Справа № 640/36917/21 Суддя (судді) першої інстанції: С.В. Борзаниця
11 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, -
14 грудня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму штрафу за рішеннями про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу № 11, 12, 13, 14 від 22.02.2021 до Державного бюджету України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 прийнято справу до провадження та витребувано у позивача в строк до 03.03.2025 в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд»):
1) відомості щодо актуальності спірних правовідносин, станом на момент прийняття цієї справи до провадження Луганського окружного адміністративного суду;
2) відомості щодо сплати/несплати відповідачем штрафу;
3) власне письмове підтвердження, передбаченого пунктом одинадцятим частини п'ятої статті 160 КАС України, станом на момент прийняття цієї справи до провадження Луганського окружного адміністративного суду;
4) відомості щодо актуальних та дійсних засобів зв'язку з позивачем, а саме адреса електронної пошти, номер телефону та місце його проживання (перебування, знаходження) з відповідними доказами на підтвердження цих відомостей.
На виконання зазначеної ухвали суду позивач через підсистему "Електронний суд" подав додаткові пояснення у справі від 03.03.2025.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу залишено без розгляду.
Позиція суду мотивована невиконанням позивачем вимог частини дев'ятої статті 44 та частини дев'ятої статті 79 КАС України, у зв'язку з цим суд не прийняв до уваги пояснення, надані на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2025, відтак дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та направити адміністративну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, апелянт просить здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та 09 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Внаслідок аналізу вказаних статей колегія суддів зазначає, що передумовою залишення позовної заяви без розгляду має бути встановлений факт ненадання доказів без поважних причин.
При цьому поважність причин ненадання доказів є суб'єктивним оціночним критерієм, який має бути встановлений судом внаслідок дослідження наведених позивачем обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 позивачем надано пояснення та витребувана інформація.
Разом з тим, вказані пояснення судом першої інстанції відхилено з огляду на відсутність доказів направлення відповідачу.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Водночас резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить процесуального рішення щодо залишення без розгляду заяви позивача від 03.03.2025.
Крім того, суд першої інстанції трактує подані пояснення позивача як усунення недоліків позовної заяви, втім процесуальні рішення про залишення позовної заяви без руху та відповідні вимоги щодо усунення її недоліків, у матеріалах справи відсутні.
Поряд з наведеним, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить обґрунтувань необхідності витребування зазначених доказів судом з власної ініціативи та неможливості розгляду справи без їх наявності.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
При цьому принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до приписів частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, доказами є лише ті відомості (дані), які мають значення для встановлення фактичних обставин справи.
Разом з тим, витребувана Луганським окружним адміністративним судом інформація не спрямована на встановлення фактичних обставин справи та не є процесуальним інструментом суду для повного і об'єктивного з'ясування змісту вже наданих доказів.
У зв'язку із зазначеним вище колегія суддів висновує передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, не надавши належної оцінки обґрунтуванням сторін та обставинам справи під час розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).
У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв'язку із чим суд прийшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, чим порушив норми процесуального права.
За таких обставин, керуючись ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак