вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 910/12414/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025
у справі № 910/12414/24 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Півньової Тетяни Василівни
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк»
про стягнення 137 866,22 грн.
Фізична особа-підприємець Півньова Тетяна Василівна (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКОРДБАНК" (далі-відповідач) стягнення 137 866,22 грн. боргу, що виник у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору №24/06/01 від 24.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено два пакети надання послуг: Додаток №1 від 24 червня 2024 року, Додаток №2 від 24 червня 2024 року, проте відповідачем не оплачено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на користь Фізичної особи-підприємця Півньової Тетяни Василівни 127 500,00 грн. - основного боргу, 2688,97 грн. - інфляційних втрат, 794,26 грн. - 3% річних та 2876,82 грн. - судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» 17.02.2025 звернулося на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.02.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/12414/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідач зазначив, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення не розглянув та не дослідив електронні докази у формі документів. Зокрема, виходячи з умов п. 13.7. запропонованого Банком Договору, Договір та всі заяви, рахунки, акти, додатки та додаткові угоди до нього, обмін документами, що пов'язані з виконанням, зміною або припиненням цього Договору, які узгоджені Сторонами укладаються та підписуються Сторонами у формі електронного документа та направляються Сторонами в електронному вигляді через системи обміну електронними документами в середовищі програмного забезпечення «MЙDOC» «AlmexECM», «Вчасно», «Птах», «SED» або іншими з накладанням на документ кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) уповноважених осіб і електронної печатки (за наявності), Сторони, що підписує та направляє документ. Відповідно, сторони домовились, що такі документи є належним чином підписаними Стороною, що підписала, та мають силу оригіналу.
Проте, як зазначає скаржник, судом не встановлено факт наявності підписів сторін, дати, часу, осіб підписантів таких електронних документів, чинність сертифікатів ключа електронних цифрових підписів на дату підписання, тощо.
Водночас, позивачем до суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, для можливості встановлення факту підписання кваліфікаційним електронним підписом доданої роздруківки договору, на який посилається Позивач в позовній заяві, та відповідно при прийнятті рішення першою інстанцією суду не встановлено факт підписання.
На думку скаржника, оскільки відповідач не уклав договір та не отримував зазначених послуг, то суд помилково зазначив, що відповідач повинен був надати заперечення.
Відповідач також зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення, ухваливши 28.01.2025 рішення у справі без участі представника Відповідача, так як 21.11.2024 відповідачем подано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, проте в задоволенні даного клопотання суд відмовив безпосередньо в тексті рішення без винесення окремої ухвали про відмову, чим порушено процесуальні норми ГПК України.
А тому, за твердженням відповідача, він був позбавлений права захисту своїх інтересів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12414/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/12414/24, справу призначено до розгляду на 15.04.2025 без повідомлення учасників справи.
11.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Проте, розгляд справи №910/12414/24 15.04.2025 не відбувся у зв'язку з перебуванням суддів у відрядженні та у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи призначено на 03.06.2025 без повідомлення (виклику) сторін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/12414/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був складений договір про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024.
Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору про надання послуг №24/06/01 виконавець зобов'язується на замовлення замовника власними силами надавати наступні послуги:
робота з засобами масової комунікації з ціллю обміну діловою інформацією та надання повної та достовірної інформації про роботу, продукти та новини Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк»;
моніторинг інформації, що публікується в медіа-просторі України про Банк та банківський сектор, формування інформаційних звітів;
створення публікацій та розміщення інформації про Банк на інтернет-порталах, сайтах, в телеграм-каналах ЗМІ, в інших інформаційних каналах ЗМІ та в інформаційних каналах партнерів Банку,
а замовник зобов'язується вчасно приймати послуги та оплачувати їх відповідно до цього Договору, але виключно у разі відсутності зауважень у замовника до якості та строків надання послуг.
Згідно з п.2.1. договору про надання послуг перелік послуг, період надання послуг, ціна винагороди за надані послуги та порядок розрахунків визначається відповідно до додатків до цього Договору, що становлять його невід'ємну частину.
Виконавець надає послуги власними силами або з залученням третіх осіб за погодженням із Замовником самостійно проводить розрахунки з ними (п.3.1. договору).
Згідно з п.3.2. договору датою закінчення надання послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг. У випадку наявності у Замовника об'єктивних зауважень щодо якості та повноти наданих послуг виконавцем датою закінчення таких послуг буде вважатися дата підписання Акту наданих послуг Сторонами, але виключно після усунення виконавцем всіх зауважень замовника.
Відповідно до п.3.3. договору замовник може, якщо буде потреба, на умовах та в порядку, зазначених в договорі, прийняти рішення щодо уповільнення, зупинці надання послуг із негайним повідомленням виконавця та обов'язковим внесенням змін в Договорі та його додатках про строки надання послуг згідно Договору
Для отримання консультації Замовник звертається за телефоном або іншим узгодженим між Сторонами засобом зв'язку до Виконавця. За фактом виконання послуг Виконавець готує та надає Замовнику відповідний Акт наданих послуг у 2-х екземплярах з чітким переліком наданих послуг. Замовник протягом 3-х (трьох) календарних днів зобов'язаний або підписати такі Акти, або надати аргументовану відмову в їх підписанні, зазначивши причини відмови в прийняті послуг (п.4.1. договору про надання послуг №24//06/01)
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.
Відповідно до п.13.5 договору про надання послуг дані про представників сторін, уповноважених для розгляду та вирішення поточних питань, пов'язаних з проведенням послуг згідно умов цього договору, перелік повноважень таких осіб, сторони за цим договором надають одна одній шляхом направлення офіційного листа.
Згідно з п.13.7. договору про надання послуг №24/06/01 сторони домовились, що даний Договір та всі заяви, рахунки, акти, додатки та додаткові угоди до нього, обмін документами, що пов'язані з виконанням, зміною або припиненням цього Договору, які узгоджені Сторонами укладаються та підписуються Сторонами у формі електронного документа та направляються Сторонами в електронному вигляді через системи обміну електронними документами в середовищі програмного забезпечення «MЕDOC», «AlmexЕСМ», «Вчасно», «Птах», «SED» або іншими з накладанням на документ кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) уповноважених осіб і електронної печатки (за наявності), Сторони, що підписує та направляє документ. Сторони домовились, що такі документи є належним чином підписаними Стороною, що підписала, та мають силу оригіналу. При цьому, Сторони несуть відповідальність за забезпечення того, щоб надані у такий спосіб документи, були надані уповноваженими особами Сторін з дотриманням всіх внутрішніх процедур Сторони, що направляє документ та будь-яких інших застосовних правил щодо здійснення надання документів засобами електронного зв'язку. Сторони підтверджують, що отримання документів в електронному вигляді, підписаних КЕП, є належним чином підписаним документом і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від Сторони, що його направила та мають однакову юридичну силу як і документи, скріплені власноручним підписом і печаткою Сторони. Датою, з якої починає діяти документ, підписаний за допомогою КЕП, буде вважатися дата, вказана у документі. Документ вважається складеним належним чином, якщо має всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством України. На вимогу будь-якої зі сторін електронні документи можуть бути продубльовані в паперовому вигляді.
Разом з договором про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024 позивачем долучено документ на підтвердження підписання договору, з якого вбачається, що документ підписаний ЕЦП з боку Півньової Тетяни Василівни 31.07.2024 о 12:42, діючим сертифікатом ЕЦП, та з боку Руднєва Олексія Миколайовича 16.08.2024 о 10:24, діючим сертифікатом ЕЦП.
Також, в матеріалах справи наявні Додаток №1 від 24.06.2024 до договору про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024, відповідно до якого мали бути надані наступні послуги: робота засобами масової комунікації з ціллю обміну діловою інформацією та надання повної та достовірної інформації про роботу, продукти та новини комерційного банку Акордбанк (надалі Банк); моніторинг інформації, що публікується в медіа-просторі України про Банк та банківський сектор, формування інформаційних звітів; створення публікацій та розміщення інформації про Банк на інтернет-порталах, сайтах, в телеграм-каналах ЗМІ, в інших інформаційних каналах ЗМІ та в інформаційних каналах партнерів Банку у період з 24.06.2024 по 24.07.2024.
Вартість зазначених послуг визначено в сумі 85 000,00 грн.
Позивачем долучено документ на підтвердження підписання додатку №1, з якого вбачається, що документ підписаний ЕЦП з боку Півньової Тетяни Василівни 12.08.2024 о 14:41, діючим сертифікатом ЕЦП, проте з іншої сторони вказаний Додаток №1 від 24.06.2024 не підписаний.
На підтвердження факту надання послуг згідно з Додатком №1 від 24.06.2024 зі сторони позивача останнім надано акт прийому-передачі наданих послуг від 01.08.2024 за договором №24/06/01 про надання послуг від 24.06.2024, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв роботу із засобами масової комунікації з ціллю обміну діловою інформацією та надання повної та достовірної інформації про роботу, продукти та новини комерційного банку Акордбанк. Виконавець провів моніторинг інформації, що публікується в медіа-просторі України про Банк та банківський сектор, формування інформаційних звітів; виконавець забезпечив створення публікацій та розміщення інформації про Банк на інтернет-порталах, сайтах, в телеграм-каналах ЗМІ, в інших інформаційних каналах ЗМІ та в інформаційних каналах партнерів Банку. Вартість послуг становить 85 000,00 грн., період надання послуг: 24/06/2024 - 24/07/2024.
Проте, як вбачається з документу на підтвердження підписання, він підписаний ЕЦП з боку Півньової Тетяни Василівни 23.08.2024 о 15:33, діючим сертифікатом ЕЦП, але з іншої сторони вказаний акт не підписаний.
При цьому доказів направлення акту на адресу відповідача позивачем суду не надано.
Як вбачається з Додатку №2 від 24.07.2024 до договору про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024, позивачем мали бути надані наступні послуги: робота засобами масової комунікації з ціллю обміну діловою інформацією та надання повної та достовірної інформації про роботу, продукти та новини комерційного банку Акордбанк (надалі Банк); моніторинг інформації, що публікується в медіа-просторі України про Банк та банківський сектор, формування інформаційних звітів; створення публікацій та розміщення інформації про Банк на інтернет-порталах, сайтах, в телеграм-каналах ЗМІ, в інших інформаційних каналах ЗМІ та в інформаційних каналах партнерів Банку у період з 25.07.2024 по 07.08.2024.
Вартість зазначених послуг визначено в сумі 42 500,00 грн.
Позивачем долучено документ на підтвердження підписання додатку №2, з якого вбачається, що документ підписаний ЕЦП з боку Півньової Тетяни Василівни 23.08.2024 о 15:44, діючим сертифікатом ЕЦП, проте з іншої сторони вказаний Додаток №2 від 24.07.2024 не підписаний.
На підтвердження факту надання послуг зі сторони позивача відповідно до Додатку №2 від 24.07.2024 останнім надано акт прийому-передачі наданих послуг від 07.08.2024 за договором №24/06/01 про надання послуг від 24.06.2024, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв роботу із засобами масової комунікації з ціллю обміну діловою інформацією та надання повної та достовірної інформації про роботу, продукти та новини комерційного банку Акордбанк. Виконавець провів моніторинг інформації, що публікується в медіа-просторі України про Банк та банківський сектор, формування інформаційних звітів; виконавець забезпечив створення публікацій та розміщення інформації про Банк на інтернет-порталах, сайтах, в телеграм-каналах ЗМІ, в інших інформаційних каналах ЗМІ та в інформаційних каналах партнерів Банку. Вартість послуг становить 42 500,00 грн., період надання послуг: 25/07/2024 - 07/08/2024.
Проте, як вбачається з документу на підтвердження підписання, він підписаний ЕЦП з боку Півньової Тетяни Василівни 23.08.2024 о 15:34, діючим сертифікатом ЕЦП, з іншої сторони вказаний акт не підписаний.
Доказів направлення акту від 07.08.2024 на адресу відповідача позивачем суду також не надано.
Також позивачем до матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №0108 від 01.08.2024 на суму 85 000,00 грн.
28.08.2024 наказом Публічного акціонерного товариства «КБ «Акордбанк» «Про звільнення Півньової Т.В. » звільнено Півньову Тетяну Василівну , керівника напрямку PR-маркетингу Департаменту маркетингу Публічного акціонерного товариства «КБ «Акордбанк» 28.08.2024 за власним бажанням.
Позивач зазначає, що загальний борг відповідача, як замовника, перед позивачем, як виконавцем, склав 127 500,00 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати отриманих послуг позивачем нараховано пеню в сумі 6 883,61 грн., 3% річних в сумі 794,26 грн та інфляційні втрати в сумі 2 688,97 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, на підтвердження підписання договору про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024 позивачем долучено документ, з якого вбачається, що документ підписаний ЕЦП Півньової Тетяни Василівни 31.07.2024 о 12:42, діючим сертифікатом ЕЦП, та ЕЦП Руднєва Олексія Миколайовича (який є Головою Правління відповідача) 16.08.2024 о 10:24, діючим сертифікатом ЕЦП.
Відповідно до ч.1-3 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
В свою чергу, відповідач заперечує укладення зазначеного договору, посилаючись на п.13.7, за умовами якого даний Договір та всі заяви, рахунки, акти, додатки та додаткові угоди до нього, обмін документами, що пов'язані з виконанням, зміною або припиненням цього Договору, які узгоджені Сторонами укладаються та підписуються Сторонами у формі електронного документа та направляються Сторонами в електронному вигляді через системи обміну електронними документами в середовищі програмного забезпечення «MЕDOC», «AlmexЕСМ», «Вчасно», «Птах», «SED» або іншими з накладанням на документ кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) уповноважених осіб і електронної печатки (за наявності), Сторони, що підписує та направляє документ.
Відповідно до зазначеного пункту договору, сторони підтверджують, що отримання документів в електронному вигляді, підписаних КЕП, є належним чином підписаним документом і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від Сторони, що його направила та мають однакову юридичну силу як і документи, скріплені власноручним підписом і печаткою Сторони. Датою, з якої починає діяти документ, підписаний за допомогою КЕП, буде вважатися дата, вказана у документі. Документ вважається складеним належним чином, якщо має всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством України. На вимогу будь-якої зі сторін електронні документи можуть бути продубльовані в паперовому вигляді.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Тобто, наявність цифрового підпису не являється переважним перед власноручним підписом - обидва види використовуються для ідентифікації підписувача.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Вказаний документ є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погодження відповідача з умовами договору про надання послуг.
Тобто, в даному випадку підтверджено факт ознайомлення з умовами договору і погодження з ними як з боку позивача, так і збоку відповідача.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.03.2023 у справі №755/1549/22, оскільки у зазначеній справі досліджувалось питання подання паперової копії апеляційної скарги заявником, яка була подана в електронній формі із використанням електронного підпису. Суд апеляційної інстанції у справі вважав, що апеляційна скарга не підписана заявником, проте не провів перевірку апеляційної скарги на предмет підписання її ЕЦП та не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що додатки №1 та №2 до договору про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024 підписані електронним цифровим підписом лише Фізичною особою-підприємцем Півньовою Тетяною Василівною, проте не підписані відповідачем ні в електронному вигляді, ні в паперовому.
Так, у договорі про надання послуг №24/06/01 від 24.06.2024 не передбачено вартості послуг, перелік послуг, період надання послуг та порядку розрахунків, а вказано, що ці умови будуть погоджені у додатках до договору.
Проте, додатків, в яких би сторони погодили певні відомості стосовно надання послуг сторони не оформляли, не підписували і суду не надали.
Додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов, узгоджуються сторонами і є невід'ємною складовою договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Враховуючи, що посилання на додатки, які є невід'ємною частиною договору, містяться у тексті договору, вони мають містити порядковий номер, назву та бути підписані сторонами, оскільки, в силу вимог п.2.1 та п.13.7. договору сторони погодили і визначили для себе зрозумілою та допустимою формою співпраці саме такий формат складення додатків до договору,
Водночас, в матеріалах справи відсутні додатки №1 та №2, підписані від імені відповідача уповноваженою особою, а тому колегія суддів приходить до висновку, що сторонами не було погоджено переліку послуг, період надання послуг, ціна винагороди за надані послуги та порядок розрахунків.
Більше того, обидва додатки підписані з боку позивача електронним цифровим підписом в той період коли вона перебувала на посаді керівника напрямку PR-маркетингу Департаменту маркетингу Публічного акціонерного товариства «КБ «Акордбанк».
Отже, за умови заперечення за обставин цієї справи відповідачем факту укладення договору та додатків до нього через відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували повернення позивачу підписаних зі сторони відповідача примірників додатків, може бути додатковою підставою для висновку про недоведення позивачем обставин надання такого проєкту додатків на підпис уповноваженій особі відповідача, та, як наслідок, для направлення (передачі) позивачу підписаного зі сторони відповідача їх примірника.
Встановлені колегією суддів апеляційного суду в цій частині обставини щодо порушення процедури підписання додатків до договору не є простою формальністю та мають істотне значення для встановлення всіх дійсних обставин укладання договору та додатків до нього, зокрема дотримання позивачем процедури погодження вартості, обсягу та періоду їх надання, а також оплати.
Оцінюючі надані позивачем докази надання послуг колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивачем надано листування електронною поштою та листування через месенджер.
Слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Відповідно до п.13.5 договору про надання послуг - дані про представників сторін, уповноважених для розгляду та вирішення поточних питань, пов'язаних з проведенням послуг згідно умов цього договору, перелік повноважень таких осіб, сторони за цим договором надають одна одній шляхом направлення офіційного листа.
Проте, в матеріалах справи відсутні копії офіційних листів, які б містили зазначену інформацію про уповноважених представників сторін. Також матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами листування електронною поштою або месенджером.
Надані позивачем копії листування електронною поштою та через месенджер Телеграм свідчить про листування із необмеженим колом осіб, водночас, не дає можливість встановити особу, посаду та повноваження щодо прийняття рішень з метою виконання спірного договору.
Слід зазначити, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами додатків до спірного договору та вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов'язань за цим договором, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не мають електронного цифрового підпису.
А тому зазначені роздруківки не є належним та допустимим доказом на підтвердження надання послуг за спірним договором в розумінні ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України.
Надані роздруківки «PR-кампанія по просуванню кредиту Простий», «PR-кампанія відкриття відділень Акордбанку в Бучі та Києві (БЦ Парус)» та інші програми, додані у якості доказів позивачем, слід оцінювати критично через відсутність на них інформації, яка б могла ідентифікувати їх як програми для надання послуг відповідачеві саме за спірним договором, та встановити чи пов'язані ці програми безпосередньо з моментом надання послуг.
Отже, матеріали справи не підтверджують факту реального надання послуг, у тому числі поза межами договірних відносин.
З огляду на наведене позивачем обґрунтування та долучені до позовної заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами спору був укладений договір про надання послуг.
Проте, суд констатує, що сам факт укладення договору не може бути безумовною підставою для стягнення нарахованої позивачем заборгованості, за умови, що останнім не підтверджено надання послуг відповідачеві.
Суд акцентує увагу на відсутності доказів, які б підтверджували факт надання послуг відповідачеві.
За змістом приписів статті 13, 74 ГПК України, кожна сторона спору повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Натомість, позивач в супереч приписам статті 13, 74 ГПК України не надав доказів в підтвердження погодження переліку, обсягу послуг та їх вартості, а також обставин надання послуг відповідачу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов вказаного договору, зокрема і переліку та ціни послуг, та позивачем не надано первинного бухгалтерського документу (підписаного та скріпленого печаткою з обох сторін або підписаного КЕП акту приймання-передачі), який би засвідчив здійснення господарської операції та містив би інформацію про вартість наданої послуги.
При цьому, колегія суддів щодо посилань позивача на акти приймання-передачі посуг за договром №24/06/01 від 24.06.2024, вважає за потрібне зазначити наступне
Згідно з п.3.2. договору датою закінчення надання послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг. У випадку наявності у Замовника об'єктивних зауважень щодо якості та повноти наданих послуг виконавцем датою закінчення таких послуг буде вважатися дата підписання Акту наданих послуг Сторонами, але виключно після усунення виконавцем всіх зауважень замовника.
За фактом виконання послуг Виконавець готує та надає Замовнику відповідний Акт наданих послуг у 2-х екземплярах з чітким переліком наданих послуг. Замовник протягом 3-х (трьох) календарних днів зобов'язаний або підписати такі Акти, або надати аргументовану відмову в їх підписанні, зазначивши причини відмови в прийняті послуг (п.4.1. договору про надання послуг №24//06/01)
Позивачем долучено до матеріалів справи акт від 01.08.2024 про надання послуг у період з 24.06.2024 по 24.07.2024 на суму 85 000,00 грн. та акт від 07.08.2024 про надання послуг за період з 25.07.2024 по 07.08.2024, вартістю 42 500,00 грн.
Проте, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог акти підписані позивачем на адресу відповідача не направлялись ні поштовим зв'язком, ні в порядку, визначеному п. 13.7 договору, доказів протилежного позивачем суду не надано. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості
Також, колегія суддів зауважує, що у випадку непідписання замовником відповідних актів прийняття наданих послуг (виконаних робіт), суд повинен виходити з доведення/недоведення сторонами факту реального надання послуг (виконання робіт). Проте, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг в період з 24.06.2024 по 07.08.2024 на суму 127 500,00 грн. позивачем суду не надано.
Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо відхилення судом першої інстанції його клопотання про перехід до загального позовного провадження, що на його думку, стало причиною неповноти судового розгляду, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і як наслідок прийняття помилкового рішення в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
В обґрунтування клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відповідач посилався на те, що спір, попри ціну позову, вимагає дослідження письмових доказів, зокрема, сам договір щодо встановлення факту наявності підписів сторін, дати та часу підписання, а вимагає надання щодо нього додаткових усних пояснень, крім того відповідачеві необхідно витребувати докази від позивача.
Згідно з частиною 1 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами ч. 3 ст. 2 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У той же час, в рамках даної справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 127 500,00 грн. основної суми заборгованості, 2 688,97 грн інфляційних втрат, 794,26 грн 3% річних та 6 883,61 грн. пені, а отже, зазначена справа є малозначною.
Вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження ГПК України не передбачено, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 247 ГПК України справа №910/12414/24 підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/12414/24 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/12414/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/12414/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Півньової Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКОРДБАНК" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6; ідентифікаційний код: 35960913) 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу по справі №910/12414/24 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/12414/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров