пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 червня 2025 року Справа № 903/373/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»
про стягнення 57147,80 грн шкоди,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: Сидоренко С. С., довіреність № 771 від 30.12.2024;
від прокуратури: Лебедюк-Гудкова Т. В., прокурор відділу, посвідчення № 071763 від 01.03.2023.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивни частину рішення.
Суть спору: 31.03.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі в особі Маневицької селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення 57147,80 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
При обґрунтуванні позовних вимог вказує, на те, що в період з 23.04.2023 по 26.04.2023 невстановленими особами здійснено порубки 49 дерев сироростучих породи береза, сосна, вільха у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії “Маневицьке лісове господарство» ДП “Ліси України», внаслідок чого заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 57147,80 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.05.2025; запропоновано прокурору уточнити відповідача відповідно до прохальної частини позову (Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “Поліський лісовий офіс»); запропоновано відповідачу надати відзив на позов; прокурору та позивачу - відповідь на відзив.
14.04.2025 прокурор через систему “Електронний суд» подав заяву про конкретизацію найменування відповідача та просить стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» 57147,80 грн шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.
22.04.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити. При цьому вказує, що відповідачем була проведена належна та повноцінна робота щодо охорони та захисту лісу, вжито всіх необхідних та можливих заходів щодо попередження незаконних порубок, проведена максимально можлива ефективна робота в рамках виявлення злочину, участі в кримінальному провадженні №12023030540000117 від 29.04.2023, подальшому проведенні всіх можливих слідчих дій, а саме: оперативно виявив факт вчинення злочину і повідомлено правоохоронний орган; забезпечено схоронність речових доказів та обстановки; надано всі можливі вичерпні відомості стосовно факту незаконної порубки лісу; брав участь та сприяв у проведенні слідчих дій; надано точні відомості (які підтвердились експертизою) стосовно розміру заподіяних збитків; здобуто інформацію та передано органу досудового розслідування стосовно свідків та підозрюваних осіб; здобуто інформацію та передано органу досудового розслідування стосовно марки, моделі транспортного засобу, що міг використовуватись при вчиненні злочину; вжито численні пошукові дії з метою здобуття інформації, яка б сприяла розкриттю злочину; організовано цілодобові чергування на місці вчинення злочину та на місці зберігання незаконно добутих природних ресурсів з метою виявлення осіб, причетних до вчинення злочину; не перешкоджав органу досудового розслідування, надавав всю запитувану інформацію, забезпечував співпрацю та сприяння на всіх етапах провадження. Звертає увагу суду, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Крім того, зазначає, що нормами Лісового кодексу України та Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» не передбачено відповідальності, яка виникає за наслідком неспроможності правоохоронного органу встановити особу злочинця та притягнення її до відповідальності. Наполягає на тому, що вжив всіх можливих заходів та дій, забезпечив належну організацію та забезпечення охорони та захисту лісів, а вчинення незаконної порубки не є наслідком вчинення постійним лісокористувачем порушення встановлених правил лісокористування. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
24.04.2025 прокурор через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить відхилити наведені у відзиві заперечення. При цьому вказує, що забезпечення охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у даному випадку на ДСГП “Ліси України», як постійного лісокористувача. На час виявлення незаконної порубки ДП “Маневицьке ЛГ» здійснювало управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних порубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу, чим допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи сосна, а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 57147,80 грн. Звертає увагу суду, що вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства ним не виконано обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулось незаконне вирубування дерев, чим спричинено шкоду, підтверджену висновком експерта. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
06.05.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав клопотання про проведення судового засідання 07.05.2025 без участі його представника, також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
Прокурор у судовому засіданні 07.05.2025 позовні вимоги підтримала, представник відповідача позовні вимоги заперечив, також представники сторін вказали, що не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні 07.05.2025 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.06.2025.
Ухвалою суду від 07.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 03.06.2025.
26.05.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
28.05.2025 прокурор через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача щодо виклику в судове засідання свідків, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки такі питання вирішуються на стадії підготовчого провадження. Також звертає увагу суду, що представник позивача в судовому засіданні 07.05.2025 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Дані заперечення з додатками долучено до матеріалів справи.
02.06.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав клопотання про проведення судового засідання 03.06.2025 без участі його представника, також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.06.2025 представник позивача підтримав клопотання про виклик свідків, також заявив усне клопотання про поновлення строку на подання даного клопотання; прокурор заперечила проти задоволення даних клопотань.
Щодо клопотання відповідача про поновлення процесуального строку та виклик в судове засідання свідків, суд зазначає таке.
Згідно з п.6 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
Суд звертає увагу відповідача, що долучені до позовної заяви копії протоколів допитів свідків не є заявами свідків в розумінні ст. 88 ГПК України, а є лише формою фіксації проведення слідчої дії, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.
Враховуючи, що відзив на позовну заяву подано відповідачем 22.04.2025 до якого не було долучено заяв свідка в розумінні ст.88 ГПК України, підготовче провадження було закрито ухвалою суду від 07.05.2025, суд постановив на місці відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на виклик в судове засідання свідків через безпідставність та залишити без розгляду клопотання відповідача про виклик свідків у судове засідання.
У судовому засіданні 03.06.2025 прокурор позовні вимоги підтримала повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
Камінь-Каширською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023030540000117 від 29.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України за фактом вчинення в період часу з 23.04.2023 до 26.04.2023 невстановленими особами порубки 49 дерев сироростучих породи береза, сосна, вільха у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії «Маневицьке лісове господарство» ДП «Ліси України», внаслідок чого заподіяно збитки на загальну суму 57147,80 грн.
Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, від 28.04.2023, що складено в с. Череваха зафіксовано у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії «Маневицьке лісове господарство» незаконну порубку 47 сироростучих дерев породи береза, одного сироростучого дерева породи сосна, одного сироростучого дерева породи вільха маса в щільних кубометрах - 2,217.
Вказаний факт незаконної порубки 49 дерев у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії «Маневицьке лісове господарство» ДП «Ліси України» зафіксований у протоколі огляду місця події - місць незаконних порубок дерев від 28.04.2023 з фототаблицею до нього, який проведений за участю спеціаліста - начальника відділу ОЗЛ ДП «Маневицьке ЛГ» ОСОБА_1 в с. Череваха Камінь-Каширського району.
Крім того, факт вчинення незаконної порубки дерев підтверджується протоколами допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які повідомили відомі їм обставини щодо вчинення незаконних порубок та вказали, що вжитими заходами не вдалося встановити осіб, причетних до незаконних порубок.
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого проведено судову інженерно-екологічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта № 1920-Е від 21.09.2023.
Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно екологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розмірів збитків, завданих внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 49 сироростучих дерев породи береза, сосна, вільха у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії «Маневицьке ЛГ» ДП «Ліси України» відповідно до методик документально та розрахунково підтверджується в сумі 57 147,80 грн.
Таким чином, висновком інженерно-екологічної експертизи від 21.09.2023 № 1920-Е підтверджено розмір завданих навколишньому природному середовищу збитків на загальну суму 57 147,80 грн, що заподіяні вчиненням незаконної порубки 49 сироростучих дерев породи береза, сосна, вільха у кварталі 9 виділі 16 та кварталі 10 виділі 1 Черевахівського лісництва філії «Маневицьке ЛГ» ДП «Ліси України».
У відповідності до ч.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 7 вересня 2022 р. № 1003 установлено, що державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.
Згідно наказу ДСГП “Ліси України» від 30.09.2024 № 1665 “Про створення філії “Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України» створено філію “Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Наказом ДСГП “Ліси України» від 31.12.2024 №2338 “Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом» затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, а саме: … філії “Маневицьке лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Разом з цим, наказом ДСГП “Ліси України» від 24.01.2025 № 206 “Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» затверджено організацію територій земель філії “Поліський лісовий офіс» ДСГП “Ліси України» площею 1341273,6745 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від: … державного підприємства “Маневицьке лісове господарство» передавальним актом від 02.01.2023, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 11.
Згідно положень пункту 2.2.5 Положення філія «Маневицьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» створене з метою ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Предметом діяльності Філії, відповідно до п. 2.2 Положення є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
Згідно п. 1.4.79 Статуту ДСГП “Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.05.2024 № 141 ДГСП “Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків державного підприємства “Маневицьке лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 887 “Про припинення державного підприємства “Маневицьке лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення».
Відповідно до інформації філії «Маневицьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» встановлено, що земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорякування 2013 року, що підтверджено наданими підприємством копіями картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Отже, в результаті реорганізації філії “Маневицьке ЛГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки належать ДСГП “Ліси України».
Крім цього, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, положення про філію “Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», затвердженого наказом ДСГП “Ліси України» від 16.01.2025 № 187, філія “Поліський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом юридичної особи ДСГП “Ліси України.
Слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, а не в особі її відокремленого підрозділу. Саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола (аналогічну правову позицію висвітлено в п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи викладене, Камінь-Каширська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди в розмірі 57147,80 грн, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісовою господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Відповідно до приписів статті 9 Лісового кодексу України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17 від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.12.2018 у справі №909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.
У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до статті 19 Лісового кодексу України покладено на постійних лісокористувачів.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
З огляду на приписи лісового законодавства ДСГП «Ліси України» є постійним лісокористувачем, який зобов'язаний дотримуватись вимог, визначених статтями 19, 63, 64, 86, 90 Лісового кодексу України.
Отже, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, серед іншого, покладений обов'язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.
У той же час, відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України та Статуту, а саме, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 49 дерев.
Суд зазначає, що факт незаконної порубки дерев підтверджується Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.04.2023, протоколом огляду місця (події) вчинення правопорушення лісового законодавства події від 28.04.2023, згідно яких виявлено самовільну порубку 47 сироростучих дерев породи береза, одного сироростучого дерева породи сосна, одного сироростучого дерева породи вільха маса в щільних кубометрах - 2,217.
При цьому, суд зазначає, що відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Наведених висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі №909/976/17.
Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст.1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог ч.2 ст.19, ст.ст. 63,86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.
Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 914/669/22.
Судом відхиляються через необгрунтованість заперечення відповідача, щодо вчинення всіх можливих заходів та дій, спрямованих на попередження виникнення незаконної порубки, а також спрямованих на встановлення винної особи, оскільки, оскільки внаслідок протиправної бездіяльності відповідача відбулася незаконна рубка дерев та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для стягнення шкоди у цьому випадку. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:
- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;
- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";
- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об'єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка 49 дерев спричинила втрату лісових ресурсів),
- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України він, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 57147,80 грн є підставними та обгрунтованми.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 57147,80 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 2422,40 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Маневицької селищної ради (вул.Незалежності,19, с-ще Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44601, код ЄДРПОУ 04333193) 57147,80 грн (п'ятдесят сім тисяч сто сорок сім гривень 80 коп.) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
13.06.2025.
Суддя А. С. Вороняк