Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-691/2006р. Головуючий
в першій інстанції Шашкіна В.А.
Категорія 41 Доповідач Клочко В.П.
«06 липня» 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.
суддів - Клочка В.П., Єфімової В.О.
при секретарі - Красніковій К.В.
за участю - ОСОБА_1., її представника ОСОБА_2., представника відповідача ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітніх членів сім'ї про усунення перешкод у користуванні майном та до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним ордера, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Севастопольської державної міської адміністрації, Севастопольського заводу будівельних матеріалів про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 25 листопада 1993р., свідоцтва про право на спадкування за законом від 27 листопада 2002р., виданого 5-ою Севастопольською нотаріальною конторою, за позовом ремонтно-експлуатаційного підприємства №12 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітнього члена сім'ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_3 на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 25 березня 2006 року,
ОСОБА_1 в квітні 2005 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_5. про усунення перешкод у користуванні квартирою, яка належить їй на праві приватної власності, отриманої від матері в спадщину, та про визнання недійсним ордера №НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_6. на дві кімнати житловою площею ЗО кв. м. у квартирі № АДРЕСА_1 Севастополі.
ОСОБА_4. звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 25 листопада 1993 року, виданого на ім'я ОСОБА_7. на спірне житло, та свідоцтва про право власності від 27 листопада 2002 року, виданого на ім'я ОСОБА_1. на цю ж квартиру, мотивуючи вимоги тим, що ці документи були видані незаконно, оскільки дві кімнати квартири на момент видачі свідоцтва про право власності знаходилися у родини ОСОБА_8.
РЕП-12 пред'явило позов про визнання ОСОБА_4., ОСОБА_5. та неповнолітнього члена їх сім'ї втратившими право користування квартирою №АДРЕСА_1 в м. Севастополі
через тривале - більше шести місяців - непроживання відповідачів в спірному приміщенні.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, постановлено усунути перешкоди у користуванні квартирою №АДРЕСА_1 в м. Севастополі шляхом зняття ОСОБА_4., ОСОБА_5. та усіх неповнолітніх членів їх сім'ї з реєстраційного обліку, визнавши їх втратившими право користування цією квартирою.
У інших позовах ОСОБА_4., ОСОБА_5., РЕП-12 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить рішення суду скасувати як поставлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права та через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що відповідачі тривалий період часу були відсутніми в спірному житлі та втратили право користування даним жилим приміщенням квартири №АДРЕСА_1 в м. Севастополі, у зв'язку з чим задовольнив основний позов та постановив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом. При цьому підстав для задоволення зустрічних позовів суд не знайшов.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.71 Житлового Кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Стаття 72 ЖК України передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з абзацом 5 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутній понад строки, встановлені в законі, суд вправі відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення).
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_7., померлої 24 травня 2002 року, належить квартира №АДРЕСА_1 в м. Севастополі (а.с.5). Дана квартири належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 листопада 1993 року (а.с.24).
Разом з тим, на дві кімнати спірного житла 25 жовтня 1993 року Балаклавською районною державною адміністрацією м. Севастополя було видано ордер громадянці ОСОБА_9 для вселення з трьома членами сім'ї (а.с.21). ОСОБА_9. у дану квартиру не вселилася, а її дочка ОСОБА_4. та її
діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_14 з 1993 року мешкали у цій квартирі. Однак, у 2001 році ОСОБА_5 вибув з квартири, а у квітні 2003 року з цієї ж квартири вибула також і ОСОБА_4. з дочкою ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та з цього часу ніхто з них не користувався спірною житловою площею без поважних на то причин.
Доводи відповідачів щодо їх постійного проживання та перебування в квартирі перевірялись судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, з чим погоджується колегія суддів.
Так, допитані по справі свідки - ОСОБА_10., ОСОБА_11. (а.с.60-61), ОСОБА_12. (а.с.69), ОСОБА_13. (а.с.7 4-7 5) - достовірно підтвердили факт тривалої - більше двох років - відсутності ОСОБА_4. та інших відповідачів в квартирі №АДРЕСА_1 в м. Севастополі.
Крім того, сама ОСОБА_4. суду повідомила, що в 2003 році вступила в шлюб та перестала мешкати в спірній квартирі, не сплачувала комунальні послуги.
Приймаючи до уваги, що відповідачі тривалий час не мешкали в спірному житлі, вони втратили право користування даним приміщенням, у зв'язку з чим суд прийшов до правильного висновку про необхідність зняття відповідачів з реєстраційного обліку та визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, закон, що регулює спірні правовідносини, та постановив законне, обґрунтоване рішення.
Доводи скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування винесеного судом рішення.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3- відхилити.
Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 25 березня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий І.П. Куцеконь
Судді В.П.Клочко
В. О. Єфімова