Постанова від 05.06.2025 по справі 922/1782/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/1782/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх.№1122 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., повне рішення складено 10.09.2024) у справі №922/1782/24

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м.Харків,

про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07 червня 2024 року (вх. № 14936 від 10 червня 2024 року)) просив визнати недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на підставі заяв про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7210843,75 грн;

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3025788,44 грн, з яких: 982082,77 грн - пеня, 231916,68 грн - 3% річних, 1811788,99 грн - інфляційні втрати);

- № 61704-Сл-4918-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45219657,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені заяви відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленими на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі. Ці спірні правочини суперечать статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки стосуються зобов'язань, які є неузгодженими між сторонами, тобто, не є безспірними.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/1782/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про визнання недійсними правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведених ТОВ "Харківгаз Збут" на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07.06.2023 в сумі 7 210 843,75 грн, заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4918-0623 від 08.06.2023 року в сумі 3 025 788,44 грн, заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4922-0623 від 09.06.2023 в сумі 45 219 657,58 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (вх.22751 від 10.09.2024) про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалено у справі № 922/1782/24 додаткове рішення.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 57650,00грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/1782/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Харківгаз" задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, недоведені позивачем; судом всебічно не з'ясовано обставини справи та не надано об'єктивної неупередженої оцінки доказам; рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення судом першої інстанції судового рішення, яке не відповідає закону.

За твердженням позивача, господарським судом безпідставно не застосовано правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі №918/539/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 листопада 2019 року у справі №910/16135/18, які в сукупності не дають можливості відповідачеві права проведення одностороннього заліку зустрічних вимог у зв'язку із недотриманням критеріїв їх безспірності.

Вказує на те, що у зв'язку із тим, що відсутнє відповідне судове рішення про стягнення з АТ "Харківгаз" на користь ТОВ "Харківгаз Збут" 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних, 1811788,99 грн інфляційних втрат, зазначені суми не визнані АТ "Харківгаз" як боржником у зобов'язанні, вказані суми нараховані ТОВ "Харківгаз Збут" самостійно, наявність пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат підлягає доведенню в судовому порядку саме у визначеному розмірі, а розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду - вказані платежі не мають ознак однорідності та не підлягають до зустрічного зарахування шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, заявник зазначає, що залік можливий при наявності 3-х умов одночасно: зобов'язання мають бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання за якими настав. Проте, зобов'язання щодо повернення забезпечувального платежу за договором №41GP617-445-19 від 28.12.2018, здійсненим позивачем на користь відповідача, є таким, що не настав, оскільки вимогу про повернення коштів АТ "Харківгаз" не надсилало.

Посилається на те, що судом не враховано викладену у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18; від 16.04.2019 у справі №911/483/18; від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц позицію щодо неможливості проведення одностороннього заліку зустрічних вимог, відповідно до якої проведення відповідачем одностороннього заліку зустрічних вимог є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем самостійно проведено залік за рахунок коштів забезпечувального платежу АТ "Харківгаз", про повернення яких позивачем не надсилалось вимоги, а отже - строк виконання зобов'язання щодо повернення даного платежу в розумінні вимог чинного законодавства - не настав.

Вважає, що судом не враховано, що відповідно до існуючої усталеної практики Верховного Суду, підстав для проведення одностороннього заліку зустрічних однорідних вимог за заявою №61704-Сл-4922-0623 від 09.06.2023 у ТОВ "Харківгаз Збут" не виникло.

Спірність вимог ТОВ "Харківгаз Збут" випливає не із розрахунку заборгованостей, а із самої природи даних зобов'язань, тобто аргументами щодо скасування правочинів є не невірний розрахунок відповідачем сум заборгованостей, а відсутність встановленого чинним законодавством права на проведення заліку зустрічних вимог у зв'язку із відсутністю їх однорідності - спірністю, ненастанням строку виконання зобов'язання щодо повернення забезпечувального платежу АТ "Харківгаз" за договором №41GP617-445-19 від 28.12.2018 через відсутність відповідної вимоги про повернення коштів.

Відтак, на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду щодо визначення/ невизначення розміру заборгованості та обов'язку позивача самостійно розрахувати розмір заборгованості - є помилковим, оскільки правовідносини у даній справі не є релевантними із правовідносинами у справі №911/94/23, спір виник не у зв'язку із розміром заборгованості, а у зв'язку із відсутністю права на проведення заліку зустрічних вимог. Оскільки односторонні правочини - зарахування зустрічних однорідних вимог, проведені ТОВ "Харківгаз Збут" на підставі заяв про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №№61704-Сл-4649-0623 від 07.06.2023, №61704-Сл-4918-0623від 08.06.2023, №61704-Сл-4922-0623 від 09.06.2023 - не відповідають нормам чинного законодавства та усталеній судовій позиції щодо безспірності, дані правочини підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/1782/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" витрат на професійну правничу допомогу по справі №922/1782/24 повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" задоволено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/1782/24 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведених ТОВ "Харківгаз Збут" на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №61704-Сл-4649-0623 від 07.06.2023 в сумі 7210843,75 грн, заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4918-0623 від 08.06.2023 року в сумі 3025788,44 грн, заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №61704-Сл-4922-0623 від 09.06.2023 в сумі 45219657,58 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 13626,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 у справі №922/1782/24 скасовано.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (вх.22751 від 10.09.2024) про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" оскаржило до суду касаційної інстанції постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1782/24.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено частково.

Постанови Східного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року у справі № 922/1782/24 скасовано.

Справу № 922/1782/24 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх.№1122 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/1782/24; призначено справу до розгляду на 05 червня 2025 року о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 29.05.2025, з доказами його надсилання апелянту, учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 29.05.2025.

30.05.2025 (надіслано засобами поштового зв'язку 28.05.2025) до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Харківгаз Збут" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6830), в якому відповідач просить апеляційну скаргу АТ "Харківгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/1782/24 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що з аналізу оспорюваних позивачем заяв відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, вбачається в зазначених заявах такі умови, як зустрічність та однорідність вимог, так і їх матеріальний зміст, що строк виконання зобов'язань настав, а зазначені заяви були отримані позивачем.

В судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідача, заперечуючи проти доводів скаржника, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

25 червня 2015 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ "Харківгаз"), як Газорозподільним підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", як Замовником, був укладений договір на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 (далі по тексту - договір розподілу природного газу), відповідно до якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику з 01.07.2015 послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до меж балансової належності споживачів замовника відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на розрахунковий період визначаються в додатку №1 до договору по кожному об'єкту замовника та/або його споживачеві (пункт 4.1 Договору від 25.06.2015).

Відповідно до пункту 5.5 Договору від 25.06.2015 (в редакції додаткової угоди №9 від 29.03.2018) замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу ГРМ в місяці, у якому здійснюється транспортування газу ГРМ, шляхом перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Замовника на його письмову вимогу в п'ятиденний строк з дня отримання такої вимоги.

Відповідно до пункту 11.2 Договору від 25.06.2015 усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками та діє в частині надання послуг з 01 липня 2015 року по 29 лютого 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (пункт 11.1 договору від 25.06.2015 в редакції додаткової угоди від 10.10.2019 №15).

Між сторонами також укладено додаткові угоди до Договору від 25.06.2015, зокрема, від 30.11.2015 №1, від 30.03.2016 №2, від 29.04.2016 №3, від 12.12.2016 №4, від 28.04.2017 №5, від 31.05.2017 №6, від 29.09.2017 №7, від 19.12.2017 №8, від 29.03.2018 №9, від 31.05.2018 №10, від 31.07.2018 №11, від 31.08.2018 №12, від 18.10.2018 №13, від 27.12.2018 №14, від 10.10.2019 №15, якими змінювалися договірні (планові) обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ та строк дії договору.

За вказаним договором від 25.06.2015 № ХГЗ-2015-Н-1 у замовника (ТОВ "Харківгаз Збут") утворилася переплата в сумі 63239176,61 грн, яку Газорозподільне підприємство (АТ "Харківгаз") частково в сумі 9202654,67 грн повернуло замовнику за платіжною інструкцією № 1 від 19 квітня 2021 року, після чого залишкова сума переплати склала 54090521,94 грн.

Також, 28 грудня 2018 року між тими ж сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", як Постачальником, та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ "Харківгаз"), як Споживачем, був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 (далі по тексту - договір постачання природного газу).

04.07.2019 між АТ "Харківгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" укладено додаткову угоду № 7 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28.12.2018, згідно якої сторони домовились доповнити розділ IV договору наступними пунктами:

« 4.9. Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику Забезпечувальний платіж у розмірі 66000000,00 гривень (шістдесят шість мільйонів гривень 00 коп.) без ПДВ до 31 грудня 2019 року.

4.10. Забезпечувальний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань та підлягає поверненню Споживачу в кінці строку дії Договору. У випадку якщо станом на дату закінчення строку дії Договору у Споживача буде наявна заборгованість, Постачальник має право погасити таку заборгованість Споживача за рахунок коштів Забезпечувального платежу.

4.11. Постачальник повертає Забезпечувальний платіж Споживачу протягом 10 (десяти) робочих днів від дати припинення Договору за умови виконання Споживачем обов'язків по цьому Договору.»

На виконання цієї угоди позивачем у строк до 31.12.2019 сплачено забезпечувальний платіж у розмірі 66000000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 12935 від 30.07.2019 (на суму 14 000 000,00 грн), № 12936 від 30.07.2019 (на суму 17 000 000,00 грн), № 12937 від 30.07.2019 (на суму 16 000 000,00 грн) та № 12938 від 30.07.2019 (на суму 19 000 000,00 грн), які додані до позовної заяви (т.1, а.с.170-171)

14 грудня 2021 року Постачальник повернув Споживачу частину забезпечувального платежу по договору № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в сумі 10543710,23 грн (платіжна інструкція № 81 від 14 грудня 2021 року), внаслідок чого забезпечувальний платіж Споживача по договору постачання склав 55456289,77 грн (т.1, а.с.172).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до АТ "Харківгаз" з:

- претензію від 09 березня 2023 року №617-Сл-781-0323, в якій вимагало від АТ "Харківгаз" оплатити заборгованість по договору постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року у розмірі 10236632,19 грн, з яких: 7210843,75 грн - сума заборгованості за спожитий природний газ, 982082,77 грн - пеня, 231916, 68 грн - 3% річних; 1811788,99 грн - інфляційні втрати;

- вимогою від 09 березня 2023 року № 617-Сл-782-0323 про повернення належних йому за договором розподілу природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року коштів (переплати) в сумі 54090521,94 грн у п'ятиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги, яку АТ "Харківгаз" отримало 20 березня 2023 року.

АТ "Харківгаз" листом від 27.03.2023 №752 (за наслідками розгляду вимог від 09.03.2023 №617-Сл-781-0323 та №617-Сл-782-0323), підтвердило, що у ТОВ "Харківгаз Збут" за договором від 25.06.2015 існує переплата в розмірі 54090521,94 грн.

За твердженням позивача, за даними його бухгалтерського обліку основна заборгованість АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за договором від 28.12.2018 за спожитий природний газ за період жовтень 2021 року - жовтень 2022 року складає 7210843,75 грн.

Позивач запропонував погасити заборгованість АТ "Харківгаз" за договором від 28.12.2028 у розмірі 7210843,75 грн за рахунок коштів забезпечувального платежу, а також врахувати залишок забезпечувального платежу в розмірі 48245446,04 грн за договором від 28.12.2018 в погашення заборгованості за договором від 25.06.2015. При цьому відповідач зауважив, що з огляду на відсутність детального розрахунку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у нього відсутні підстави для об'єктивного розгляду та врахування претензії в цій частині.

Крім того, позивач вказаним листом запропонував відтермінування остаточного розрахунку після закінчення дії воєнного стану.

ТОВ "Харківгаз Збут" направило АТ "Харківгаз" лист від 18.04.2023 №617-Сл-1468-0423, яким (на лист останнього від 27.03.2023 №752) надало розрахунок заборгованості за договором від 28.12.2018 та повторно просило сплатити суму заборгованості за спожитий газ 7210843,75 грн, а також 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат.

АТ "Харківгаз" листом від 28.04.2023 №1499 зазначило, що з урахуванням частково повернутої постачальником суми в розмірі 10543710,23 грн, забезпечувальний платіж по договору від 28.12.2018 становить 55456289,77 грн, і тому вважає, що з урахуванням пункту 4.10 договору від 28.12.2018 в редакції додаткової угоди №7 заборгованість повинна бути погашена за рахунок коштів забезпечувального платежу, а залишок забезпечувального платежу підлягає поверненню АТ "Харківгаз". Крім того, відповідач просив врахувати що, він є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність Харківської області, а також проведення активних бойових дій та скрутний фінансовий стан, у зв'язку з чим просив повернути залишок коштів забезпечувального платежу та врегулювати питання погашення заборгованості шляхом підписання відповідної угоди, проект якої надав до листа.

До вказаного листа додано проєкт угоди про врегулювання заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року щодо погашення зазначеної вище заборгованості у розмірі 10236632,19 грн, яка складається із 7210843,75 грн основної заборгованості, 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат, за рахунок забезпечувального платежу в сумі 55456289,77 грн з поверненням АТ "Харківгаз" залишку коштів забезпечувального платежу в сумі 45219657,58 грн.

Однак, проєкт відповідної угоди не був підписаний сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до АТ "Харківгаз" із заявами про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року, в якій відповідач повідомив про припинення своїх зобов'язань перед АТ "Харківгаз" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: з повернення забезпечувального платежу в розмірі 7210843,75 грн та відповідно зустрічне припинення зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за природний газ за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 в розмірі 7210843,75 грн.

Після вказаного зарахування зустрічних однорідних вимог грошові зобов'язання АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за природний газ за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 в розмірі 7210843,75 грн припиняються в повному обсязі, а грошові зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут", що має перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу в розмірі 55456 289,77 грн припиняються частково у розмірі 7 210 843,75 грн.

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року, в якій відповідач повідомив про припинення своїх зобов'язань перед АТ "Харківгаз" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: з повернення забезпечувального платежу в розмірі 3025788,44 грн та відповідне зустрічне припинення зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 в розмірі 3025788,44 грн, що складається з 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних, 1811788,99 грн інфляційних втрат.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог грошові зобов'язання АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за природний газ за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 в розмірі 3025788,44 грн, що складається з 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних, 1811788,99 грн припиняються в повному обсязі, грошові зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут", що має перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу у розмірі 48245446,02 грн припиняються частково у розмірі 3025788,44 грн.

- № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, в якій ТОВ "Харківгаз Збут" заявило про припинення своїх зобов'язань перед АТ "Харківгаз" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з повернення залишку забезпечувального платежу за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 в розмірі 45219657,58 грн та зустрічне припинення зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" з часткового повернення переплати за договором № ХГЗ-2015-Н-1 від 25.06.2015 у розмірі 45219657,58 грн.

Грошові зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут" перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 у розмірі 45219657,58 грн припиняються у повному обсязі, грошові зобов'язання АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" з повернення переплати за договором № ХГЗ-2015-Н-1 від 25.06.2015 припиняються частково - у розмірі 45219 657,58 грн, залишок заборгованості АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" по вказаному договору складає 8870864,36 грн.

Оскільки у АТ "Харківгаз" залишилися частково непогашеними зобов'язання перед ТОВ "Харківгаз Збут" щодо повернення переплати по договору від 25.06.2015 в сумі 8870864,36 грн, ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості з повернення переплати по договору від 25.06.2015 з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат (справа №922/3850/23). Позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" обґрунтував тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо своєчасного повернення переплати по договору від 25.06.2015 №ХГЗ-2015-Н-1 у сумі 8870864,36 грн, у зв'язку з чим ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося із даним позовом про стягнення заборгованості з повернення переплати по договору з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/3850/23 позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" задоволено повністю, стягнуто з АТ "Харківгаз" на користь ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованість у сумі 9694 541,72 грн, з яких: 8870 864,36 грн сума основного боргу, 373535,89 грн - 3% річних та 450141,47 грн - інфляційні втрати.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що, оскільки відповідач взятий на себе за спірним договором обов'язок щодо своєчасного повернення переплати не виконав, жодних доказів погашення заборгованості та інших платежів за договором на розподіл природного газу не надав, а відтак позовні вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" щодо стягнення з АТ "Харківгаз" заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №922/3850/23 апеляційну скаргу АТ "Харківгаз" задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/3850/23 змінено, викладено абзаци перший та другий резолютивної частини рішення у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд.54, код ЄДРПОУ 39590621) 5 845 075,90 грн суми боргу, 359 857,67 грн три проценти річних та 425 935,17 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 99 463,03 грн.

У решті позовних вимог відмовити. "

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції за наявності (як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтованих) заперечень відповідача щодо правомірності дій позивача по зарахуванню зустрічних зобов'язань, не перевірив обґрунтованість здійснених останнім розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 3025788,44 грн за договором від 28.12.2018 №41GP617-445-19, та помилково погодився із діями позивача по зарахуванню та визнанню таких зобов'язань припиненими у зазначеному розмірі за договорами від 25.06.2015 №ХГЗ-2015-Н-1 та від 28.12.2018 №41GP617-445-19. Відтак сума основного боргу відповідача за договором від 25.06.2015 №ХГЗ-2015-Н-1 складає 5 845 075,90 грн (54 090 521,94 грн - 48 245 446,00 грн), а тому вимоги позивача лише в цій частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З урахуванням наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог судом здійснено власний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №922/3850/23; залишено в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/3850/23.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що сторонами спору визнається розмір/сума існуючої переплати за договором від 25.06.2015 станом на березень 2023 року та визнається безспірність вимог, які зарахувались за заявою від 09.06.2023 (відповідачем не заявлявся спір про визнання недійсним одностороннього правочину від 09.06.2023); колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами справи відсутній спір щодо наявного розміру переплати за договором від 25.06.2015 станом на 09.03.2023 (пред'явлення позивачем вимоги) та щодо обставин часткового погашення/зарахування такої заборгованості (переплати) за договором від 25.06.2015 на підставі заяви від 09.06.2023; суд апеляційної інстанції, погоджуючись з безспірністю наведених вище фактів, помилково в основу свого рішення поклав обставини неправомірності зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 28.12.2018 (заява від 08.06.2023), у зв'язку з чим вийшов за межі розгляду позовних вимог; обставини погашення/зарахування грошових вимог за договором від 28.12.2018, де з однієї сторони є грошові зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут" перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу, а з іншої - заборгованість АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за спожитий природний газ у межах одного і того ж договору, жодним чином не може вплинути на правомірність/неправомірність заявлених вимог ТОВ "Харківгаз Збут" до АТ "Харківгаз" за договором від 25.06.2015; обставини обґрунтованості/необґрунтованості зарахування вимог за договором від 28.12.2018 не входять в предмет доказування у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів касаційного господарського суду зазначила, що за наявності спору про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 08.06.2023 по договору від 28.12.2018 (що не є предметом спору у даній справі) відповідач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, зокрема з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину (зокрема, заяви від 08.06.2023). Саме в межах даного спору і має бути досліджено судом питання спірності/безспірності вимог, які були погашені (припинені) відповідним зарахуванням.

У травні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07 червня 2024 року (вх. № 14936 від 10 червня 2024 року)) просило визнати недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на підставі заяв про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7210843,75 грн, №61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3025788,44 грн, з яких: 982082,77 грн - пеня, 231916,68 грн - 3% річних, 1811788,99 грн - інфляційні втрати) та № 61704-Сл-4918-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45219657,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені односторонні правочини суперечать статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, оскільки стосуються зобов'язань, які є неузгодженими між сторонами, тобто, є спірними. Позивач зазначає про те, що нараховані йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" суми пені у розмірі 982082,77 грн, трьох відсотків річних у розмірі 231916,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 1811788,99 грн за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року не мають ознак однорідності та не підлягають до зустрічного зарахування, оскільки він, як боржник у зобов'язанні за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, не визнає нарахованих йому відповідачем зазначених сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, ці суми нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" самостійно, наявність пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат саме у визначеному відповідачем розмірі підлягає доведенню в судовому порядку, розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду, однак відповідне судове рішення про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" зазначених сум відсутнє. Як наслідок, АТ "Харківгаз" у зв'язку з неузгодженістю суми заборгованості не визнає і зарахування на суму 45219657,58 грн, проведене після здійсненого з порушенням вимог чинного законодавства зарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд Харківської області рішенням від 03 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24 відмовив у задоволенні позовних вимог.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для визнання недійсною заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року відсутні, оскільки позивач не довів спірності вимоги відповідача в розмірі 3025788,44 грн, що складається з пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, проведені відповідачем розрахунки цих сум є арифметично правильними, відповідають вимогам до відповідних нарахувань та умовам договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, а позивач не спростував ні підстави виникнення своїх зобов'язань зі сплати на користь відповідача зазначених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, ні правильність проведених відповідачем розрахунків цих сум. За висновком суду юридичний характер здійснених нарахувань, а також існування процесуальної можливості зменшення судом пені за клопотанням боржника (у випадку розгляду позову про стягнення таких нарахувань) не виключає можливість проведення зустрічного зарахування такого грошового зобов'язання (нарахувань), як і основної заборгованості.

Суд також дійшов висновку і про відсутність підстав для визнання недійсними заяв відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року та № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, оскільки передбачене у цих заявах зобов'язання відповідача повернути позивачу суму забезпечувального платежу було передбачене договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року, строк повернення цього платежу є таким, що настав, а направлення позивачем вимоги про повернення цього платежу договір не передбачав, позивач листом від 27 березня 2023 року №752 підтвердив наявність у відповідача забезпечувального платежу, здійсненого позивачем по договору на постачання природного газу та можливості його використання у рахунок погашення заборгованості позивача по договорам на постачання та розподіл природного газу.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 05 грудня 2024 року скасував рішення Господарського суду Харківської області від 03 вересня 2024 року у справі № 922/1782/24, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на підставі заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року в сумі 7210843,75 грн, № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року в сумі 3025788,44 грн, № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року в сумі 45219657,58 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" 3028,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 13626,00 грн судового збору судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред'явлені відповідачем позивачу для зарахування вимоги про сплату пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не відповідають ознакам однорідності та безспірності, з огляду на що не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, визначені відповідачем самостійно та не визнані позивачем як боржником у зобов'язанні, наявність цих сум нарахувань підлягає доведенню в судовому порядку, а розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду, однак відповідне судове рішення про стягнення з АТ "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" зазначених нарахувань відсутнє. Крім того, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання позивача перед відповідачем щодо повернення забезпечувального платежу, визначеного відповідачем в спірних односторонніх правочинах для зарахування, ще не настав, що також не відповідає умові для здійснення зарахування, визначеній у статті 601 Цивільного кодексу України.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 вказав, що при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав оцінку всім доводам та запереченням сторін, не дослідив усі наявні в матеріалах справи докази.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, за змістом наведених норм заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Як встановлено судом ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до АТ "Харківгаз" із заявами про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- № 61704-Сл-4649-0623 від 07 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7210843,75 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов'язань в розмірі 55456289,77 грн перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 55456289,77 грн, а також про припинення в повному обсязі на суму зарахування грошових зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" з оплати вартості природного газу за зазначеним договором постачання природного газу (основний борг);

- № 61704-Сл-4918-0623 від 08 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3025788,44 грн та припинення частково на зазначену суму зарахування своїх зобов'язань перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 48245446,02 грн, а також про припинення в повному обсязі на зазначену суму зарахування грошових зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" з оплати заборгованості за договором постачання природного газу, що складається з 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних, 1811788,99 грн інфляційних втрат;

- № 61704-Сл-4922-0623 від 09 червня 2023 року, в якій заявило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 45219657,58 грн та припинення у повному обсязі на зазначену суму зарахування своїх зобов'язань перед АТ "Харківгаз" з повернення забезпечувального платежу за договором на постачання природного газу № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в розмірі 45219657,58 грн, а також про припинення частково на зазначену суму зарахування грошових зобов'язань АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" з повернення переплати за договором на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року, залишок заборгованості АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" по зазначеному договору складає 8870864,36 грн.

Отже, зазначені заяви ТОВ "Харківгаз Збут" (відповідача у цій справі) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 202 та 601 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.

Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Як вбачається у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, зазначені вище заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог стосуються припинення зобов'язань позивача (боржника) перед відповідачем (кредитором):

- повністю зі сплати основного боргу з оплати вартості природного газу за договором постачання природного газу (перша заява),

- повністю зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу (друга заява),

- частково з повернення переплати за договором на розподіл природного газу (третя заяви),

а також стосуються припинення повністю за усіма трьома заявами зобов'язань відповідача (боржника) перед позивачем (кредитором) з повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу.

Аналіз положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.

При цьому, слід зазначити про те, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами, що вже є усталеною судовою практикою та підтверджується численними постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Аналогічні висновки є усталеними та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 05 листопада 2019 року у справі № 914/2326/18, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/12968/17 та інших постановах у справах з подібними правовідносинами, зокрема у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому, висновки Верховного Суду щодо такої умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, які зараховуються, були викладені (уточнені) у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19.

Згідно з цими висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 47 - 51 зазначеної постанови, безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у даній справі зазначив про те, що зазначені висновки Верховного Суду щодо безспірності вимог, які зараховуються, як умови для проведення зарахування в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема і до правовідносин, в яких предметом зарахування є вимоги про сплату штрафних санкцій та інших нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу у України, оскільки стосуються загальної для усіх вимог, які зараховуються, умови - безспірності вимог.

Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, про те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У контексті наведеного суд касаційної інстанції зазначив про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 910/16135/18, які були враховані судом апеляційної інстанції під час попереднього розгляду справи.

За змістом висновку Верховного Суду, вкладеного у пункті 44 постанови від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, саме позивач, оспорюючи односторонній правочин, яким є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, має спростувати на підставі відповідних доказів факт безспірності вимог, що мають місце в заяві. Тобто позивач має довести невідповідність вимоги дійсному розміру заборгованості. Водночас відсутність доказу, який підтверджує безспірність вимог, не спростовує презумпцію безспірності.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 вказував також на таке:

- суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, з огляду на що не дослідив належним чином таку умову для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, як безспірність вимог, які зараховуються, не дослідив цієї умови щодо усіх вимог, зазначених відповідачем у спірних заявах про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду;

- суд апеляційної інстанції зосередив свою увагу лише на вимогах відповідача до позивача про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу, а також на вимозі позивача до відповідача про повернення забезпечувального платежу та повністю залишив поза увагою вимоги відповідача до позивача про сплату основного боргу у розмірі 7210843,75 грн за договором постачання природного газу та про повернення переплати у розмірі 54090521,94 грн за договором розподілу газу;

- правовідносини у справі № 911/94/23, як і у цій справі № 922/1782/24, що розглядається, стосувалися визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто правовідносини у зазначених справах є подібними. Висновки, викладені у пункті 44 постанови від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, стосуються такої загальної умови для проведення зарахування, як безспірність вимог, тобто є загальними та підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Однак, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про неподібність правовідносин у зазначених справах № 911/94/23 та № 922/1782/24, про нерелевантність висновків Верховного Суду, вкладених у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, для цієї справи;

- суд апеляційної інстанції не врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 та у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 911/94/23, залишив поза увагою наявні в матеріалах справи докази, зокрема листи позивача № 752 від 27 березня 2023 року та № 1499 від 28 квітня 2023 року, надіслані відповідачу у відповідь на його вимоги про сплату основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу та про повернення переплати за договором розподілу газу, не надав оцінки цим доказам, зокрема на предмет висловленої в цих листах позиції позивача щодо заявлених йому відповідачем зазначених вимог, не з'ясував з достовірністю, чи визнавав або заперечував позивач заявлені до нього відповідачем вимоги, які в подальшому були зараховані як зустрічні однорідні вимоги за спірними у цій справі заявами;

- суд апеляційної інстанції не з'ясував обставини того, якими доводами та доказами позивач обґрунтовує свої доводи щодо спірності вимог, що були погашені (припинені) зарахуванням за спірними заявами, не встановив з достовірністю, чи є доводи позивача про спірність вимог відповідача аргументованими та підтверджені належними та допустимими доказами;

- суд апеляційної інстанції не дослідив укладені між сторонами у цій справі договори постачання природного газу та розподілу газу, первинну документацію, що підтверджує факт виконання/невиконання зобов'язань за цими договором їх сторонами, не перевірив висновки місцевого господарського суду щодо правильності проведених відповідачем розрахунків основного боргу, пені, трьох відсотків та інфляційних втрат, правильність визначення відповідачем сум переплати та суми забезпечувального платежу за зазначеними договорами, з огляду на що зробив передчасні висновки у справі щодо спірності вимог, які були зараховані за спірними правочинами (заявами), без дослідження та оцінки усіх наявних в матеріалах справи доказів, що є порушенням частини статей 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України;

- висновок суду апеляційної інстанції про ненастання строку виконання зобов'язання позивача перед відповідачем щодо повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу є передчасним, оскільки ґрунтується виключно на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, які є нерелевантними для спірних правовідносин у цій справі, та зроблений без дослідження судом умов укладеного між сторонами у цій справі договору постачання природного газу та додаткових угод до нього щодо погодженого сторонами порядку та строків сплати і повернення забезпечувального платежу;

- суд апеляційної інстанції не з'ясував з достовірністю, чи відповідали спірні у цій справі правочини - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог усім умовам, необхідним для зарахування зустрічних однорідних вимог, не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду щодо цього питання, з огляду на що дійшов передчасного висновку про те, що спірні правочини вчинені відповідачем всупереч статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України;

- при новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з дотриманням норм процесуального права, та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В даному випадку судом установлено, що 25 червня 2015 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ "Харківгаз"), як Газорозподільним підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", як замовником, був укладений договір на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 (далі по тексту - договір розподілу природного газу), за яким у замовника утворилася переплата в сумі 63239176,61 грн, яку Газорозподільне підприємство частково в сумі 9202654,67 грн повернуло замовнику за платіжною інструкцією № 1 від 19 квітня 2021 року, після чого залишкова сума переплати склала 54090521,94 грн.

28 грудня 2018 року між тими ж сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", як Постачальником, та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (на момент укладання - ПАТ "Харківгаз"), як споживачем, був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 (далі по тексту - договір постачання природного газу), за яким на виконання умов додаткової угоди від 04.07.2019 №7 споживач провів оплату забезпечувальних платежів на загальну суму 66000 000,00 грн (підтверджується платіжними інструкціями від 30 липня 2019 року № 12935, № 12936, № 12937, № 12938). Після повернення постачальником споживачу частини забезпечувального платежу по договору № 41GP617-445-19 від 28 грудня 2018 року в сумі 10543710,23 грн (платіжна інструкція № 81 від 14 грудня 2021 року), забезпечувальний платіж споживача по договору постачання склав 55456289,77 грн.

Вказані обставини визнаються сторонами, а також встановлені судовими рішеннями судів першої та касаційної інстанцій в господарській справі №922/3850/23.

На підставі договору від 28.12.2018, укладеного між ТОВ "Харківгаз Збут" та АТ "Харківгаз" (де також за АТ "Харківгаз" обліковувався забезпечувальний платіж у розмірі 55456289,77 грн), у АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" виникла заборгованість з оплати спожитого природного газу в сумі 7210843,75 грн, а також 982082,77грн пені, 231916,68грн. 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат, з огляду на що відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами від 07.06.2023 на суму 7210843,75 грн (зі сплати основного боргу з оплати вартості природного газу за договором постачання природного газу (перша заява), від 08.06.2023 на суму 3025788,44 грн (зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу (друга заява), від 09.06.2023 на суму 45219657,58 грн (з повернення переплати (частково) за договором на розподіл природного газу (третя заяви).

На виконання вказівок Верховного Суду у даній справі, досліджуючи наявне між сторонами листування (зокрема, на предмет висловленої в цих листах позиції позивача щодо заявлених йому відповідачем зазначених вимог, які в подальшому були зараховані як зустрічні однорідні вимоги за спірними у цій справі заявами), суд апеляційної інстанції зазначає про такі обставини.

Так, ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до АТ "Харківгаз" з:

За наслідками розгляду вимоги та претензії АТ "Харківгаз" в порушення вимог умов договору на розподіл - суми переплати не повернув, в порушення вимог умов договору на постачання - суми боргу не сплатив.

Проте, у листі від 27.03.2023 №752 (за наслідками розгляду вимог від 09.03.2023 №617-Сл-781-0323 та №617-Сл-782-0323) АТ "Харківгаз" підтвердило, що у ТОВ "Харківгаз Збут" за договором від 25.06.2015 існує переплата в розмірі 54090521,94 грн, а також те, що за даними його бухгалтерського обліку основна заборгованість АТ "Харківгаз" перед ТОВ "Харківгаз Збут" за договором від 28.12.2018 за спожитий природний газ за період жовтень 2021 року - жовтень 2022 року складає 7210843,75 грн.

ТОВ "Харківгаз Збут" листом від 18.04.2023 №617-Сл-1468-0423 (на лист останнього від 27.03.2023 №752) надало розрахунок заборгованості за договором від 28.12.2018, а також повторно просило позивача сплатити суму заборгованості за спожитий газ 7210843,75 грн, а також 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат.

Однак, проєкт відповідної угоди не був підписаний сторонами.

Тобто, вказані обставини свідчать про те, що позивач фактично визнавав заявлені до нього відповідачем вимоги (щодо заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28.12.2018 у розмірі 10236632,19 грн, яка складається із 7210843,75 грн основної заборгованості, 982082,77 грн пені, 231916,68 грн 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат), які в подальшому були зараховані як зустрічні однорідні вимоги за спірними у цій справі заявами, а також наявність переплати відповідача за договором розподілу газу, яку останній просив повернути у відповідності до умов договору.

При цьому, позивач наголошував на тому, що заборгованість повинна бути погашена за рахунок коштів забезпечувального платежу, а також просив повернути залишок коштів забезпечувального платежу.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно ненадання позивачем належних та достатніх доказів відносно спірності вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" в розмірі 3025788,44 грн (982082,77 грн - пені, 231916,68 грн - 3% річних та 1811788,99 грн інфляційних втрат).

Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції та під час її апеляційного перегляду, не спростовано ні підстави виникнення зобов'язань зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, ні правильність розрахунків здійснених відповідачем нарахувань, які за висновком суду є арифметично вірними та відповідають вимогам до відповідних нарахувань, а також умовам договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28.12.2018. Сам факт незгоди або твердження про спірність проведеного зарахування не може бути підставою для визнання такого зарахування недійним.

Щодо посилання скаржника на висновки Касаційного господарського суду, викладені, зокрема у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 910/16135/18, яким судом першої інстанції не надано оцінки під час ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правомірно врахував зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, які мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду, та є загальними і підлягають застосуванню до усіх правовідносин у справах про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема і до правовідносин, в яких предметом зарахування є вимоги про сплату штрафних санкцій та інших нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу у України, оскільки стосуються загальної для усіх вимог, які зараховуються, умови - безспірності вимог.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду від 24.04.2025 у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що юридичний характер здійснених нарахувань, а також існування процесуальної можливості зменшення судом пені за клопотанням боржника (у випадку розгляду позову про стягнення таких нарахувань), не виключає можливість проведення зустрічного зарахування такого грошового зобов'язання (нарахувань), як і основної заборгованості, а тому за відсутності належного обґрунтування заяви сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, та перевірки судом обґрунтованості таких нарахувань, відсутні підстави для визнання недійсною заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4918-0623 від 08.06.2023.

Щодо доводів апелянта про те, що строк виконання зобов'язання позивача перед відповідачем щодо повернення забезпечувального платежу за договором постачання природного газу, визначеного відповідачем в спірних односторонніх правочинах для зарахування, не настав, колегія суддів зазначає таке.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, ні позовна заява, ні заява про зміну предмету позову (вх. 14936 від 10.06.2024), не містили таких підстав відносно оспорювання позивачем заяв про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 61704-Сл-4649-0623 від 07.06.2023 в сумі 7210843,75 грн, № 61704-Сл-4918-0623 від 08.06.2023 в сумі 3025788,44 грн та № 61704-Сл-4918-0623 від 09.06.2023 в сумі 45219657,58 грн, такі підстави були наведені позивач лише у додаткових письмових поясненнях по справі. Зокрема у наданих поясненнях від 03.08.2024 зазначається, що зобов'язання щодо повернення забезпечувального платежу за договором № 41GP617-445-19 від 28.12.2018, здійсненим позивачем на користь відповідача, є таким, що не настав, оскільки вимогу про повернення коштів АТ "Харківгаз" не надсилало.

В той же час, у пунктах 4.9, 4.10, 4.11 договору на постачання, з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 7 від 04.07.2019, передбачено: споживач зобов'язаний сплатити постачальнику забезпечувальний платіж у розмірі 66000000,00 грн до 31.12.2019 (п.4.9); забезпечувальний платіж виконує виключно функцію забезпечення виконання зобов'язань та підлягає поверненню споживачу в кінці строку дії договору після повного розрахунку за договором (п.4.10); постачальник повертає забезпечувальний платіж споживачу протягом 10 (десяти) робочих днів від дати припинення договору за умови виконання споживачем обов'язків по цьому договору (п.4.11).

Згідно додаткової угоди від 31.10.2022 до договору на постачання, сторони домовились припинити дію договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-445-19 від 28.12.2018.

При цьому, згідно п. 11.1 договору на постачання, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 31.10.2022, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2019 до 31.10.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Таким чином, договором на постачання не передбачено необхідність направлення вимоги АТ "Харківгаз" про повернення забезпечувального платежу, а умови, порядок та строк його використання та повернення визначені умовами договору на постачання.

Водночас, як зазначалось вище, ТОВ "Харківгаз Збут" зверталось до АТ "Харківгаз" з вимогою від 09.03.2023 №617-Сл-782-0323 про поверненням відповідачу суми переплати по договору від 25.06.2015 у розмірі 54090521,94 грн у п'ятиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги (в порядку пункту 5.5 цього договору).

Водночас, АТ "Харківгаз" в листах від 27.03.2023 за вих. № 752 та від 28.04.2023 №1499 зазначило, що забезпечувальний платіж по договору від 28.12.2018 становить 55456289,77 грн, з урахуванням пункту 4.10 договору від 28.12.2018 в редакції додаткової угоди №7 заборгованість позивача повинна бути погашена за рахунок коштів забезпечувального платежу, а залишок забезпечувального платежу підлягає поверненню АТ "Харківгаз". Також позивач просив повернути залишок коштів забезпечувального платежу, що спростовує твердження скаржника про те, що ним не надсилалась вимога про повернення забезпечувального платежу.

Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, про неможливість проведення одностороннього заліку зустрічних вимог, відповідно до яких проведення відповідачем одностороннього заліку зустрічних вимог є порушенням вимог чинного законодавства.

Так, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18 та від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц, стосуються порядку та особливостей проведення заліку зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі банкрута та у ліквідаційній процедурі банку, що встановлені спеціальними законами: Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18, стосуються можливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами, передбаченої спеціальними законами: Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Однак, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі № 922/1782/24, яка розглядається, банк не є стороною спору, жодна із сторін спору не є перебуває у процедурі ліквідації, укладені між сторонами договори постачання та розподілу природного газу не належать до зовнішньоекономічних договорів, положення спеціальних законів - Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та "Про зовнішньоекономічну діяльність" не є правовими підставами позову та не регулюють спірні у цій справі правовідносини.

З огляду на викладене, апелянт безпідставно посилається на вищезазначені висновки Верховного Суду, які є нерелевантними для спірних правовідносин у цій справі.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду від 24.04.2025 у даній справі.

Суд зазначає, що ст. 3 ЦК України регулює загальні засади цивільного законодавства.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Вирішуючи спір у цій справі, судом встановлено, що до моменту звернення відповідача до господарського суду з позовом про стягнення залишку суми переплати за договором на розподіл природного газу № ХГЗ-2015-Н-1 від 25 червня 2015 року, позивач фактично визнавав суму заборгованості за договором (в тому числі щодо розміру пені, 3%річних та інфляційних нарахувань), просив здійснити погашення вказаної заборгованості за рахунок забезпечувального платежу, однак згодом, після звернення відповідача суду, почав заперечувати щодо здійснених нарахувань та можливості погашення такої заборгованості за рахунок забезпечувального платежу, що суперечить його попередній поведінці, що є недопустимим.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд враховує, що у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Отже, саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, якими він обґрунтовує підстави позову (заява сторони щодо спірності вимог має бути аргументована та підтверджена доказами). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23 січня 2024 року у cправі № 910/293/23.

З огляду на викладене, враховуючи неспростування позивачем на підставі відповідних доказів факту безспірності вимог, що мають місце в заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також недоведення позивачем невідповідності вимог дійсному розміру заборгованості, та ненастання строку виконання таких вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/1782/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 13.06.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя І.В. Тарасова

Попередній документ

128098290

Наступний документ

128098292

Інформація про рішення:

№ рішення:	128098291
№ справи:	922/1782/24
Дата рішення:	05.06.2025
Дата публікації:	16.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (11.09.2024)
Дата надходження:	22.05.2024
Предмет позову:	визнання правочину недійсним

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

10.06.2024 09:00	Господарський суд Харківської області
24.06.2024 10:45	Господарський суд Харківської області
15.07.2024 10:45	Господарський суд Харківської області
30.07.2024 09:00	Господарський суд Харківської області
03.09.2024 09:00	Господарський суд Харківської області
23.09.2024 09:15	Господарський суд Харківської області
20.11.2024 11:30	Східний апеляційний господарський суд
20.11.2024 11:45	Східний апеляційний господарський суд
05.12.2024 10:00	Східний апеляційний господарський суд
05.12.2024 10:30	Східний апеляційний господарський суд
27.03.2025 10:15	Касаційний господарський суд
27.03.2025 10:30	Касаційний господарський суд
24.04.2025 10:30	Касаційний господарський суд
05.06.2025 09:30	Східний апеляційний господарський суд
05.06.2025 09:50	Східний апеляційний господарський суд