Справа № 346/1121/25
Провадження № 1-кп/346/496/25
13 червня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого суддi ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї в режимі відео конференції, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. ст. 185 ч. 4, 194 ч. 2, 336 КК України,
На розгляді в суді перебуває вказане кримінальне провадження, яке перебуває на стадії сдового розгляду.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такий у нього закінчується, однак продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 ч. 1 пп 1, 3, 4, 5 КПК України. Зокрема, зважаючи на те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень санкція статті за найтяжче передбачає покарання на строк від трьох до десяти років позбавлення волі, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та міру покарання, передбачену за їх вчинення може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впивати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що він офіційно не працює та не має офіційного джерела доходу.
Тому прокурор просить, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу заперечили, просять обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, що би дало змогу обвинуваченому працювати і відшкодовувати потерпілим шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити застосування запобіжного заходу тримання під вартою, виходячи із наступного.
Вимогами частини другої та третьої статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому числі і у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьом у зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують.
Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні серед іншого і тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень під час непогашеної судимості.
З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень. Але під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами, ця підозра підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та може бути спростована стороною захисту у будь-який момент, якщо вона бажає зайняти активну позицію захисту. І цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого.
Суд констатує, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується серед іншого у вчиненні умисних тяжких злочинів проти власності під час непогашеної сідимості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років; обвинувачений раніше судимий, а тому не може не усвідомлювати тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання.
Також суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, потерпілих, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі.
Також суд згоден із тим, що прокурор довів існування ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що обвинувачений раніше судимий, офіційно не працює, неодружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, про який просить сторона захисту, не здатне забезпечити уникнення вищевказаних ризиків.
Разом з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З огляду на майновий стан обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд вважає, обгрунтованим розмір застави - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде помірним та забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 139-143, 182, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , на строк 60 днів, а саме по 11 серпня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу - 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_4 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк до 11 серпня 2025 року такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками і потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1