Провадження № 22-ц/803/2766/25 Справа № 200/8985/18 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович про відшкодування витрат за несвоєчасно виплаченого банківського вкладу, -
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року позов задоволено частково.
Із вказаним судовим рішенням не погодився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та подав апеляційну скаргу, яка надійшла безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У ч.3 ст. 354 ЦПК України зазначено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та завершився 23 липня 2019 року ухваленням заочного рішення.
У жовтні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вказаного заочного рішення. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2021 року у задоволенні зазначеної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмолено.
Таким чином строк на апеляційне оскарження заочного рішення від 23 липня 2019 року для відповідача закінчився 04 листопада 2021 року.
Апеляційна скарга на заочне рішення від 23.07.2019 року подана Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до суду апеляційної інстанції через відділення поштового зв'язку 20 грудня 2024 року, тобтоіз порушенням строку на апеляційне оскарження.
Тому в апеляційній скарзі відповідач заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку із неотриманням копії оскаржуваного заочного рішення та ухвали про його перегляд, навіть за неодноразовим зверненням із відповідними заявами до суду першої інстанції у вересні 2023 року та липні 2024 року. Також вказує що про наявність зазначених судових рішень дізнався випадково, шляхом моніторингу ЄДРСР.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (ч. 2 ст. 358 ЦПК України).
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.01.2022 року у справі 345/3838/14-цта від 14.12.2020 року у справі №521/2816/15-ц, за правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов'язок вчинення таких дій.
При зверненні із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження Фонд посилається на те, що він не отримував копії заочного рішення та ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Також зазначав, що після випадкового моніторингу ЄДРСР дізнався про наявність зазначених рішень та невідкладно звернувся до суду першої інстанції із заявою про їх видачу у вересні 2023 року
Однак матеріали справи містять відомості про те, що апелянт отримував процесуальні документи у справі, звертався до суду із відповідними заявами та клопотаннями, зокрема із заявою про перегляд заочного рішення ще у жовтні 2019 року, однак не цікавився результатами її розгляду та тільки у вересні 2023 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу відповідного судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 зробив висновок про те, що відсутність у рішенні суду вказівки на дату складення його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскаржуваного судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржуване судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Також у цій постанові Верховний Суд наголошував, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. При цьому звертав увагу, що законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Зазначав, що відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.
Однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права.
Також, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Таким чином, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження більше ніж на рік.
Також слід зазначити, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Отже, застосування апеляційним судом процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні заочного рішення суду першої інстанції від 23.07.2019 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.
Керуючись ст. 357, ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2019 року відмовити.
Цивільну справу №200/8985/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович про відшкодування витрат за несвоєчасно виплаченого банківського вкладу, повернути до Шевченківського районного суду м. Дніпра.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: