Провадження № 22-ц/803/4971/25 Справа № 185/13974/24 Головуючий у першій інстанції: Головін В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
04 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 13 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання від 13.01.2017 року. В зв'язку з чим він був направлений на огляд медико-соціальної експертної комісії, за висновком якої у 2017 році йому встановлені 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності. В 2018 році позивач повторно пройшов МСЕК, отримав III групу інвалідності, 60% з яких: 45% - радикулопатія з ДПА, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - туговухість. Станом на сьогоднішній день стан його здоров'я не покращився, про що свідчать повторні огляди МСЕК. Через отримане трудове каліцтво він змушений систематично лікуватися в лікарнях, проходити стаціонарне та амбулаторне лікування. На даний момент позивач відчуває болі в голові. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися цієї болі, або полегшити його страждання; через постійний біль у нього неспокійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною; йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у сумі 200000,00 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120000.00 гривень без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1211.20 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди зі 120000,00 грн до 60000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 02.06.2025 надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював у Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-8).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 січня 2017 року, ОСОБА_1 встановлений діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні полісигментарної дископатії з вираженими статико-динамічнимии порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вираженими вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група “А». ЛН першого-другого ст. Нейросенсорна приглухуватість другого ст.
Даним актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів, механізмів, засобів індивідуального захисту.
Згідно п. 17 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного навантаження; запиленість повітря робочої зони; мікроклімат; рівень напруженості праці (а.с. 11-12).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №045035 від 15 лютого 2017 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 15.02.2018 (а.с. 13 зворот).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №073446 від 15 лютого 2017 року, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.02.2018 (а.с. 13).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №051278 від 05 лютого 2018 року, ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 15.02.2020 (а.с. 14).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №0994561 від 05 лютого 2018 року, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.02.2020 (а.с. 14).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №058090 від 27 лютого 2020 року, ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 15).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААБ №604662 від 27 лютого 2020 року, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 15).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим довідками МСЕК серії 12 ААА №045035 та серії 12 ААА №073446 від 15 лютого 2017 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності; в подальшому, довідками МСЕК серії 12 ААА №058090 та серії 12 ААБ №604662 від 27 лютого 2020 року, позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, внаслідок отримання професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди, безпідставні та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: актом розслідування професійного захворювання, довідками МСЕК, випискою із історії хвороби позивача щодо отримання ним професійних захворювань, які в свою чергу, спричинили моральні та фізичні страждання, та яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.
Доводи про те, що позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці та можливі негативні наслідки на стан його здоров'я не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це не впливає на обов'язок відповідача відшкодувати моральну шкоду працівникові, спричинену в результаті професійного захворювання, що прямо передбачено нормами матеріального права, і зокрема ст. 237-1 КЗпП України.
Твердження апелянта про стягнення у аналогічних справах моральної шкоди у іншому розмірі не заслуговують на увагу, враховуючи, що місцевим судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення належним чином встановлені фактичні обставини справи, надано належної правової оцінки представленим доказам, у їх сукупності.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 червня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова