Справа № 346/5843/24
Провадження № 1-кп/346/517/25
13 червня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42024092780000143 від 24 квітня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 407 ч. 5 КК України,
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки такий у нього закінчується, а всі ризики, визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати і запобігти їм, шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів неможливо через невідповідність характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого даному запобіжному заходу.
Зокрема вказує, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу та інше, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений та його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказую, що у ОСОБА_5 є проблеми зі здоров'ям, він не має наміру залякувати чи іншим чином впливати на свідків чи переховуватись від суду. Просять обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Суд вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступних висновків.
Вимогами статті 331 ч.1 КПК України визначено, що суд зобов'язаний розглянути клопотання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто - тримання під вартою.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під обвинуваченого вартою, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років
- дані, що характеризують його особу, зокрема попередню судимість обвинуваченого за аналогічний злочин, що характеризує його як особу, схильну до кримінально-караної поведінки, що не може знівелювати ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
- також реальним залишається ризик впливу обвинуваченого на свідків, анкетні дані та місце проживання яких йому відомі, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів.
- зважаючи на те, що обвинувачений раніше вчиняв кримінальне правопорушення, тому продовжує існувати ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень якщо він буде перебувати на свободі.
Суд вважає, що стороною захисту не доведено доказами факту достатності обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу для уникнення вказаних ризиків та не доведено, що утримання ОСОБА_5 в умовах СІЗО є протипоказано або може різко негативно вплинути на його стан здоров'я.
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна, жителя АДРЕСА_1 , на строк шістдесят днів, а саме по 11 серпня 2025 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_5 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).
Визначити ОСОБА_5 заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 11 серпня 2025 року обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали складено 13 червня 2025 року о 14 год 30 хв.
Головуючий суддя : ОСОБА_1