Справа № 635/9332/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1308/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжні заходи
09 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 ,
встановила:
Вказаною ухвалою клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 4 статті 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 23 червня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути його на військову службу.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не враховано, що до суду надійшла письмова згода з Міністерства Оборони України про те, що командування в/ч НОМЕР_1 надає згоду на поновлення на військову службу ОСОБА_8 на посаду стрільця-снайпера штурмового 4 батальйону. Обвинуваченим, а також його захисником подані клопотання до суду про повернення його на військову службу, з подальшим виконанням своїх обов'язків по захисту Батьківщини.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
При прийнятті зазначеного рішення стосовно ОСОБА_8 суд першої інстанції з врахуванням того, що підстави, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, продовжують існувати, а об'єктивних даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з раніше визначеною сумою застави, у судовому засіданні не встановлено. Звідси, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою з правом внесення раніше визначеної суми застави, відповідає особі обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, як стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на момент вчинення злочину перебував на посаді старшого механіка-водія 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 6-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, за найтяжче з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Також суд апеляційної інстанції враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Щодо доводів апелянта про наявність згоди військової частини на поновлення ОСОБА_8 на військовій службі, апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначене питання вирішується судом першої інстанції за правилами ст.616 КПК України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторона захисту звертала увагу на те, що таке клопотання перебуває на розгляді суду першої інстанції, проте, судом порушуються строки його розгляду.
З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність розглянути клопотання обвинуваченого в порядку ст. 616 КПК України у визначені законодавством строки.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами його апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 25 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Звернути увагу суду на необхідність розглянути клопотання обвинуваченого в порядку ст. 616 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: