Справа №345/1783/25
Провадження № 2/345/967/2025
13.06.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». 22.04.2024 його було звільнено з посади заступника начальника цеху розливу вуглеводнів виробництва етилену і поліетилену за власним бажанням. Однак остаточного розрахунку при звільненні відповідач не здійснив, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 29819,77 грн. Позивач зазначає, що відповідач цим ставить його в важке матеріальне становище та порушує його права. Також позивач вказує, що довідку про нарахований та сплачений дохід він отримав лише 19.03.2025, а довідку про середньоденний заробіток лише 04.03.2025.
В позові зазначено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить 1572,76 грн. Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток: з 23.04.2024 (наступний робочий день після звільнення) по 22.10.2024 - 79 робочих днів, тобто в межах 6 місяців. Розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за цей період становить 124248,04 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» на його користь 29819,77 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 124248,04 грн з наступним утримання з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.16-17).
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження разом із копію позовної заяви із доданими до неї документами вручено представнику відповідача за довіреністю, що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с.20), а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення, з наступних підстав.
Позивач по 22.04.2025 (включно) перебував у трудових відносинах з ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» (відповідач), що підтверджується наказом про звільнення з роботи (а.с.8).
За березень-квітень 2024 року відповідачем не виплачена належна позивачу до виплати заробітна плата в розмірі 29819,77 грн, що підтверджується довідкою від 19.03.2025 (а.с.6).
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
В ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення працівника провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу (при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення).
В ст.117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника, а саме: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зроблено наступний висновок: «… стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). …».
Згідно ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При визначені розміру заборгованості по заробітній платі за березень-квітень 2024, суд бере до уваги розрахунковий довідку відповідача від 19.03.2025 (а.с.6) наказ про звільнення з роботи (а.с.8).
Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виплати нарахованої заробітної плати позивачу.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачу нарахованої заробітної плати за березень-квітень 2024. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов'язок доказування виплати заробітної плати.
Отже, загальна сума заробітної плати за березень-квітень 2024, яка мала бути виплачена відповідачем позивачу, становить 29819,77 грн.
Щодо стягнення з ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, у п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з кількості робочих, а не календарних днів, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України №6-195цс14 від 21.01.2015р.
Згідно роз'яснень, викладених в п.6 постанови Пленум Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, нарахування податків та інших обов'язкових платежів проводиться підприємством при виплаті присудженої судом та належної працівнику суми.
Згідно абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Як встановлено судом, станом на день ухвалення рішення у справі відповідачем не проведено позивачу повного розрахунку та виплати заробітної плати та належних сум при звільненні.
22.04.2024р. позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст.38 Кодексу законів про працю України. Останніми двома календарними місяцями роботи, що передують звільненню є відповідно лютий 2024 року та березень 2024 року.
Згідно довідки відповідача від 04.03.2025, розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2024 року та березень 2024 року становить 1572,76 грн.
Оскільки відповідно до вимог ст.117 КЗпП України з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період з 23.04.2024 (наступний робочий день після звільнення) по 22.10.2024 є підставною (6 місяців після звільнення).
Кількість робочих днів за період з 23.04.2024 по 22.10.2024 - 79 робочих днів.
Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 124248,04 грн. (1572,76 грн. х 79 робочих днів).
Дана сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 29819,77 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з березня 2024 року по квітень 2024 року, а також 124248,04 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2024 по 22.10.2024.
З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Крім того, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 1242,48 грн.
Підстави для негайного виконання рішення передбачені п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України: суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі наведеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь ОСОБА_1 (РНОКПРП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2024 року по квітень 2024 року в загальній сумі 29819,77 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь ОСОБА_1 (РНОКПРП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.04.2024 по 22.10.2024 в сумі 124248,04 грн з наступним утримання з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь ОСОБА_1 (РНОКПРП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1242,48 грн судового збору.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: