вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 910/15011/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 (повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025)
у справі №910/15011/24 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малевича 48»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про стягнення 44 843,45 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач, скаржник) грошових коштів у загальному розмірі 44 843,45 грн., з яких: 37 513,48 грн. - основний борг зі сплати внесків на утримання будинку № 48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві, 3 876,44 грн. - основний борг з компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, 741,62 грн. - 3 % річних, 2 711,91 грн. - інфляційні втрати. Крім того, ОСББ просило суд стягнути з відповідача 3 500,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку, не здійснено сплату коштів за утримання будинку та прибудинкової території, а також компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вказаними вимогами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малевича 48» 37 513 грн. 48 коп. заборгованості з внесків на утримання будинку, 3 876 грн. 44 коп. заборгованості з компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, 741 грн. 62 коп. 3 % річних, 2 711 грн. 91 коп. інфляційних втрат, а також 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» 18.03.2025 звернулося на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.03.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/15011/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15011/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіги О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/15011/24. Призначено до розгляду зазначену апеляційну скаргу на 13.05.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Розгляд справи №910/15011/24 13.05.2025 не відбувся у зв'язку з перебуванням суддів у відрядженні та у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи призначено на 03.06.2025 без повідомлення (виклику) сторін.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 07 серпня 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/15011/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 28.12.2021 зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малевича 48», номер запису 1000681020000062654.
Позивач, як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві , здійснює управління вказаним житловим будинком.
Пунктом 1 розділу І Статуту ОСББ, затвердженого рішенням установчих зборів співвласників, оформленим протоколом від 08.12.2021 року № 1 (далі - Статут), передбачено, що Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) будинку № 48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві , відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Статуту метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання, експлуатація, ремонт або реконструкція будинку та прибудинкової території, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції Загальних зборів співвласників, серед іншого, належить затвердження кошторису, балансу Об'єднання та річного звіту.
За змістом пункту 2 розділу IV Статуту сплата встановлених загальними зборами Об'єднання внесків і платежів, в тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і строки, що встановлені загальними зборами Об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Відповідно до пункту 2 розділу V Статуту співвласник, серед іншого, зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати належні платежі: внески та утримання будинку та прибудинкової території, цільові внески до фондів та інші, які визначаються органами управління Об'єднання, а в разі несвоєчасної сплати визначених платежів сплачувати пеню в розмірах, визначених загальними зборами Об'єднання з врахуванням вимог чинного законодавства.
Рішеннями загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 1 (складеним 03.03.2022 року), серед іншого, затверджено:
- щомісячний внесок за утримання будинку та прибудинкової території (без врахування витрат на комунальні послуги, які розраховуються за фактичними показниками лічильників), який складає 0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі), визначеної відповідно до законодавства України на день здійснення оплати, за 1 м2 загальної площі приміщення співвласника при зарахуванні на банківський рахунок позивача до 20-го (включно) числа поточного місяця (на день голосування сума складає 16,25 грн. за 1 м2), та 0,28 % від розміру мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі), визначеної відповідно до законодавства України на день здійснення оплати, за 1 м2 загальної площі приміщення співвласника при зарахуванні на банківський рахунок ОСББ після 20-го числа поточного місяця (на день голосування сума складає 18,2 грн. за 1 м2);
- обов'язковий одноразовий внесок для організації управління ОСББ у розмірі 143,00 грн. за 1 м2 загальної площі приміщення співвласника. Встановлено строк для оплати - до 01.04.2022 року.
Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 344481693, вбачається, що відповідач з 21.05.2018 року є власником нежитлового приміщення - приміщення трансформаторної підстанції (ТП) № 8249 літера "А", загальною площею 128,7 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 48, приміщення 167.
В обґрунтування пред'явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, пов'язаних зі сплатою внесків на утримання будинку № 48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві (у період з 01.09.2023 року по 01.11.2024 року) та компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК (у період з 01.09.2023 року по 01.10.2024 року), за відповідачем перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 37 513,48 грн. по сплаті внесків на утримання будинку та 3 876,44 грн. - з компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК. На підтвердження цих обставин позивач надав суду відповідні розрахунки споживання та вартості електроенергії для потреб МЗК протягом спірного періоду, а також довідку №167 про загальний розмір заборгованості відповідача та інформаційну довідку щодо стану розрахунків між сторонами протягом квітня 2022 року - вересня 2024 року.
Отже, відповідачем в період з 01.29.2023 по 01.11.2024 не здійснено оплату за утримання будинків та прибудинкової території, а також компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК на користь позивача, який встановлений зазначеним вище рішенням загальних зборів позивача.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.10.2024 року № 15/24 про погашення наявної у відповідача заборгованості по оплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, проте вона була залишена відповідачем без задоволення.
Оскільки відповідачем надані послуги не оплачені, позивач звернувся до суду для захисту свого права та стягнення з відповідача основного боргу, а також, 3 % річних та інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», власник квартири зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі..
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно з ч. 1, 3, 6 ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право, в тому числі, задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма законодавства встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Зазначена норма кореспондується з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якою також визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно ст. 7 до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати внески на утримання будинку, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також а також компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК у період з 01.09.2023 по 01.11.2024, за ним утворилась заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку № 48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві в загальному розмірі 41 389,92 грн., з яких: 37 513,48 грн. - основний борг зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, 3 876,44 грн. - основний борг з компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як зазначалось вище, на загальних зборів позивача, рішення за якими оформлені протоколом №1, складеним 03.03.2022, затверджено щомісячний внесок співвласників на утримання будинку та прибудинкової території (без врахування витрат на комунальні послуги, які розраховуються за фактичними показниками лічильників) який складає:
- 0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі), визначеної відповідно до законодавства України на день здійснення оплати, за 1 кв.м. загальної площі приміщення співвласника при зарахуванні на банківський рахунок ОСББ «Малевича 48» до 20-го (включно) числа поточного місяця.
- 0,28 % від розміру мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі), визначеної відповідно до законодавства України на день здійснення оплати, за 1 кв.м. загальної площі приміщення співвласника при зарахуванні на банківський рахунок ОСББ «Малевича 48» після 20-го числа поточного місяця.
Виходячи з загальної площі нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення №167, приміщення трансформаторної підстанції №8249 літера «А» в будинку №48 по вул. Малевича Казимира, власником якого є відповідач - 128,7 кв.м., заборгованість відповідача за утримання будинку за період з 01.09.2023 по 01.11.2024 становить 37 513,48 грн. Крім того, відповідач зобов'язаний компенсувати витрати на електроенергію для функціонування місць загального користування за період з 01.09.2023 по 01.10.2024 в сумі 3 876,44 грн.
Проте, відповідачем зазначені послуги у спірний період не оплачувались, а тому позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про сплату заборгованості. В свою чергу відповідач зазначену претензію залишив без задоволення.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в сумі 41 389,92 грн.
Водночас, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження оплати утримання будинків та прибудинкових територій будь-якому іншому постачальнику послуг за спірний період, як і не надано доказів сплати електроенергії.
Щодо тверджень відповідача на те, що належне йому нежитлове приміщення є технічним об'єктом, у приміщеннях якого не перебуває персонал відповідача, в цьому приміщенні відсутні водопровід, газопровід та каналізація, а відповідач не користується послугами, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ, а у відповідача відсутня необхідність у користуванні ліфтами, в отриманні послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, газопостачання, вивезення побутових відходів, обслуговуванні систем диспетчеризації, поточного ремонту спортивних, дитячих та інших майданчиків, дератизації, дезінсекції тощо, суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що положеннями чинного законодавства не встановлено залежність обов'язку сплати співвласниками внесків і платежів, які встановлені рішеннями загальних зборів співвласників, як від виду нежитлового приміщення, так і від перебування у вказаному приміщення осіб та/або внутрішньо будинкових мереж або користування такими послугами, як водопровід, газопровід, каналізація тощо.
Аналогічних висновків дійшов господарський суд міста Києва у рішенні від 22.11.2023 року, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року, при наданні правової оцінки тотожним за змістом запереченням відповідача у справі № 910/15166/23 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Малевича 48" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення заборгованості за попередні періоди.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що згідно з ст. 5, 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, які несуть зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до їх частки співвласника.
Колегія суддів наголошує, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників в силу норм ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Рішення загальних зборів позивача, оформлені протоколом №1, складеного 03.03.2022, вже були предметом розгляду в рамках справи №910/17391/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малевича 48» про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом № 1 загальних зборів ОСББ «Малевича 48» від 03.03.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у справі №910/17391/23 у позові ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відмовлено повністю.
Отже, рішення загальних зборів позивача є чинними та відповідно обов'язкові для відповідача, що також спростовує твердження останнього, що у нього відсутній обов'язок з оплати внесків на утримання будинку та для організації управління ОСББ, а також компенсації витрат на електроенергію для функціонування місць загального користування.
Крім того, оскільки рішення загальних зборів позивача, оформлені протоколом №1, складеного 03.03.2022, вже були предметом розгляду в рамках справи №910/17391/23 і рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у справі №910/17391/23 у позові ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відмовлено повністю, то колегією суддів не приймаються і доводи відповідача щодо допущення порушень під час затвердження рішень загальних зборів ОСББ «Малевича 48».
А тому колегія суддів погоджується з твердженням місцевого господарського суду, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по внеску на утримання будинків та прибудинкових територій в період з 01.09.2023 по 01.11.2024 в сумі 37 513,48 грн. та з компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК в період з 01.09.2023 по 01.10.2024 в сумі 3 876,44 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань з оплати внесків на утримання будинку №48 на вулиці Казимира Малевича у місті Києві та компенсації витрат на електроенергію для функціонування МЗК, позивач заявив до стягнення з відповідача 2 711,91 грн. інфляційних втрат та 741,62 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми заборгованості у період з 01.09.2023 року по 31.10.2024 року згідно з наданим ОСББ розрахунком.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 711,91 грн. інфляційних втрат та 741,62 грн. 3 % річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Отже, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив здійснити розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги та покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів зазначає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №909/130/23, від 13.02.2024 у справі №926/2551/23, від 10.01.2024 у справі №910/1692/23, від 01.11.2023 у справі №911/4670/13.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №909/130/23, від 13.02.2024 у справі №926/2551/23, від 27.06.2023 у справі №910/8510/21.
Обґрунтовуючи вимогу про розподіл судових витрат, позивач надав такі докази витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції:
- Договір про надання правничої допомоги №49 від 20.03.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.» та ОСББ «Малевича 48»;
- Довіреність на справи господарського судочинства від 29.11.2024, якою голова правління ОСББ Осадчук М.Ю. уповноважив Кобзаренко Данила Юрійовича представляти інтереси позивача в судах України;
- Платіжну інструкцію №910152854 від 20.03.2025 про перерахування коштів ОСББ «Чорновола-20» на рахунок Адвокатського об'єднання «Ю.Д.К.» в сумі 4 000,00 грн. з призначення «оплата за складання позовної заяви щодо заборгованості Каплі Є.О. Договір №20 від 20.03.2024 без ПДВ»;
- Акт виконаних робіт за надання разової правової допомоги від 20.03.2025, підписаний між АО «Ю.Д.К.» та ОСББ «Малевича 48»;
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Як вже зазначалось, представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу додано договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.» та ОСББ «Малевича 48».
Відповідно до п. 2.1. умов договору адвокатське об'єднання «Ю.Д.К.», на підставі звернення ОСББ «Малевича 48», приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта: складення заяв, договорів, скарг, позовів, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів Клієнта у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, ОСББ, перед фізичними та юридичними особами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в V країні та за п межами:
інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з п.2.2. договору Адвокатське об'єднання має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою об'єднання укладає окремий письмовий договір. У випадку покладання частини своїх зобов'язань на іншу особу об'єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов цього Договору.
Відповідно до п.2.5 договору для надання правової допомоги клієнту Адвокатське об'єднання призначає: адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича та/або адвоката Кізік Анну Миколаївну.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем видано довіреність від 29.11.2024, якою голова правління ОСББ Осадчук М.Ю. уповноважив Кобзаренко Данила Юрійовича на представництво інтересів позивача в суді. Відзив на апеляційну скаргу також підписаний Кобзаренко Данило Юрійовичем.
Хоча умовами договору про надання правничої допомоги №49 від 20.03.2025 передбачено, що адвокатське об'єднання має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою об'єднання укладає окремий письмовий договір, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що адвокатське об'єднання уповноважило Кобзаренко Данила Юрійовича на виконання обов'язків адвокатського об'єднання за вказаним договором, як і доказів того, що Кобзаренко Данило Юрійович є адвокатом.
Позивачем не надано суду доказів приймання-передачі зазначеного обсягу правничої допомоги між Кобзаренко Данилом Юрійовичем та ОСББ «Малевича 48», а саме, акту виконаних робіт, а акт виконаних робіт за надання разової правової допомоги від 20.03.2025, підписаний між АО «Ю.Д.К.» та ОСББ «Малевича 48» не приймається колегією суддів з підстав, зазначених вище.
Також, позивачем не надано доказів оплати правничої допомоги, визначеної договором про надання правничої допомоги №49 від 20.03.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.» та ОСББ «Малевича 48», оскільки платіжна інструкція №910152854 від 20.03.2025, долучена позивачем до відзиву на апеляційну скаргу підтверджує перерахування коштів ОСББ «Чорновола-20» на рахунок Адвокатського об'єднання «Ю.Д.К.» в сумі 4 000,00 грн. за складання позовної заяви щодо заборгованості Каплі Є.О. Договір №20 від 20.03.2024, тобто за зовсім іншими правовідносинами.
Таким чином, матеріали справи не містять підтвердження, що послуги адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, виконані саме адвокатським об'єднанням «Ю.Д.К.», або позивачем погоджено з адвокатом Кобзаренко Данилом Юрійовичем вартість правової допомоги, яку просить позивач покласти на відповідача.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять належних доказів понесених ОСББ «Малевича 48» витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл зазначених витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі №910/15011/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/15011/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/15011/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга