Справа № 447/266/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А. П.
Провадження № 33/811/770/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
12 червня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника - адвоката Борсука Д.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою судді,21.01.2025 о 14:20 год. у с. Велика Горожанна Т 1425 Миколаїв-Комарно-Городок водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, розширені зіниці очей, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського, про вживання наркотичних засобів відповів, що не вживає їх та приймає лише лікарські препарати, далі працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що вказує, що наркотики не вживає.
Зазначає, що як убачається з направлення на огляд водія транспортного засобу, правоохоронцями виписано направлення до закладу охорони здоров'я з метою проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не на огляд перебування під впливом лікарських препаратів, як зафіксовано на місці події під відеозапис.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування, або те, що автомобіль був переданий за згодою іншій особі для керування.
Крім того вказує на те, що протокол від 21.01.2025 року є затертим, зокрема в графі 7 «опис установлених даних» неможливо прочитати суть інкримінованого правопорушення, однак суд І інстанції не надав правову оцінку вказаному факту, а навпаки виконуючи функціюобвинувачення витребував копію протоколу, у якій у графі 7 «опис установлених даних» вже відсутні затертості, тобто працівники поліції внесли відомості до протоколу після того, як він був підписаний, а з витребуваною судом копією не був ознайомлений і підпис на вказаній копії відсутній.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання не з'явився. Натомість захисник - адвокат Борсук Д.Я. не заперечив про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника - адвоката Борсука Д.Я., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема:протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №226659 від 21.01.2025, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.01.2025, проведеним оглядом відеозапису, долученого до справи, поясненнями ОСОБА_1 від 21.01.2025, наданими на окремому аркуші, та іншими долученими до справи матеріалами.
Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Так, пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Крім того, поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована відеозаписом вказує, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, розумів ситуацію у якій опинився, однак зайняв тверду позицію щодо відмови від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта про те, що із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського, про вживання наркотичних засобів відповідає, що не вживає їх та приймає лише лікарські препарати, далі працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, на що вказує, що наркотики не вживає.
Відхиляючи твердження в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. п. 2,3 Розділу ІІ Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у працівників поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З матеріалів справи убачається, що 21.01.2025 о 14:20 год. працівниками поліції зупинено транспортний засіб марки «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Працівники поліції висловили водію ОСОБА_1 припущення про те, що водій керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, про що було повідомлено водію. Поліцейськими неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, проте, водій вказував, що він не має часу, є нормальним, а також те, що сам підозрює працівників поліції у перебуванні у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 також вказував, що він перебуває під дією лікарських засобів, котрі вживає, а саме «Вальпроком». ОСОБА_1 не погоджувався із наведеними працівником поліції ознаками наркотичного сп'яніння у зв'язку з тим, що поліцейські не є лікарями, вказував, що не розуміє чому він повинен їхати у медичний заклад на огляд, висловлював побоювання, що огляд у медичному закладі покаже, що він «курив траву місяць тому». ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який було підписано ОСОБА_1 та отримано копію такого, що стверджується даним відеозаписом. Крім цього, поліцейські повідомили водію, що він відсторонений від керування транспортним засобом і радили викликати тверезого водія.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування, або те, що автомобіль був переданий за згодою іншій особі для керування, не впливає на доведеність його вини у вчиненні цього правопорушення, оскільки підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції та апеляційним судом доказів.
Щодо посилання апелянта про те, що суд першої інстанції не надав правову оцінку тому факту, що протокол від 21.01.2025 року є затертим, зокрема в графі 7 «опис установлених даних» неможливо прочитати суть інкримінованого правопорушення,а навпаки виконуючи функцію обвинувачення витребував копію протоколу, то таке суд апеляційної інстанції оцінює критично.
Суд апеляційної інстанції вважає, що витребування судом першої інстанції належним чином засвідченої копії протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про виконання судом функції обвинувачення, а є реалізацією повноважень суду щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи.
Таким чином, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, передбачений законом, і з дотриманням прав особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності. Підстав для визнання дій суду такими, що суперечать вимогам КУпАП чи Конституції України, апеляційний суд не вбачає.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
Тому підстав для скасування постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк