Іменем України
09 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 386/262/24
провадження № 22-ц/4809/772/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шелудько Оксани Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 рокуу складі судді Гут Ю. О. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Договором № 467891-КС-001 про надання кредиту від 13.06.2023, що становить 125 941 грн 72 коп (29 000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 92 591 грн 72 коп - прострочені платежі по процентах, 4 350 грн - прострочені платежі за комісією), та сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Позовна заява мотивована тим, що 13.06.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 467891-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 29 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 12.02.2024 утворилась заборгованість за договором у розмірі 125 941,72 грн, ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 467891-КС-001 від 13.06.2023 у розмірі 125 941 грн 72 коп, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29 000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 91 591,72 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4 350 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором кредиту № 467891-КС-001 від 13.06.2023 щодо повернення кредиту і не оспорює цей факт, а тому позовні вимоги є обгрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Шелудько О. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є такими, що порушують положення ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про захист прав споживачів», а розмір заборгованості таким, що порушує п. 2.8. Кредитного договору, в якому передбачено, що орієнтована загальна вартість кредиту становить 73 360 грн.
Передбачений Кредитним договором розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору, а тому вимога про стягнення суми заборгованості за відсотками не відповідає положенням ст. ст. 509, 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності та є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, а також джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
ТОВ «Бізнес Позика» як фінансова установа, скориставшись необізнаністю ОСОБА_1 , діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому вимоги діючого законодавства, спонукало у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно.
Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Зі змісту кредитного договору неможливо визначити та встановити за які саме послуги, надані банком, стягується комісія, а тому отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 4 350 грн є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування».
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 адвокат Шелудько О. О. підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Бізнес Позика» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки, позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з'явилися, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2023 між позивачем та позивачем укладено договір № 467891-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Відповідно до п. 1 Договору кредиту позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14918207 процентів за кожен день користування кредитом.
П. 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.
Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та отримала на банківську карту вказану нею в анкеті для перерахунку коштів, на яку позивачем перераховано кошти у розмірі 29 000 грн.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором № 467891-КС-001 від 13.06.2023 та виписки по картці, станом на 12.02.2024 заборгованість складає 125 941 грн 72 коп, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 29 000 грн, суми прострочених платежів по процентах - 91 591,72 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4 350 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що 13 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 467891-КС-001, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів (а. с. 32-40).
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору строк, на який надається кредит: 24 тижні.
Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,114918207, фіксована (п. 2.4. Кредитного договору).
Пунктом 2.5. Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 4 350 грн.
Термін дії договору: до 28.11.2023 (п. 2.7. Кредитного договору).
Згідно наданої на запит суду першої інстанції висписки по картці № НОМЕР_1 , випущеної на ім'я ОСОБА_1 , останній 13.06.2023 було зараховано переказ на суму 29 000 грн (а. с. 131-132).
Відповідно наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 станом на 21.02.2024 за договором про надання кредиту від 13.06.2023 складає 125 941,72 грн, з яких: 29 000 грн - заборгованість за кредитом; 92 591,72 грн - заборгованість за відсотками; 4 350 грн заборгованість за комісією (а. с. 18-21).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 13.06.2023 між сторонами укладено кредитний договір № 467891-КС-001, в якому відображені умови надання кредиту.
Факт укладення кредитного договору між сторонами відповідачем не заперечується в апеляційній скарзі.
Позивач належним чином виконав умови Кредитного договору, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встеновленому договором.
Даних про те, що ОСОБА_1 було повернуто позивачу кредитні кошти матеріали справи не містять.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач, отримавши від ТОВ «Бізнес Позика» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки не повернула, відсотки та комісію у встановленому договором розмірі не сплатила, не надала доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості таким, що порушує п. 2.8. Кредитного договору, в якому передбачено, що орієнтована загальна вартість кредиту становить 73 360 грн, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказаним пунктом встановлена саме орієнтована вартість, яка обрахована у випадку належного виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, в той же час, з огляду на неналежне виконання зобов'язань відповідачем, нарахована кредитором заборгованість узгоджується з положеннями укладеного між сторонами договору та не суперечить його умовам в частині розміру та порядку нарахування заборгованості.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що передбачений кредитним договором розмір відсотків порушує принцип рівності сторін договору, з огляду на те, що умови та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами були визначені та узгоджені сторонами Кредитного договору і такі умови договору відповідачем не були оспорені, а отже відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими до виконання.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Бізнес Позика» як фінансова установа, скориставшись необізнаністю ОСОБА_1 , діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно, є безпідставними, з огляду на те, що відповідач була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту, на підставі чого 13.06.2023 між сторонами укладено кредитний договір № 467891-КС-001, в якому відображені умови надання кредиту, і остання з відповідним договором погодилася, про що свідчить її електронний підпис.
На момент укладення кредитного договору відповідач не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз'яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору.
Посилання відповідача на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування суд не бере до уваги, з огляду на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем у період з 13.06.2023 по 28.11.2023, тобто чітко в межах дії договору. Загальна сума нарахованих відсотків становить 92 011,72 грн, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (28.11.2023) не змінювалася.
Доводи апеляційної скарги про те, що зі змісту кредитного договору неможливо визначити та встановити за які саме послуги, надані банком, стягується комісія, а тому отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 4 350 грн є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», суд не бере до уваги, з огляду на таке.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження№61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року було зупинено дію рішення суду першої інстанції, дію рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 року необхідно поновити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382ЦПК Українисудапеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Шелудько Оксани Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 рокубез змін.
Поновити дію Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13.06.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко