вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа№ 910/8063/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.
за участю представників:
від позивача - Косенко М.А., Кириленко К.О.,
від відповідача 1 - Яковенко Т.І.,
від відповідача 2 - представник не прибув,
від апелянта ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) - ОСОБА_1., Гук О.О.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" та ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/8063/24 (суддя Нечай О.В.) за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" до 1) Держави України в особі Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 2) Головного управління Державної казначейської служби України про стягнення 539 938,48 грн.
Державне спеціалізоване підприємство "Об'єднання "Радон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Держави України в особі Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про стягнення з відповідача-2 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача 539 938,48 грн, з яких 483 110,12 грн збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб відповідача-1, 18 567,31 грн інфляційних втрат та 16 261,05 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з протиправним відкриттям державним виконавцем ДВС Голосіївського району виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 (01.05.2023) з примусового виконання виконавчого листа Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 у справі № 436/11321/20, що встановлено рішенням Львівського апеляційного суду від 16.11.2023, а також вчиненням інших протиправних дій, посадовими особами ДВС Голосіївського району допущено протиправне стягнення з ДСП "Об'єднання "Радон" 483110,12 грн. в межах відкритого з порушенням процедури виконавчого провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/8063/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
державний виконавець, під час примусового виконання Рішення в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 вчиняв дії, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження";
першопричиною стягнення коштів з позивача був виконавчий лист №463/11321/20 від 25.04.2023 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у розмірі 500 422,94 грн, із зазначенням у ньому набрання Рішенням законної сили 30.03.2023;
з огляду на відсутність судових рішень про виправлення помилки у виконавчому листі №463/11321/20 від 25.04.2023 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати у розмірі 500 422,94 грн, або ухвали про визнання його таким, що не підлягає виконанню, державним виконавцем було правомірно відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та вчинено інші дії, зокрема й стягнуто з позивача 500 422,94 грн, частину з яких останній вважає збитками;
вирішуючи питання безумовності та безповоротності завданої позивачу майнової шкоди, суд зауважив, що 15.05.2023 відповідно до платіжної інструкції №8499 від 15.05.2023 сума у розмірі 483 110,12 грн була перерахована державним виконавцем на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , у володінні якого перебуває й наразі;
внаслідок прийняття Львівським апеляційним судом постанови від 23.04.2024 у справі №463/11321/20, якою апеляційну скаргу позивача задоволено, Рішення скасовано, ухвалено в справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, відпала й єдина підстава набуття ОСОБА_1 спірних коштів;
до звернення до Господарського суду міста Києва з позовом, що розглядається в межах справи №910/8063/24, позивачем вже було обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме стягнення набутих коштів з особи, яка утримує їх у себе без достатньої правової підстави (позов Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" до ОСОБА_1 про стягнення 483 110,112 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат, справа №752/15902/23).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне спеціалізоване підприємство "Об'єднання "Радон" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/8063/24 та призначено вказану апеляційну скаргу до розгляду.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/8063/24; об'єднано апеляційні скарги Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" та ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі №910/8063/24 в одне апеляційне провадження.
Стосовно вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання щодо прав та обов'язків вказаного скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ у рішенні від 04.12.1995 зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
ОСОБА_1 не є учасником цієї справи та подав апеляційну скарги як особа, на думку якої, суд вирішив питання про його права та обов'язки в оскаржуваному наразі рішенні.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову.
Також указана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та/або обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та/або обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21 (пункт 108).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та/або обов'язки скаржника і які конкретно.
Тобто чинний ГПК України передбачає необхідність дослідження апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Відтак особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто скаржник повинен підтвердити безпосередність його правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішення, а саме: чітко зазначити в апеляційній скарзі, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов'язки, та про які саме. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3.
При цьому суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов'язки скаржника та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
В оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції було встановлено обставини того, що кошти, які позивач пред'явив до стягнення, як збитки, завдані неправомірними діями органу виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження, були списані з рахунку Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" на користь ОСОБА_1 , у володінні якого й перебувають наразі.
Окрім наведеного, вказано, що внаслідок прийняття Львівським апеляційним судом постанови від 23.04.2024 у справі №463/11321/20, якою апеляційну скаргу позивача задоволено, Рішення скасовано, ухвалено в справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, відпала й єдина підстава набуття ОСОБА_1 спірних коштів.
Крім цього, місцевий господарський суд виснував, що до звернення до Господарського суду міста Києва з позовом, що розглядається в межах справи №910/8063/24, позивачем вже було обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме стягнення набутих коштів з особи, яка утримує їх у себе без достатньої правової підстави (позов Державного спеціалізованого підприємства "Об'єднання "Радон" до ОСОБА_1 про стягнення 483 110,112 грн безпідставно набутих коштів, 2 660,41 грн 3% річних та 6 299,76 грн інфляційних втрат, справа №752/15902/23).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення зачіпає безпосередньо права, інтереси та обов'язки скаржника.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 50, 234, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд:
Залучити до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена: 13.06.2025.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко