Справа № 320/5077/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
11 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Коротких А.Ю., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
27 квітня 2021 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 929,12 кв.м, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області;
- зобов'язати Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 929,12 кв.м, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 929,12 кв.м, яка знаходиться у межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідачем було прийнято рішення №57-07/03/21-ІІІ від 19.02.2021 про відмову у наданні такого дозволу у зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги законодавства щодо належного оформлення клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а саме не вказав цільове призначення бажаної ділянки та додав неналежні графічні матеріали. Вважаючи дане рішення протиправним, позивач вирішив звернутися до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 929,12 кв.м, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язано Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Феодосіївської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 929,12 кв.м, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відстрочено виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та від 22 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
16 липня 2024 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом номер серії НОМЕР_2 , виданим Конотопським МВР УМВС України в Сумській області 01.08.2002.
В січні 2021 позивач, на підставі ст. 118 Земельного кодексу України, звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 929,12 кв.м, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
До вказаного клопотання позивач долучив наступні копії: паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , витягу з порталу Публічної кадастрової карти України з орієнтовним розташуванням земельної ділянки.
19 лютого 2021 року Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області прийнята рішення №57-07/03/21-VIII «Про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що у клопотанні не вказано цільове призначення земельної ділянки, яка заявлена на графічних матеріалах заявника як бажана до відведення, а також не виконав обов'язку додання до клопотання належних графічних матеріалів, з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої органи, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, в місячний строк приймають одне з відповідних рішень.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати такий дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
Разом з цим, суд зауважує, що обов'язковою умовою для отримання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки є звернення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України, з клопотанням, у якому обов'язково зазначаються цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри та до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас, суд зауважує, що Земельним кодексом України не передбачено порядку дії органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на випадок подання такому органу громадянином клопотання про надання земельної ділянки з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту клопотання.
Верховним Судом у своїй постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а висловлено правову позицію, згідно якої у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави такої відмови.
Отже, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Аналогічна позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/765/17, від 25 травня 2022 року у справі №120/3661/19-а, від 01 травня 2023 року у справі № 1.380.2019.004123, від 13 липня 2022 року у справі № 480/1872/21, від 05 березня 2024 року у справі № 440/1709/22.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №480/4052/20 викладено висновок про те, що орган може (проте не зобов'язаний) звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки, але вказане не повинно перешкодити органу влади розглянути клопотання заявника у визначений Земельним кодексом України строк, інакше суб'єкт владних повноважень допустить протиправну бездіяльність.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує вказані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Досліджуючи спірні правовідносини, судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2021 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка знаходиться в межах с. Хотів Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
До вказаного клопотання позивач долучив наступні документи: копію паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , витяг з порталу Публічної кадастрової карти України з орієнтовним розташуванням земельної ділянки.
19 лютого 2021 року Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області прийнята рішення №57-07/03/21-VIII «Про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що у клопотанні не вказано цільове призначення земельної ділянки, яка заявлена на графічних матеріалах заявника як бажана до відведення, а також не виконав обов'язку додання до клопотання належних графічних матеріалів, з визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
У контексті наведеного суд погоджується з доводами відповідача про те, що з поданих позивачем графічних матеріалів неможливо визначити межі земельної ділянки, щодо якої позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та її цільове призначення, з урахуванням такого.
Так, позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки долучено витяг з Публічної кадастрової карти (а.с.42-43).
В розумінні статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Частиною п'ятою статті 5 Закону №3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 15 Закону №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Колегія суддів враховує, що стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
Поряд з наведеним, метою надання цих матеріалів є саме необхідність ідентифікації земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Вказана вимога направлена на те, щоб суб'єкт владних повноважень при розгляді клопотання особи зміг ідентифікувати бажану земельну ділянку. Суб'єкт владних повноважень не може визначати на свій розсуд місце розташування земельної ділянки для заявника, у зв'язку з цим Земельний кодекс України і вимагає додавати до клопотання графічні матеріали бажаної земельної ділянки.
Суд приймає до уваги, що графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що обсяг даних про місце розташування бажаної земельної ділянки відповідно до графічних даних має бути таким, що дозволяє чітко ідентифікувати місце розташування бажаної земельної ділянки, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою та підтверджена викопіюванням з кадастрової карти (плану) у масштабі, який забезпечує чітке відображення всіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (у тому числі масштабі 1:5000), із зазначенням облікового номеру функціональної зони, кадастрової зони та кварталу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 756/6448/16-а.
Поряд з цим, із наданого позивачем витягу з Публічної кадастрової карти не вбачається можливим ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (а.с.43).
Крім того, позивачем не спростовано відсутність конкретизації цільового призначення бажаної земельної ділянки за змістом поданого клопотання (а.с.40).
Колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 802/159/17-а викладено висновки щодо застосування статті 118 Земельного кодексу України, зокрема в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов'язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
У силу вимог статті 1 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Згідно частини першої статті 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
Таким чином, наведені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.
Судова колегія також враховує висновки Верховного Суду у справі №809/194/18 від 08 березня 2023 року, згідно яких законодавець не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку щодо пошуку для зацікавленої особи земельної ділянки. Натомість на орган місцевого самоврядування покладений обов'язок перевірки відповідності бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На підставі означеного, враховуючи встановлені судом обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, діяла на підставі, в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року -скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: А.Ю. Коротких
О.М. Кузьмишина