Іменем України
11 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/1400/25
провадження № 22-ц/4809/948/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - виконувач обов'язків директора Комунального некомерційного підприємства «Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» Мозгова Даріко Михайлівна,
особа, стосовно якої вирішується питання про проведення психіатричного огляду - ОСОБА_1 ,
за участю - Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Боровського Валерія Антоновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року у складі судді Шинкаренко І.П., присяжних: Ємєліної Л. І., Єременка В. С. і
Короткий зміст вимог заяви
В березні 2025 року виконувач обов'язків директора КНП «ОПЛКОР» Мозгова Д. М. звернулась до суду із заявою та просила прийняти рішення про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що КНП «ОПЛ КОР» звернувся із заявою ОСОБА_2 , в якій просив провести огляд та лікування його сина - ОСОБА_1 , оскільки останній поводиться неадекватно, агресивно, висловлює безглузді та необґрунтовані претензії, погрожує розправою, вчиняє фізичне насилля.
Раніше ОСОБА_1 неодноразово лікувався в КНП «ОПЛ КОР» та в обласній психіатричній лікарні, а наразі є обґрунтовані припущення про загострення психотичного розладу, однак він відмовляється від лікування та від звернення до лікаря.
У зв'язку з тим, що одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, внасліок чого він вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, необхідність вирішення питання про надання ОСОБА_1 достатньої та своєчасної психіатричної допомоги, високу вірогідність здійснення небезпечних дій у разі ненадання такої допомоги, а також відсутність усвідомленої згоди на проведення психіатричного огляду та лікування, виконувач обов'язків директора КНП «ОПЛ КОР» ОСОБА_3 звернулась до суду з відповідною заявою.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року заяву виконувача обов'язків директора КНП «ОПЛ КОР» Мозгової Д. М., заінтересована особа: ОСОБА_1 , про проведення примусового психіатричного огляду задоволено.
Надано дозвіл на проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що поведінка ОСОБА_1 по відношенню до оточуючих є агресивною та небезпечною.
ОСОБА_1 спостерігається у КНП «ОПЛ КОР» з 2015 року з приводу психічного розладу, з підозрою на шизофренію.
Суд першої інстанції вважав, що з метою запобігання погіршення психічного стану ОСОБА_1 , надання йому спеціалізованої психіатричної допомоги, визначення форми та обсягу такої допомоги, виникла необхідність проведення психіатричного огляду без його усвідомленої згоди або без згоди його законного представника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Боровський В. А., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви виконувача обов'язків директора КНП «ОПЛКОР» Мозгової Д. М., заінтересована особа: ОСОБА_1 , про проведення примусового психіатричного огляду відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність, передбачених ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу» підстав для надання дозволу на проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 в примусовому порядку.
Суд першої інстанції не встановив, що ОСОБА_1 становить небезпеку як для себе так і для оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров'ю та життю чи здоров'ю собі чи інших осіб внаслідок погіршення його психічного стану.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від КНП «ОПЛ КОР» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, враховуючи дані анамнезу, інформації отриманої від ОСОБА_2 , копій наданих ним довідок про отримання тілесних ушкоджень, лікарем-психіатром було прийняте обґрунтоване рішення про необхідність примусового огляду.
Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та його представник адвокат Боровський В. А. підтримали доводи апеляційної скарги, виконувач обов'язків директора КНП «ОПЛ КОР» ОСОБА_3 та прокурор Поташенко А. В. заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до заяви ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , батько просить оглянути його сина, ОСОБА_1 , оскільки останній поводить себе агресивно та неадекватно, погрожував батькові фізичною розправою, виганяє з будинку.
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «ОПЛ КОР» від 14 березня 2025 року про проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія встановила доцільним провести психіатричний огляд ОСОБА_1 в примусовому порядку, враховуючи отримання відомостей, які дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, інформацію про те, що він вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, високу вірогідність вчинення ОСОБА_1 нових небезпечних дій у разі ненадання йому належної та своєчасної медичної допомоги, відсутність усвідомленої згоди ОСОБА_1 на проведення психіатричного огляду і лікування.
У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що поведінка ОСОБА_1 по відношенню до оточуючих є агресивною та небезпечною.
ОСОБА_1 спостерігається у КНП «ОПЛ КОР» з 2015 року з приводу психічного розладу, з підозрою на шизофренію, що підтверджується даними амбулаторної картки та виписками з історій хвороби.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Принципами захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 17 грудня 1991 року № 46/119, закріплено принцип добровільності медичного огляду з метою визначення того, чи страждає особа на психічне захворювання, який передбачає, що жодна особа не може бути примушена до проходження медичного огляду з метою визначення того, чи страждає вона на психічне захворювання, крім як у відповідності до процедури, передбаченої внутрішнім законодавством держави (Принцип 5).
Стаття 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» вимагає для застосування методів діагностики, профілактики та лікування згоду інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.
Мета проведення психіатричного огляду, суть добровільного звернення за психіатричною допомогою, а також випадки, коли психіатричний огляд може бути проведено без усвідомленої згоди особи або її законного представника, визначено Законом України «Про психіатричну допомогу».
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.
Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання особи або за її усвідомленою письмовою згодою.
Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем?психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.
Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря?психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.
У разі встановлення обґрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар?психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.
Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психічного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (частина третя статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
Вказані норми статей 7, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» конкретизують положення цього закону про презумпцію психічного здоров'я (стаття 3) і про те, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (стаття 4), а також статей 3, 8 Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов'язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, та частини другої статті 9 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» про те, що обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку може призвести до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» судові справи щодо надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядаються у присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь під час розгляду цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника закладу з надання психіатричної допомоги, який подав заяву, адвоката та законного представника осіб, стосовно яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою.
Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право у тому числі на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав (частина третя статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
Порядок розгляду заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку визначений у главі 10 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів?психіатрів та інші відповідні матеріали.
Схожий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 442/1662/16-ц (провадження № 61-9299св21).
Матеріалами справи підтверджується, що в березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до в. о. КНП «ОПЛ КОР» із заявою, в якій просив оглянути та пролікувати його сина ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що останній поводить себе агресивно та неадекватно, наніс йому фізичне ушкодження (а. с. 3).
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «ОПЛ КОР» від 14 березня 2025 року про проведення примусового психіатричного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія встановила доцільним провести психіатричний огляд ОСОБА_1 в примусовому порядку, враховуючи отримання відомостей, які дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу, інформацію про те, що він вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, високу вірогідність вчинення ОСОБА_1 нових небезпечних дій у разі ненадання йому належної та своєчасної медичної допомоги, відсутність усвідомленої згоди ОСОБА_1 на проведення психіатричного огляду і лікування (а. с. 2).
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції в. о. директора КНП «ОПЛ КОР» Мозгова Д. М. пояснила, що під час розгляду першої інстанції лікарем-психіатром було повідомлено інформацію про факти попереднього звернення ОСОБА_1 за психіатричною допомогою та представниками лікарні для ознайомлення були представлені амбулаторна картка № 319/15 та виписки з історії хвороби.
Зокрема, згідно даних медичної документації ОСОБА_1 вперше звернувся до КНП «ОПЛ КОР» в 2015 році зі скаргами на підвищну тривожність, напливи думок, порушення сну, пригнічений настрій, слухові галюцинації імперативного змісту та суїцидальні думки. Лікувався з приводу тривожно-депресивного розладу в 2015 році двічі. Під час перебування в стаціонарі висловлював скарги на відкритість думок, відчуття пригніченості, був замкненим, відчував імперативні галюцинації. З реабілітаційною метою був виставлений діагноз гострого психотичного розладу. В 2018 році двічі та в 2019 році знаходився на лікуванні в обласній психіатричній лікарні м. Кропивницького та йому був виставлений діагноз змішаного тривожно-депресивного розгладу.
З вересня 2024 року почав став активно висловлювати маячні ідеї відношення з боку батька, збитків, стверджував, що він не його батько. 13.03.2025 побив батька, який викликав поліцію і звернувся по медичну допомогу. ОСОБА_1 забрав ключі від будинку у матері, постійно ходить з викруткою та погрожує останній.
01.04.2025 був проведений примусовий психіатричний огляд ОСОБА_1 та виявлено ознаки тяжкого хронічного психічного розладу у вигляді маячних ідей. Хворий замкнений, в замкнених переживаннях повністю не відкривається, мислення маячно змінено, відмічається порушення мислення.
ОСОБА_3 зазначала, що наявна симптоматика свідчить про наявність у ОСОБА_1 важкого психічного розладу у формі шизофренії параноїчної, параноїчного синдрома, внаслідок якого ОСОБА_1 вчиняє та виявляє наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для своїх батьків.
Аналізуючи докази, які містяться в матеріалах справи, та надані пояснення, суд приходить до висновку, що непроведення огляду та невирішення питання про надання ОСОБА_1 медичної допомоги може завдати значної шкоди його здоров'ю. Водночас проведення психіатричного огляду можливе тільки у примусовому порядку, оскільки згода особи на примусовий огляд відсутня.
Отже, суд погоджується з висновками суду першої про наявність правових підстав для проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 без його усвідомленої згоди.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 398/2974/22 (провадження № 61-1921св23).
Законодавство щодо надання психіатричної допомоги, в тому числі Цивільний процесуальний кодекс України та Закон України «Про психіатричну допомогу», не містить вичерпного переліку доказів, які повинні бути зібрані для вирішення заяви про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку.
Встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для примусового психіатричного огляду ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про наявність, передбачених ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу», підстав для надання дозволу на проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 в примусовому порядку, не знайшли свого підтвердження.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не встановив, що ОСОБА_1 становить небезпеку як для себе так і для оточуючих та може завдати суттєвої шкоди своєму здоров'ю та життю чи здоров'ю собі чи інших осіб внаслідок погіршення його психічного стану, є безпідставними та спростовуються доказами , які наявні в матеріалах справи.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів таінших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Боровського Валерія Антоновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13.06.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко