Справа № 645/5007/24
Провадження № 2/645/279/25
Іменем України
13 червня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Феленко Ю.В.,
за участю секретаря судових засідань - Товстої Є.А.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сурін С.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до суду з даним позовом 26.08.2024.
Ухвалою суду від 28.08.2024 позов залишено без руху.
Після усунення недоліків, що слугували підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 11.09.2025 провадження у справі відкрито. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 07.11.2024 підготовче провадження у справі закрито.
14.11.2024 розпочато розгляд справи по суті, заслухане вступне слово представника позивача та допитано свідка.
29.05.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, якою просить суд залишити даний позов без розгляду, на підставі п.5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвалою суду від 29.05.2025 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.
Справа неодноразово призначалась до розгляду у судові засідання.
До судового засідання позивач та його представник, адвокат Сурін С.В., який є користувачем системи «Електронний суд», будучи повідомленим про час та дату судових засідань належним чином, не з'явився, причини неявки не повідомлені, будь-яких заяв стосовно розгляду справи, або позовних вимог не надавав.
Представник відповідача до судового засідання також не з'явився, причини неявки не відомі.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 3 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Передбачене пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії).
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 223ЦПК України, частиною п'ятою цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України правилом, за яким суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
В розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді цивільної справи.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 статті 131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Системний аналіз наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Таким чином, відсутність інтересу позивача у вчасному розгляді справи свідчить про його небажання захищати свої права.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Верховний суд наголошує, що зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивача (представника позивача) було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, який є користувачем системи «Електронний суд», але він не виявив наміру скористатися своїми процесуальними правами, неодноразово не з'являвся у судові засідання, заяву/клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд дійшов висновку про можливість застосування визначеного частиною п'ятою статті 223 ЦПК України та пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України правового наслідку неявки позивача в судове засідання, а саме залишення позову без розгляду.
Також такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.04.2020 у справі №201/10953/18-ц; від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13.
Згідно частини 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 44, 131, 247, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю- залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.
Суддя Ю.В. Феленко