справа № 619/1674/25
провадження № 1-кп/619/329/25
10 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду Дергачі кримінальне провадження № 12025221230000077від 23.01.2025 з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, солдата, військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, раніше неодноразово судимого, в останнє 09.05.2024 Київським районним судом м. Харкова за ст. 389-2, ч. 1 ст. 71 КК України,до покарання у виді 1 року 15 днів обмеження волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України, суд
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.4КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025221230000077 від 23.01.2025
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 31.03.2025 було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про призначення справи до судового розгляду та продовження терміну запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник проти клопотання прокурора про призначення справи до судового розгляду не заперечували. Разом з тим заперечують проти клопотання про продовження термінів тримання під вартою, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, просять змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.. обґрунтовуючи тим, що обвинувачений повністю визнає свою вину, має міцні соціальні зв'язки, є військовослужбовцем і має бажання продовжити військову службу.
Обвинувачений заявив, що наміру втекти не має, а сам зацікавлений у об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадженнямає право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпеченнякримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини 2 статті 42 КПК України, ОСОБА_5 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
У обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 КПК України.
Так,у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) посилається на те, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем та військова частина, у який він проходить службу в будь-який час може змінити місце дислокації, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду та враховуючи суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура виконання покарання.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв'язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК), як зазначив прокурор, наявність цього ризику підтверджується тим, що на даний час свідки ще не допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілу, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурором зазначено, що перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_5 може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції.
Суд зазначає, що прокурором існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами.
У обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_5 , як військовослужбовець військової служби може вчинити інший злочин, переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності. Крім того, останній може продовжити вчиняти злочин, у якому обвинувачується.
Суд зазначає, що прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обґрунтовано належним чином та не доведено відповідними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, останній раз згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 09.05.2024 за ст. 389-2 КК України, на підставі ст. 71 КК України, до покарання у виді 1 року 15 днів обмеження волі.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовуютьпродовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн, а фактичні обставини інкримінованого останньому тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченогоОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам, тому клопотання сторони захисту ьа обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання задоволенню не підлягає.
Крім того, під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
Клопотань учасників судового провадження щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, витребування певних речей чи документів не надійшло.
У вчиненні інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, потреби немає.
Керуючись ст.ст.314, 315, 316, 331, 392 КПК України, суд -
Призначити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до судового розгляду на 15 годин 00 хвилин 18 червня 2025 року у залі судових засідань №1 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.
Розгляд справи провести у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Вважати продовженим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 08 серпня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документа із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово про це суд.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , такі обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з місця перебування (визначеного місця несення військової служби) без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця перебування у військовій частині; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Після внесення застави і звільнення ОСОБА_5 з-під варти слід вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання-відмовити
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 в той строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 13 червня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1