02 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/4618/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.
та представників учасників справи:
від позивача Яценко А.О.- представник
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2025 року у справі №922/4618/24
за позовом - Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санктум-Грейд", м. Харків
про стягнення 515903,21 грн.
У грудні 2024року Акціонерне товариство “Харківобленерго»далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд» (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 515903,21 грн, що складається з авансу в сумі 270591,18 грн, інфляційних нарахувань в сумі 121862,23 грн, штрафу в сумі 108236,47 грн та 3% річних в розмірі 15213,33 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № Ш0970 від 18.01.2022.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2025року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з Відповідача на користь Позивача стягнуто аванс у сумі 270591,18 грн, інфляційних втрат у сумі 121862,23 грн, штрафу в сумі 108236,47 грн, та 3% річних у сумі 15213,33 грн, та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 6190,84 грн.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:
- судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі №910/9072/17 (постанова від 26.06.2018), згідно з якою закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених зобов'язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою підставою є проведене належним чином виконання;
- виконання підрядних робіт відбулось в умовах воєнного стану та значного подорожчання будівельних матеріалів, однак Позивач відмовився вносити зміни до Договору в частині зміни його ціни;
-Позивач проявив недобросовісну поведінку у даних правовідношеннях сторін, однак суд першої інстанції таких обставин не дослідив.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 року у справі №922/4618/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою суду від 12.05.2025 розгляд справи призначений на 02.06.2025 о 12:00.
Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, на підставі якого заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зокрема зазначив, що:
- роботи, за які Відповідач отримав аванс, не виконані у визначений строк;
- посилання Відповідача на форс мажорні обставини є безпідставним, оскільки він не повідомляв Позивача про їх настання у відповідності до умов п.п.9.1-9.4. Договору.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 29.05.2025 у зв'язку з відпусткою судді Склярук О.І. здійснено заміну члена судової колегії та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Стойка О.В., судді Медуниця О.Є., Попков Д.О.
У судовому засіданні 02.06.2025р. представник Позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, але був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності, оскільки він не скористався правом участі в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-укладення 18.01.2022 між Позивачем, як замовником та Відповідачем, як підрядником, Договору підряду (на виконання робіт з реконструкції) № Ш0970 (далі - Договір), за умовами якого Відповідач взяв на себе зобов'язання з виконання власними силами, зі своїх матеріалів роботи з реконструкції електричних мереж (код ДКПП (Державний класифiкатор продукції та послуг) 43.21): «Реконструкцiя «ПС 35/10/6 кВ Пiсочин»(інв. № 00503563/01). Реконструкцiя ЛЕП «ПЛ 6 кВ Курортний»(інв. №00300002/01), з встановленням ПС 6 кВ., з прокладанням ЛЕП 0,4 кВ. для зовнiшнього електропостачання об'єкта «житловий будинок» за адресою: вул. Надпрудна б. 47/3, смт.
Пiсочин, Харкiвський р-н, Xарківська обл., Україна (реєстр. № 113682)»замовник - Мелiхова Араксiя Айказiвна;
- сплати Позивачем на користь Відповідача авансу у сумі 270591,18 грн, що підтверджується банківською випискою за 27.01.2022;
-відсутність початку виконання робіт за Договором з боку Відповідача;
-направлення Позивачем Відповідачу вимоги від 18.01.2023 № 04-46/277 щодо повернення сплаченого авансу в сумі 391019,28 грн. разом з інфляційними втратами у строк до 31.01.2023, яка залишена Відповідачем без задоволення;
-направлення 12.10.2023 року Позивачем Відповідачу листа №08/42/6211 щодо повернення авансу з урахуванням індексу інфляції та штрафом у строк до 01.11.2023;
-направлення Відповідачем Позивачу листа №02/10-24 від 01.10.2024 щодо внесення змін до укладених договорів;
-направлення 09.10.2024 року Позивачем Відповідачу листа №08-43/7319 щодо відмови від Договору;
-направлення 14.10.2024 Відповідачем Позивачу листа №280-01з проханням розглянути пропозицію, викладену в листі від 01.10.2024;
-направлення 28.10.2024 року Позивачем Відповідачу листа №08-43/7784 щодо розірвання договорів та повернення коштів.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Наведені обставини стали підставою до звернення до суду з відповідним позовом про стягнення авансу 270591,18 грн, інфляційних нарахувань в сумі 121862,23 грн, штрафу в сумі 108236,47 грн та 3% річних в розмірі 15213,33 грн.
Відповідач в суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов, однак звернувся з зустрічним позовом, який ухвалою суду від 10.02.2025 було повернуто без розгляду за мотивами порушення процесуального строку на звернення з таким позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав їх обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків), що складає 270591,18 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 45098,53 грн, від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріалів, виробів, обладнання, протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
З огляду на приписи п. 5.1. Договору, Відповідач повинен був розпочати роботи з
реконструкції електричних мереж 31.01.2022 та закінчити 30.05.2022.
Також судом першої інстанції встановлено факт перерахування Позивачем Відповідачу авансового платежу на суму 270591,18 грн, що підтверджується банківською випискою за 27.01.2022.
Станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції Відповідач не виконав роботи за Договором підряду, перерахований Позивачем аванс у розмірі 270591,18 грн не повернув.
Зазначена обставина не оспорюється сторонами та висновок суду в цій частині також не охоплюється доводами апеляційної скарги.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення терміну виконання робіт за цим Договором від 15 днів Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору. У разі порушення терміну виконання робіт за цим Договором понад 15 днів - Підрядник сплачує Замовнику штраф 20%, а у разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати зазначеного штрафу, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Оскільки Відповідач не приступив до виконання робіт у строки, визначені договором (повинен був виконати роботи у строк до 30.05.2022) та відповідно порушив терміни виконання робіт понад 15 днів (станом на 16.12.2024 цей термін складає 685 днів), а тому, відповідно до п. 7.2. договору, у нього виник обов'язок повернути сплачений Позивачем аванс з урахуванням індексу інфляції. При цьому, інфляційні нарахування здійснюються з лютого 2022 по листопад 2024.
Отже, оскільки у Відповідача виникло грошове зобов'язання перед Позивачем щодо повернення авансу у сумі 270591,18 грн, Позивач правомірно нарахував на це зобов'язання відповідні суми на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.2 Договору, а отже позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 121862,23 грн та 3% річних у розмірі 15213,33 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а тому у Позивача виникло право на нарахування Відповідачу штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою належним чином та вірною є сума штрафу у розмірі 108236,47 грн,, інфляційних втрат у сумі 121862,23 грн та 3% річних у розмірі 15213,33 грн, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Щодо доводів Відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в справі №910/9072/17 (постанова від 26.06.2018), то дослідження моменту припинення зобов'язань сторін не є предметом спору
в межах даної справи, оскільки позовні вимоги базуються на порушенні Відповідачем строку виконання робіт, що зумовлює застосування відповідних наслідків, передбачених договором в цьому випадку.
Сторонами не оспорюється, що відповідний строк виконання робіт за Договором (30.05.2022) Відповідачем порушений, він взагалі не приступив до виконання робіт за Договором, отже відповідно до вимог п. 7.2 Договору він має сплатити Позивачу штраф у відповідному розмірі та повернути суму сплаченого авансу з урахуванням індексу інфляції.
Отже, оскільки у Відповідача виникло грошове зобов'язання перед Позивачем щодо повернення авансу у сумі 270591,18 грн., Позивач правомірно нарахував на це зобов'язання інфляційні втрати на підставі п.7.2 Договору, отже висновок суду першої інстанції про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 121862,23 грн та 3% річних у розмірі 15213,33 грн є обґрунтованим.
Щодо доводів Відповідача про істотну зміни обставин, якими сторони користувались при укладенні Договору як у зв'язку з війною, так і у зв'язку з звичайними триваючими у світі економічними процесами, зокрема, значне подорожчання матеріалів та устаткування, передбачених у кошторисах відповідних договорів порівняно з цінами 2021- 2022 років (коли відбувались торги, складання кошторисів та укладання договорів), то дослідження таких обставин мало б значення при розгляді спору щодо внесення змін до договору або його розірванні, проте можливістю заявлення такого позову та ще до моменту порушення строку виконання робіт за Договором Відповідач не скористався.
Посилання Відповідача на добросовісне виконання ним зобов'язань за іншими договорами з Позивачем також не мають значення для розгляду даної справи.
Твердження Відповідача про здійснення виконання робіт в період дії воєнного стану, значного подорожчання матеріалів, необхідних для виконання робіт, судова колегія не приймає до уваги у якості обставини, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за невиконання обов'язків за Договором, оскільки по-перше, Відповідач не повідомляв Позивача про настання обставин, які б унеможливлювали виконання взятих на себе зобов'язань у відповідності до умов п.п. 9.1, 9.2., 9.3, 9.4. Договору, по-друге, сторонами не вносились зміни щодо вартості/ціни Договору.
Крім того, згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.
Наведені вище норми дають підстави для висновку, що фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи Договір, має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
Наведеним також спростовуються доводи Відповідача про недобросовісність дій Позивача у даних правовідношеннях сторін, оскільки право на повернення авансу та відмову від договору внаслідок невиконання робіт передбачено як умовами Договору, так і ст.ст.651,849, 854 ЦК України .
Відтак, доводи Скаржника про надання судом попередньої інстанції переваги доказам Відповідача - визнаються судовою колегією необґрунтованими.
Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Позивача не містить.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2025 року у справі №922/4618/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати в суді апеляційної інстанції відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2025 у справі №922/4618/24- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2025 року у справі №922/4618/24 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю “Санктум-Грейд», м.Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 12.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков