Справа № 577/2708/25
Провадження № 2-а/577/57/25
12 червня 2025 року
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Галян С.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить скасувати постанову від 29.01.2025 року АП № 3871, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Провадження по адміністративній справі відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити. Вимоги обгрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 АП № 3871 від 29.01.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Постанову в день її прийняття він не отримав, так як взагалі не знав про день та час розгляду адміністративної справи, засобами поштового зв'язку постанова надіслана йому не була. Про існування постанови він дізнався 29.04.2025 року коли на його банківські рахунки державним виконавцем накладено арешт. 29.04.2025 року, після блокування його коштів на рахунках, звернувся до Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ з заявою, в якій просив надати йому можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, щоб зрозуміти підстави накладення арешту на його кошти. У приміщенні Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ йому стало відомо, що виконавче провадження, де він є боржником, відкрито на підставі Постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 . Лише 02.05.2025 року державним виконавцем Конотопського ВДВС СХ МРУМЮ йому було надано можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 77878962, яке відкрито на підставі постанови АП № 3871 від 29.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вручено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2025 року, про що міститься відповідна відмітка в матеріалах виконавчого провадження. Саме 02.05.2025 року він ознайомився з постановою, а тому для реалізації свого права на захист вимушений звернутися до суду з позовом та відповідно заявляти окрему заяву про поновлення строку на звернення до суду.
Вважає постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП. Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. У оскаржуваній постанові вказано, що 26.01.2025 року було встановлено факт адміністративного правопорушення передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, громадянином ОСОБА_1 , який 03.01.2025 року о 09 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою проходження медичного огляду та визначення придатності на особливий період.
У постанові зроблено висновок, що він порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Він не погоджується з доводами викладеними в постанові, адже не знав та не був належним чином повідомленим про необхідність його прибуття за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , жодної повістки про виклик на збірний пункт не отримував.
Так, у постанові від 29.01.2025 року, відповідачем вказано, що він відмовився від проходження ВЛК, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З опису встановленого відповідачем адміністративного правопорушення є незрозумілим сам склад дій правопорушення, а саме: «відмовився від проходження ВЛК, замість «відмовився від отримання направлення на ВЛК, з визначеною датою направлення та з визначеною датою прибуття на ВЛК». В оскаржуваній постанові взагалі не зазначено, чи виписувалося йому направлення на ВЛК, та чи було вказане направлення зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію. При ньому працівниками ТЦК не виписувалося направлення на ВЛК, він особисто не отримував жодного направлення на ВЛК, в тому числі не відмовлявся від отримання даного направлення.
Вважає, що відповідачем не доведено належними доказами факт його відмови від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, оскільки йому не було в належній формі запропоновано проходження медичного огляду, з вказівкою, де саме і в який строк він мав пройти медичний огляд, направлення у встановленому законом порядку складено не було, реєстрації в журналі реєстрації направлень не здійснено. Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так як відсутні докази вчинення правопорушення, та відсутні у відповідача законні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за відмову у проходженні ВЛК.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період чітко регламентований обов'язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.
Проте не тільки військовозобов'язані громадяни України повинні неухильно виконувати Закони України та підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються мобілізації та проходження військової служби, зокрема й проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. А й всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повинні дотримуватись законодавства України.
Йому під особистий підпис не видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період і він не відмовився отримувати направлення.
Єдиним належним документом, що видається особі з метою проходження огляду, є направлення на військово-лікарську комісію, а не «пропозиція» співробітника ТЦК та СП.
З врахуванням вищенаведеного, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 20).
19.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_3 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також вірно застосовано норми матеріального права. Постанова є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення від 29.01.2025 року АП №3871. Прохають залишити постанову про накладання адміністративного стягнення від 29.01.2025 року АП № 3871 без змін, а адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідачем надано копії матеріалів справи відносно ОСОБА_1
19.05.2025 року за вх. № 6090 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 до відзиву на позовну заяву долучено протокол № 3871 про адміністративне правопорушення та постанову АП № 3871 по справі про накладення адміністративного правопорушення за ч. 3 с. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 29.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 17000 грн. Ознайомившись з вказаними документами стає зрозумілим, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 самі не розуміють склад адміністративного правопорушення, яке вчинено позивачем. Згідно протоколу № 3871 про адміністративне правопорушення від 26.01.2025 року вказано, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, а саме не прибув за викликом на збірний пункт. Відповідно до постанови № 3871 по справі про накладення адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 29.01.2025 року відповідачем вказано, що позивач відмовився від проходження ВЛК. Фактично виклад обставин вказаних в протоколі не відповідають обставинам вкладеним в постанові.
Відеозапису про вручення позивачу 28.12.2024 року повістки або ознайомлення позивача з її змістом, у тому числі відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки від 28.12.2024 року, а також відеозапису відмови позивача у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки, до матеріалів справи не долучено, адже його просто не існує. Протокол № 3871 від 26.01.2025 року не містить жодної інформації про наявність будь-якого відеозапису, як доказу підтвердження вини позивача. Отже, якщо припустити, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення - не прибуття за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками відповідача просто не доведено, що позивача було оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2025 року о 9 год. 00 хв. З чого випливає, що позивач, не з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.01.2025 року о 09 год. 00 хв., порушень наведених вище норм Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та порядку не вчиняв, оскільки відсутнє належне підтвердження його оповіщення про цей виклик.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказу того, що позивачу під особистий підпис видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а він у свою чергу відмовився отримувати направлення. Єдиним належним документом, що видається особі з метою проходження огляду, є направлення на військово-лікарську комісію, а не «пропозиція» співробітника ТЦК та СП. Як наслідок жодним доказом не підтверджено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, яке полягало в відмові від проходження ВЛК.
Долученими відповідачем доказами повністю підтверджується той факт, що позивач не був належним чином оповіщеним про дату, час та місце розгляду адміністративної справи - постанову було складено без участі позивача.
Згідно протоколу позивача нібито повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03.02.2025 року об 11 год. 00 хв. Оскаржувана постанова складена 29 січня 2025 року. Тобто повідомивши позивача, що розгляд справи відбудеться 03.02.2025 року, не дочекавшись позивача, справа була розглянута на 3 дні раніше. Отже позивача належним чином не повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, чим фактично порушено всі його права передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
За приписом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 74-76 КАС регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Це означає, що наведена норма Закону встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Поняття адміністративного правопорушення визначено у ст. 9 КУпАП - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по - перше, встановити склад правопорушення, по - друге, дослідити докази та оцінити за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (пункти 1,7 Положення).
За пунктами 9, 12 згаданого Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. ІНФОРМАЦІЯ_4 має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинених в особливий період.
26.01.2025 року оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 3871 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 03.01.2025 року о 09:00 год. останній в особливий період, під час мобілізації, не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будучи оповіщеним в усній формі 28.12.2024 року про необхідність прибуття, відповідно до акту про відмову в отриманні повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період (а.с. 26).
Відповідно до Акту про відмову від отримання повістки від 28.12.2024 року, ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 03.01.2025 року. Вказаний акт складений 28.12.2024 року. (а.с. 28).
У подальшому, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 29.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (а.с. 30).
Зі змісту постанови АП № 3871 від 29.01.2025 року вбачається, що 26.01.2025 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 03.01.2025 року о 09:00 год. в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, з метою проходження медичного огляду та визначення придатності на особливий період, чим порушив вимоги абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього частини десятої ст. 1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 30).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Порядок притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення закріплений у КУпАП, а процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату, визначена Інструкціїєю зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 року № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 р. за № 36/41381 (далі по тексту Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.
Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків.
Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.
За положеннями ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Також, виходячи із тексту Акту про відмову від отримання повістки від 28.12.2024 року видно, що в акті відсутній підпис ОСОБА_1 .
Згідно протоколу № 3871 про адміністративне правопорушення від 26.01.2025 року вказано, що позивач 03.01.2025 року о 09:00 год в особливий період, під час мобілізації, не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будучи оповіщеним в усній формі 28.12.2024 року про необхідність прибуття, відповідно до акту про відмову в отриманні повістки до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період. Відповідно до постанови АП № 3871 від 29.01.2025 року вбачається, що 26.01.2025 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який 03.01.2025 року о 09:00 год. в особливий період під час мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії, з метою проходження медичного огляду та визначення придатності на особливий період. Фактично виклад обставин вказаних в протоколі не відповідають обставинам вкладеним в постанові.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказу того, що позивачу під особистий підпис видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а він у свою чергу відмовився отримувати направлення. Єдиним належним документом, що видається особі з метою проходження огляду, є направлення на військово-лікарську комісію, а не «пропозиція» співробітника ТЦК та СП. Як наслідок жодним доказом не підтверджено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, яке полягало в відмові від проходження ВЛК.
Також, згідно протоколу позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03.02.2025 року об 11 год. 00 хв. Оскаржувана постанова складена 29 січня 2025 року. Тобто повідомивши позивача, що розгляд справи відбудеться 03.02.2025 року, не дочекавшись позивача, справа була розглянута на 3 дні раніше. Отже позивача належним чином не повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, чим фактично порушено всі його права передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на викладене суд дійшов переконання, що допущені відповідачем процесуальні та матеріальні порушення є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного рішення і закриття справи за відсутності події та складу правопорушення, як то передбачено п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відтак, позов підлягає задоволенню.
Керуючисьст.19 Конституції України,Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 р., ст.7,9,210,235,245,250-252,254,256,268,277-280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,121,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати Постанову АП № 3871 від 29.01.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Суддя Галян С. В.