що укладений між сторонами договір є двостороннім і виконання зобов'язання з оплати природного газу не мають залежати від дій третіх осіб, даних правовідносин не передбачено обов?язковості досудового врегулювання спору. Щодо посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, позивач вважає, що вимоги договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідачем не виконано, факт наявності таких обставин не підтверджено належними доказами, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є сертифікатом, також не доведено вплив відповідних обставин на можливість виконання грошового зобов?язання у спірний період. Означене, на думку позивача, позбавляє відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 7.1-7.5 договору, а саме, відкладення строку виконання зобов?язань.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 4, 20, 27, 162 - 164, 171, 176 ГПК України.

Позиція відповідача міститься у відзиві на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки у зв?язку із передачею будівлі ТОВ «Харіс», в яку подається газопостачання, в користування військовим підрозділам ЗСУ на період дії воєнного стану з 01.03.2022 відбулось фактичне припиненням споживання природного газу безпосередньо відповідачем, про що був повідомлений позивач, розрахунки за спожитий природний газ до 01.03.2022 підприємством виконані в повному обсязі. Після 01.03.2022 природний газ споживався військовими підрозділами ЗСУ, внаслідок чого виникла заборгованість, яку погашено ТОВ «Харіс» за рахунок грошової компенсації Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, яка отримана відповідачем згідно договору №622/2023 від 28.08.2023 у вересні 2023 року. Відтак, відповідач вважає, що не несе відповідальність за дії третіх осіб. Крім того, відповідач звертає увагу на недодержання позивачем порядку досудового врегулювання спору, визначеного договором та положеннями чинного законодавства України, а саме, ТОВ «Харіс» не отримувало від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» ані претензії, ані документів що підтверджують вимоги.

Одночасно, відповідач зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України та бойові дії на території Донецької області є форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджено листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Такі обставини вплинули на ведення господарської діяльності відповідача, унеможливили належне виконання ним зобов?язань за договором та є підставою для його звільнення від відповідальності.

Підставність своєї правової позиції відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на ст.ст. ст. ст. 42, 90, 161, 165 ГПК України.

Окремо відповідач вказує на наявність підстав для зупинення провадження у справі до прийняття судового рішення у справі №905/657/23, оскільки у межах цього спору розглядаються позовні вимоги щодо стягнення 98 368,78 грн, з яких, 75 850,96 грн - основний борг за договором постачання природного газу №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020, 13 091,80 грн - пеня, 1 404,84 грн - 3% річних, 8 021,18 грн - інфляційні втрати.

Позивач заперечує проти зупинення провадження у справі до прийняття судового рішення по справі № 905/657/23 у зв?язку із відсутністю підстав для такого зупинення.

Виклад обставин справи, встановлених судом

28.12.2020 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «Харіс» (Споживач) укладено договір №101/ПГ-1657-к постачання природного газу (надалі - договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов?язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою Сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, Сторона, яка має намір розірвати Договір письмово попереджає про це іншу Сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових об?ємів постачання газу на продовжений строк (п.п.10.1.1 Договору).

Визначення ціни і вартості природного газу погоджено сторонами у розділі 3 договору, відповідно до п.3.1 якого ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього договору.

Сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті Постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов?язковою для Сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого Споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу Постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору до ціни газу, визначеної у n.3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013-136,576 грн. за 1 тис.куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. на добу.

У пункті 1.2 договору сторони узгодили замовлений Споживачем обсяг (об?єм) постачання газу у період з січня по грудень (включно) в загальному обсязі 5,2 тис.куб.м. Сторони також дійшли згоди про загальний обсяг постачання газу по розрахункових періодах, зокрема: січень - 0,9 тис. куб. м, лютий - 0,9 тис. куб. м, березень - 0,8 тис. куб. м.

Відповідно до п.2.6 договору приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п.2.7 Договору).

Пунктом 2.8 Договору унормовано, що Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов?язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п.2.9. Договору).

У відповідності до п. 2.10 Договору сторони домовились, що у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обгрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п?ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов?язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

У підпункті 4.2.1 договору Споживач взяв на себе обов?язок забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.7 Договору Оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього Договору. При цьому Споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: «Оплата за природний газ, згідно Договору від __ 20_ №_, в т.ч. ПДВ_грн.» (п.3.8. Договору).

У відповідності до п.3.9 Договору сторони домовились, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п.3.1.1. Договору.

За наявності у Споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення (п.3.11 Договору).

Відповідальність сторін узгоджена у розділі 6 договору, відповідно до п.6.1 якого при порушенні умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Одночасно, у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п.6.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із Сторін зобов?язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов?язань по цьому Договору, чи інших, що не залежать від Сторін, обставин, Сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

У випадках, передбачених у п.7.1. Договору, термін виконання Стороною своїх зобов?язань за даним Договором переноситься відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки (п.7.5 Договору).

Згідно п.7.2 Договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.

Настання форс-мажорних обставин не звільняє Споживача від обов?язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (п.7.3 Договору).

Договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтиском печатки підприємства Споживача. Доказів звернення щодо про припинення його дії або перегляд його умов.

Як свідчить відповідач, у приміщенні ТОВ «Харіс» з 01.03.2022 на період воєнного стану розміщено військові підрозділи, що підтверджується листом №2390 від 12.07.2022 Військової частини НОМЕР_1 . Господарська діяльність підприємства, що полягала у здачі приміщення в оренду відповідачем з цього часу не здійснюється, комунальні послуги не споживаються.

Листом №5 від 01.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ «ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ», що є Орендарем нежитлових приміщень в м. Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого (колишня вул. Леніна), 180 за договором оренди нежитлових приміщень № 010121 від 01.01.2021, у зв'язку з розміщенням в цих приміщеннях військових підрозділів ЗСУ та відсутністю доступу до об'єкту оренди і можливості отримання послуг з оренди зазначених приміщень (об'єкту оренди), просило ТОВ «Харіс» вищезазначений договір розірвати достроково з 01.03.2022 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ «ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ» та ТОВ «Харіс» підписано угоду про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 010121 від 01.01.2021 з 01.03.2022.

ТОВ «Харіс» листом №7 від 02.05.2022 року звернулося до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в якому повідомило, що нерухомість, яка належить підприємству та розташована за адресою: м.Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого, буд. 180 вилучена для потреб оборони у зв?язку із повномаштабним вторгненням російської федерації на територію України, а також, що підприємство наразі не працює та не користується газом.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до КЕВ міста Луганськ із запитом №1953 від 04.08.2023, в якому просила укласти з 01.10.2022 договір оренди/позички та договори на відшкодування комунальних послуг з ТОВ «Харіс» за адресою: м.Костянтинівка Донецької області, вул. Олекси Тихого, буд. 180 (технічне оснащення приміщень, зокрема, природний газ).

28.08.2023 між ТОВ «Харіс» (далі - Сторона 1) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Сторона 2), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (далі - Сторона 3) укладено договір №622/2023 (далі - Договір користування), відповідно до п.1.1 якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном: об?єкти нерухомого майна, площею 730,00 кв. м., що розташоване за адресою: Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 180.

Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання (п.1.2. Договору користування).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 01.01.2023року.

Відповідно до п.2.1. Договору користування Сторона 2 вступає у спільне використання Майна у термін, указаний у Договорі, та акті приймання-передачі Майна.

Спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі (п.3.1. Договору користування).

Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору (п.3.2. Договору користування).

У відповідності до п.3.2 Договору користування всі відшкодування за отримані комунальні послуги Сторони 2 за цим договором сплачуються Стороною 3, але виключно за погодженням із нею (п.3.3. Договору користування).

У пункті 3.4. Договору користування Сторони погодили, що підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні 1. З метою відшкодування комунальних послуг Сторона 1 зобов?язана скласти акти виконаних робіт Стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.

Права та обов'язки Сторони 3 погоджені Сторонами у розділі 8, відповідно до п.8.2 якого Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Окрім того, Сторона 3 зобов'язана укласти із Стороною 1 договори на відшкодування вартості комунальних послуг (п. 8.3. Договору користування).

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі природного газу, відповідно до яких ТОВ «ГК «Нафтогаз України» передало, а ТОВ «Харіс» прийняло у період січень 2023 - березень 2023 природний газ:

- за актом №1349 від 31.01.2023 (за січень 2023) в обсязі 0,80010 тис. куб. м вартістю 27734,58грн з ПДВ;

- за актом №3191 від 28.02.2023 (за лютий 2023) в обсязі 0,63006 тис. куб. м вартістю 15897,60грн з ПДВ;

- за актом №4910 від 31.03.2023 (за березень 2023) в обсязі 0,80789 тис. куб. м вартістю 18713,23грн з ПДВ;

Вказані акти підписані представником Постачальника та скріплені печаткою вказаного підприємства. Зі сторони Споживача акти не підписані та не містять відтиску печатки підприємства.

Сукупна вартість поставленого природного газу за вказаний період складає 62345,41грн.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підтвердження здійснення господарських операцій за спірний період складено відповідні податкові накладні та виставлено ТОВ «Харіс» рахунки на оплату (природний газ): № 34458 від 27.12.2022, № 3100 від 27.01.2023, № 4605 від 09.02.2023, № 6717 від 23.02.2023, № 8253 від 09.03.2023, № 11543 від 09.04.2023. Рахунки на оплату складені з урахуванням вартості попередньої оплати за поставлений природний газ, вартості фактично спожитого об?єму природного газу в розрахунковому періоді, послуги транспортування природного газу та боргу Споживача станом на складання рахунку.

Відповідно до скріншотів, наданих позивачем до матеріалів справи, акти разом із відповідними рахунками на оплату (природний газ) направлені Споживачу електронною поштою на адресу наступним чином:

- рахунок № 34458 від 27.12.2022 - 27.12.2022;

- рахунок № 3100 від 27.01.2023 - 30.01.2023;

- акт №1349 від 31.01.2023 (за січень 2023) та рахунок № 4605 від 09.02.2023 - 10.02.2023;

- рахунок № 6717 від 23.02.2023 - 23.02.2023;

- акт №3191 від 28.02.2023 (за лютий 2023) та рахунок № 8253 від 09.03.2023 - 10.03.2023;

- акт №4910 від 31.03.2023 (за березень 2023) та рахунок № 11543 від 09.04.2023 - 10.04.2023.

Також матеріали справи містять данні Інформаційної платформи Оператора ГТС у вигляді алокацій щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XO00017КJQZ00L у період січень 2023 - квітень 2023, інформація щодо яких надана ТОВ "Оператор ГТС України" у листі №ТОВВИХ-23-9522 від 14.07.2023.

Згідно банківської виписки АТ «ПУМБ» Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ перерахував 09.09.2023 ТОВ «Харіс» грошові кошти у загальному розмірі 146513,30грн в якості вiдшкодування витрат за спожитий природний газ у січні-березні 2023, одночасно вказавши договір №405 від 30.08.2023 та акти виконаних робіт.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ «Харіс» сплачено суму основного боргу за період січень-березень 2023 у сумі 62345,41грн, не конкретизуючи дати оплати. Одночасно із розрахунку основної заборгованості, що додано позивачем до позовної заяви вбачається, що ТОВ «Харіс» здійснено оплату 29.09.2025 в сумі 67456,00грн та 21.11.2023 в сумі 75851,42грн.

У тексті відзиву ТОВ «Харіс» зазначає, що оплата заборгованості мала місце в сумі 75851,42грн, після отримання грошових коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ у вересні 2023.

В матеріалах справи наявна інформація АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період 01.10.2021 по 20.06.2023 від ТОВ «Харіс», разом з тим, остання здійснена підприємством оплата датована 11.02.2022, інформації щодо здійснення ТОВ «Харіс» оплати у спірний період вказаний документ не містить.

Одночасно матеріали справи містять виписку з банківського рахунку підприємства від 29.09.2023, відповідно якої ТОВ «Харіс» сплачено ТОВ «ГК «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 67456,00грн з вказанням в графі призначення платежу: «Оплата за природний газ за 2023р. згідно договору №101-ПГ-1657-К від 28.12.20р., у т.ч. ПДВ 20% = 11 242.67грн».

Як стверджує позивач, Споживачем виконання зобов'язань з оплати поставленого у період з січня по березень 2023 природного газу проводилось з порушенням строку, встановленого умовами договору, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Основними видами господарських зобов?язань є майново-господарські зобов?язання та організаційно-господарські зобов?язання. Господарські зобов?язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов?язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов?язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Виходячи з встановлених обставин у справі, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020, що за своєю правовою природою є договором постачання природного газу. Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Господарський суд також бере до уваги, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абзац 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).

Згідно до пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (абзац 5 пункту 12 розділу II Правил).

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі природного газу, на виконання умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 постачання природного газу позивач у січні 2023 - березні 2023 поставив відповідачу природний газ на суму 62345,41грн з ПДВ. Об?єми поставленого природного газу, які відображені у актах підтверджуються даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, щодо використання природного газу Споживачем з ЕІС-кодом 56XO00017КJQZ00L (ТОВ «Харіс»).

Наявні в матеріалах справи акти за січень 2023 - березень 2023 підписані та скріплені печаткою тільки за сторони Постачальника.

З наявного в матеріалах справи скріншоту програми автоматизації бухгалтерського, податкового та управлінського обліку позивача вбачається направлення Споживачу актів та виставлених рахунків на адресу наступним чином:

- акт №1349 від 31.01.2023 (за січень 2023) та рахунок № 4605 від 09.02.2023 - 10.02.2023;

- акт №3191 від 28.02.2023 (за лютий 2023) та рахунок № 8253 від 09.03.2023 - 10.03.2023;

- акт №4910 від 31.03.2023 (за березень 2023) та рахунок № 11543 від 09.04.2023 - 10.04.2023;

- рахунок № 34458 від 27.12.2022 - 27.12.2022;

- рахунок № 3100 від 27.01.2023 - 30.01.2023;

- рахунок № 6717 від 23.02.2023 - 23.02.2023.

Матеріали справи не містять доказів повернення Споживачем Постачальнику підписаного уповноваженим представником актів або надання у письмовій формі мотивованої відмови від його підписання в порядку п.п.2.9. Договору.

Відтак, в силу положень п.2.10. Договору обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням умов Договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірний період з січня 2023 по березень 2023 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на виконання умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 поставило, а ТОВ «Харіс» прийняло природний газ у загальному обсязі 2,23805 тис. куб. м загальною вартістю 62345,41грн.

Споживач взяв на себе обов?язок у підпункті 4 пункту 6.2 та у п.5.3 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено у п.п.3.7,3.9 Договору, який передбачає, що 100% суми платежу за газ здійснюється Споживачем до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю); остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов?язання з оплати поставленого природного газу у період з січня 2023 по березень 2023 встановлений судом таким чином: за січень 2023 - до 20.02.2023 включно; за лютий 2023 - до 20.03.2023 включно; за березень 2023 - до 20.04.2023 включно.

Згідно виписки з банківського рахунку від 29.09.2023 ТОВ «Харіс» сплачено ТОВ «ГК «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 67456,00грн. В графі призначення платежу зазначено: «Оплата за природний газ за 2023р. згідно договору №101-ПГ-1657-К від 28.12.20р., у т.ч. ПДВ 20% = 11 242.67грн», відповідно не вказано конкретного періоду, за який здійснена така оплата.

У тексті позовної заяви вказано, що відповідачем здійснена оплата основного боргу за період січень-березень 2023 у сумі 62345,41грн, дата оплати не зазначена. Вивчивши розрахунок основної заборгованості, суд вбачає, що ТОВ «Харіс» здійснено оплату 29.09.2025 в сумі 67456,00грн та 21.11.2023 в сумі 75851,42грн, при цьому не визначено який саме платіж враховано у рахунок погашення заборгованості за спірний період.

Однак виходячи з того, що розрахунок 3%річних, пені позивач закінчує датою 20.11.2023 , а інфляційних нарахувань - у жовтні 2023, суд вважає, що в якості оплати заборгованості позивач враховує платіж, що здійснений 21.11.2023.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення оплати в сумі 75851,42грн, що відбулась 21.11.2023.

Одночасно відповідач у відзиві вказує, що оплата заборгованості мала місце в сумі 75851,42грн, після отримання грошових коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ у вересні 2023.

Згідно п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23, що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 75850,96 грн, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача стягнуто 1 309,18грн. пені, 1 8404,84 грн 3% річних, 8021,18 грн інфляційних та 614,40грн судового збору.

У означеному рішенні судом встановлено, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення основного боргу за поставлений природний газ згідно умов договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020, що укладений між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «Харіс», за січень 2021 року та березень, квітень, грудень 2022 року в сумі 75 850,96 грн, також і пені - 13 091,80 грн, 3% річних - 1 404,84 грн, інфляційних втрат - 8 021,18 грн. Основний борг сплачений відповідачем під час розгляду справи у суді (платіжна інструкція № 4 від 21.11.2023, додана до додаткових пояснень за вх. № 07-10/5635/23 від 23.11.2023), внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 75850,96 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У тексті рішення зазначено, що письмових поясненнях, які господарський суд одержав 23.11.2023 за вх. № 07-10/5635/23 ТОВ «Харіс» зазначив про перерахування на рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» грошових коштів на оплату існуючої заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 75 851,42 грн, на підтвердження чого надано відповідну платіжну інструкцію. Одночасно ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у письмових поясненнях № 07-07/6804/24 та за вх. № 07-07/6834/24 від 25.07.2024 підтвердив, що платіж у розмірі 75851,42грн, що здійснений 21.11.2023, зараховано у рахунок погашення основної заборгованості.

З огляду на те, у рішенні Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23, яке набрало законної сили, встановлено обставину здійснення зарахування грошових коштів в сумі 75 851,42 грн, що сплачені ТОВ «Харіс» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України», у рахунок погашення заборгованості за поставлений на підставі договору №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 природний газ за період січень 2021 року та березень, квітень, грудень 2022 року, сторонами у суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що зарахування означеного платежу мало місце в рахунок погашення заборгованості за період з січня 2023 по березень 2023, що виник на підставі цього ж договору та є предметом позовних вимог у справі №905/641/24.

Суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що у п. 3.11 Договору узгоджено, що за наявності у Споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення, сторони під час розгляду справи №905/657/23 підтвердили інший порядок зарахування сплачених грошових коштів. Доказів протилежного або того, що 23.11.2023 відповідачем здійснений ще один платіж на суму 75 851,42 грн суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що основний борг за період січень-березень 2023 у сумі 62345,41грн є сплаченим 29.09.2023.

Щодо посилань відповідача, що оплата здійснена з порушенням строку, внаслідок несвоєчасного відшкодування вартості комунальних послуг Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська суд зазначає наступне.

У рішенні від 12.10.2022 №8-р(І)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотримання принципів правомірного втручання.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

За наслідками дослідження матеріалів справи, суд встановив, що ТОВ «Харіс» повідомляло ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листом №7 від 02.05.2022 року про припинення роботи підприємства, проінформував, що природний газ ним не споживається, оскільки має місце вилучення нерухомого майна, що належить ТОВ «Харіс», для потреб оборони у зв?язку із повномаштабним вторгненням на територію України.

Одночасно, згідно умов договору №622/2023 від 28.08.2023, ТОВ «Харіс» надало Військовій частині НОМЕР_1 можливість спільного безоплатне користування нерухомим майном: об?єкти нерухомого майна, площею 730,00 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 01.01.2023 року на період дії воєнного стану.

Споживання природного газу у спірний період іншою особою - Військовою частиною НОМЕР_1 , що сторонами у справі не оспорюється.

Згідно п. 8.3. Договору користування Сторона 3 (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська) зобов'язана укласти із Стороною 1 (ТОВ «Харіс») договори на відшкодування вартості комунальних послуг.

При цьому, за п.3.2. вказаного Договору користування, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ зобов?язаний відшкодувати ТОВ «Харіс» всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Військовій частині НОМЕР_1 за час дії цього Договору, однак строк такого відшкодування не встановлений, умовами договору обумовлений виключно порядок відшкодування - підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні 1, при цьому, Сторона 1 зобов?язана скласти акти виконаних робіт Стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.

Доказів направлення відповідачем рахунків та актів на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ для відшкодування витрат на оплату природного газу за спірний період матеріали справи не містять. Окремі договори на відшкодування вартості комунальних послуг не укладались.

Відшкодування витрат за спожитий природний газ у січні-березні 2023 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ здійснив 09.09.2023, перерахувавши грошові кошти у загальному розмірі 146513,30грн.

Відповідно зобов?язання щодо вчасної оплати вартості поставленого природного газу на підставі договору постачання природного газу №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 покладено на ТОВ «Харіс», незважаючи на споживання природного газу іншою особою, на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ же покладено обов'язок відшкодувати вартість спожитих комунальних послуг ТОВ «Харіс», а не їх безпосередньої оплати.

Щодо посилань відповідача про настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).

У частинах першій, другій статті 205 Господарського кодексу України наголошується, що господарське зобов?язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов?язання повністю або частково зобов?язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов?язану сторону від відповідальності за невиконання зобов?язання відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Умовами п.п. 10.1 - 10.5 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов?язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов?язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати України» ).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов?язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, адресований всім, кого це стосується. Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об?єктивними обставинами для суб?єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов?язанням/обов?язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов?язань/обов?язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов?язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов?язань.

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, Лист ТПП України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб?єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов?язань з оплати послуг з розподілу природного газу, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретних обставин.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів.

За ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач на підтвердження настання обставин форс-мажору не надав відповідного Сертифікату Торгово-промислової палати України.

Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідач не надав доказів звернення в порядку п.п. 7.1. - 7.2. договору до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин з наданням підтверджуючих документів, зокрема, в матеріалах справи відсутнє як саме повідомлення, так і докази його направлення.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов?язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Загальновідомим фактом є те, що на час розгляду справи має місце ведення активних бойових дій на території Донецької області, де розташоване підприємство відповідача.

Відповідач у відзиві вказує, що військова агресія російської федерації проти України та бойові дії на території Донецької області є форс-мажорними обставинами, які вплинули на ведення господарської діяльності Відповідача та унеможливили належне виконання ним зобов?язань за договором. Разом з тим, Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження вищевказаних фактів.

Відповідач обмежився посиланням у відзиві на Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та відповідні норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо визначення форс-мажорних обставин.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не довів як настання щодо конкретних правовідносин сторін за договором у спірний період форс-мажорних обставин, так і засвідчення цих форс-мажорних обставин у встановленому законодавством порядку, повідомлення позивача у порядку, що визначений договором, про цей факт.

Розглядаючи доводи відповідача щодо відкладення на строк дії обставин форс-мажору строку виконання зобов'язань господарський суд виходить з того, що відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов?язання відповідача з оплати послуг у спірний період відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Щодо доводів відзиву про передчасне звернення позивача до суду з позовом без досудового регулювання спору, суд вказує, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002). Крім того, суд зазначає, що договір постачання природного газу №101/ПГ-1657-к від 28.12.2020 не містить чітких вказівок на обов'язковість застосування сторонами досудового порядку врегулювання спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань із вчасної оплати за поставлений позивачем природний газ у січні 2023 - березні 2023.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань зі сплати поставленого природного газу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1271,61грн, які нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 27734,58грн (січень 2023) за період з 21.02.2023 по 20.11.2023 - на суму 622,32грн, на заборгованість в розмірі 15897,60грн (лютий 2023) за період з 21.03.2023 по 20.11.2023 - на суму 320,14грн, на заборгованість в розмірі 18713,23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 20.11.2023 - на суму 329,15грн. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивач безпідставно збільшив період нарахування до 20.11.2023, тоді як, як встановлено судом, оплата фактично відбулась 29.09.2023.

Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість в розмірі 27734,58грн (січень 2023) за період з 21.02.2023 по 28.09.2023 складає 501,50 грн, на заборгованість в розмірі 15897,60грн (лютий 2023) за період з 21.03.2023 по 28.09.2023 - 250,88 грн, на заборгованість в розмірі 18713,23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 28.09.2023 - 247,63 грн. Сукупно розмір 3% річних - 1000,01грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000,01грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об?єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалена постанова від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно п.26 якої визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об?єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 869,36грн, які нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 27734,58грн (січень 2023) за період з 01.03.2023 по 30.11.2023 - на суму 636,23грн, на заборгованість в розмірі 15897,60грн (лютий 2023) за період з 01.04.2023 по 31.10.2023 - на суму 124,38грн, на заборгованість в розмірі 18713,23грн (березень 2023) за період з 01.05.2023 по 31.10.2023 - на суму 108,75 грн. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що нарахування частково здійснені за період, коли оплата вже була здійснена.

Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розмір інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за січень 2023 у розмірі 27734,58грн за період березень 2023 - вересень 2023 становить 411,07грн, за лютий 2023 в розмірі 15897,60грн за період квітень 2023 - вересень 2023 - -2,79 грн (від'ємне значення), за березень 2023 в розмірі 18713,23грн за період травень 2023 - вересень 2023 - - 40,63 грн (від'ємне значення). Сукупна сума нарахованих інфляційних витрат складає 367,65грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 367,65грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 14975,94грн, яка нарахована наступним чином: на заборгованість в розмірі 27734,58грн (січень 2023) за період з 21.02.2023 по 20.08.2023 - на суму 6767,23грн, на заборгованість в розмірі 15897,60грн (лютий 2023) за період з 21.03.2023 по 20.09.2023 - на суму 3852,88грн, на заборгованість в розмірі 18713,23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 20.10.2023 - на суму 4355,83грн. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивач збільшив період нарахування пені, нарахованої на заборгованість за березень 2023, з огляду на встановлену дату здійсненої оплати 29.09.2023. В іншій частині розрахунок є вірним.

Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розмір пені, нарахованої на заборгованість в розмірі 18713,23грн (березень 2023) за період з 21.04.2023 по 28.09.2023 складає 3 904,66 грн. Сукупна сума пені - 14524,77грн.

Одночасно, відповідно до частини першої статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об?єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Окрім того, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, щодо нерозумності обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а саме враховує наступні висновки:

При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов?язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов?язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов?язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов?язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов?язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов?язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов?язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд враховує наступні обставини справи.

ТОВ «Харіс» зареєстровано згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 10. Одночасно, згідно матеріалів справи нерухоме майно підприємства, зокрема, знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 180.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку

громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, до території можливих бойових дій з 24.02.2022 віднесена Краматорська міська територіальна громада, Костянтинівська міська територіальна громада з 21.06.2023 - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Відповідач у спірний період не мав можливість використовувати вказане нерухоме майно, що йому належить, для здійснення підприємницької діяльності, оскільки воно використовувалось Збройними Силами України, природний газ також використано останніми.

Судом враховано ступінь виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань за спірним договором, а саме, погашення суми основної заборгованості у повному обсязі відразу ж після отримання коштів від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ.

Крім того, суд врахував відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов?язань у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що збитками, заподіяними позивачу внаслідок прострочення оплати за отриманий газ, є лише збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом частково. Також грошові втрати, які поніс позивач внаслідок інфляційних процесів у державі за період наявності заборгованості, відшкодовуються шляхом стягнення 3% річних.

Окремо суд зазначає, що господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, і не повинні розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Таким чином, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір суми пені, яку слід стягнути, на 90 %. Відповідно сума пені, яка підлягає стягненню, складає 10% від заявленої суми -1452,48грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє внаслідок зменшення пені за власною ініціативою.

Щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, на які відповідач посилається у відзиві, суд зазначає наступне.

Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.(п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України).

Господарським судом Донецької області у справі №905/657/23 прийнято рішення від 05.09.2024, яким закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 75 850,96 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 309,18грн. пені, 1 8404,84 грн 3% річних, 8021,18 грн інфляційних та 614,40грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - без задоволення.

В касаційному порядку означені процесуальні документи не оскаржувались.

Відповідно спір на даний час вирішено, рішення Господарського суду Донецької області від 05.09.2024 у справі №905/657/23 набрало законної сили 02.12.2024, внаслідок чого суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №905/641/24.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 1000,01грн, інфляційні нарахування в сумі 367,65грн, пеня в сумі 1452,48грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені за ініціативою суду, стягується з відповідача на користь позивача в сумі 2267,77грн, в іншій частині залишається на позивачі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харіс» про стягнення 17116,91 грн, у тому числі, пені в сумі 14 975,94грн; 3% річних у сумі 1271,61 грн; інфляційних втрат в сумі 869,36 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харіс» (адреса місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 10, код ЄДРПОУ: 43739971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ: 40121452) 3% річних в сумі 1000,01грн, інфляційні нарахування в сумі 367,65грн, пеню в сумі 1452,48грн, судовий збір у розмірі 2267,77грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 10.06.2025.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова

Попередній документ

128098605

Наступний документ

128098607

Інформація про рішення:

№ рішення:	128098606
№ справи:	905/641/24
Дата рішення:	10.06.2025
Дата публікації:	16.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Донецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (30.06.2025)
Дата надходження:	30.06.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості