Справа № 643/9359/24
Провадження № 2/643/546/25
12.06.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку розподілу спільно набутого майна подружжя, -
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним в порядку розподілу спільно набутого майна подружжя право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,0 кв.м, житловою площею 41,1 кв.м.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався, що з 06 червня 2014 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2024 року розірвано. В шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування в зареєстрованому шлюбі 07 серпня 2019 року ними з відповідачкою за сумісні кошти було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 83,0 кв.м, житловою площею - 41,1 кв.м. Відповідно до договору купівлі-продажу вказаної квартири від 07 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Журбою О.Л., право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_2 , відповідачем у справі. Посилався, що на теперішній час, у зв'язку із значним погіршенням відносин у родині, що призвело до розірвання шлюбу, позивач вважає за необхідне провести розподіл спільного майна подружжя, а саме, квартири АДРЕСА_2 .
Аргументи учасників справи
Відповідач ОСОБА_2 процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Рух справи
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 23 серпня 2024 року відкрив провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 09 жовтня 2024 року задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакшеєвої А.В. про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 22 жовтня 2024 року на 09-00 годину та у подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою 23 грудня 2024 року закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 лютого 2025 року на 10-00 годину з викликом учасників справи.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 09 жовтня 2024 року задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакшеєвої А.В. про її участь в усіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 березня 2025 року задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хлівного Я.М. про його участь в усіх судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» №4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав законної сили 25 квітня 2025 року, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання позивача та відповідача повернулися до суду, як неотримані останніми із зазначенням у довідках про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 09 жовтня 2024 року задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакшеєвої А.В. про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 22 жовтня 2024 року на 09-00 годину та у подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 березня 2025 року задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хлівного Я.М. про його участь у судовому засіданні, яке призначене на 17 березня 2025 року на 14 годину 00 хвилин, та в подальших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 17 квітня 2025 року в режимі відеоконференції були присутні представник позивача - адвокат Бакшеєва А.В. та представник відповідача - адвокат Хлівний Я.М. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хлівний Я.М. зазначив, що відповідач визнає пред'явлені до неї ОСОБА_1 позовні вимоги, однак просив у судовому засіданні оголосити перерву для надання можливості відповідачу узгодити питання щодо розподілу судових витрат у даній справі. Судом за наслідками задоволеного клопотання представника відповідача було оголошено перерву на 20 травня 2025 року до 10-00 години.
У судовому засіданні, призначеному на 20 травня 2025 року на 10-00 годину було оголошено перерву до 12 червня 2025 року до 10-00 години, у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
У судове засідання, призначене на 12 червня 2025 року на 10-00 годину учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Представник позивача та представник відповідача для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції до відеоконферензв'язку не під 'єдналися.
Як убачається зі змісту довідок про доставку електронного документу в кабінет користувача в підсистемі «Електронний суд» судові повістки з викликом представника позивача та представника відповідача в судове засідання 12 червня 2025 року на 10-00 годину доставлені останнім 20.05.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, ураховуючи, що позивач, відповідач та їх представники належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи, що справа перебуває у провадженні Салтівського районного суду міста Харкова з 21 серпня 2024 року, підготовче провадження по справі було закрито 23 грудня 2024 року, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін та їх представників та підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
06 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований у Комінтернівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис за №344, що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 06 червня 2014 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 14).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2024 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - розірвано (а.с. 26-28).
Як убачається зі змісту довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 23.11.2020 та від 22.08.2024, ОСОБА_1 перебуває на реєстраційному обліку за адресою - АДРЕСА_3 (а.с. 19, 62).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 22.08.2024, ОСОБА_2 перебуває на реєстраційному обліку за адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 61).
Згідно з договором купівлі продажу від 07 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Журбою О.Л., зареєстровано в реєстрі за №887, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа квартири становить 83,0 кв.м., житлова площа - 42,1 кв.м. Згідно з пунктом 5.5 вказаного договору цей договір укладається за згодою чоловіка «Покупця» ОСОБА_1 , про що в справах нотаріуса, який посвідчує даний договір, є відповідна заява. «Продавцю» цей факт відомий (а.с. 21-24).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №176638227, сформованим 07 серпня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Журбою О.Л., 07 серпня 2019 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Журбою О.Л., як державним реєстратором, проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа квартири - 83,0 кв.м, житлова площа - 42,1 кв.м (а.с. 25).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначається нормами Сімейного кодексу України.
Як це унормовано положеннями статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, як це закріплено вимогами статті 61 СК України.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зі змісту п. 23, 24 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.
Суд ураховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, в яких роз'яснюється, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі статті 60 СК України.
Як установлено судом, під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 07 серпня 2019 рокупридбала квартиру АДРЕСА_4 , загальна площа квартири становить 83,0 кв.м, житлова площа - 42,1 кв.м. Згідно з пунктом 5.5 вказаного договору цей договір укладається за згодою чоловіка «Покупця» ОСОБА_1 , про що в справах нотаріуса, який посвідчує цей договір, є відповідна заява. «Продавцю» цей факт відомий.
Відповідачем не подано заперечень, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Ураховуючи викладене, виходячи із засад розумності, справедливості і пропорційності, суд вважає за можливе визнати квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 83,0 кв.м, житловою площею 42,8 кв.м, об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу спільного майна, суд погоджується із запропонованим позивачем способом розподілу спірної квартири та вважає за можливе провести поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 83,03 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м, при цьому суд виходить з принципу непорушності права власності у спільній сумісній власності подружжя, закріпленого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 Першого протоколу) та Главою 23 ЦК України.
Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №28 від 29.07.2024 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4468,50 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4468,50 гривень.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 247, 141-142, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку розподілу спільно набутого майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку розподілу спільно набутого майна подружжя право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,0 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 468 (чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 12 червня 2025 року.
Суддя: Я.Ю. Семенова