12 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28010/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року (суддя Ремез К.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 22.01.2025 року) в справі №160/28010/24 за позовом ОСОБА_1 до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.10.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно неї стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 01 вересня 2019 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 25 вересня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; зобов'язати нарахувати та виплатити її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 01 вересня 2019 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2021 року по 25 вересня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно неї стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 по 25.09.2024, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100; зобов'язано 8 Державний пожежно-рятувальний загон Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення, у зв'язку з порушенням строків її виплати, за період 01.01.2016 по 25.09.2024, але не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 та подала через свого представника апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення та позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вказувала, що середній заробіток за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачений за період в якому встановлено заборгованість із заробітної плати, після прийняття судового рішення, зобов'язання колишні роботодавців змінюються на зобов'язання виконати судове рішення на користь позивача та більше не застосовується зобов'язання виплатити заборгованість із заробітної плати чи компенсацію. Апелянт вказувала, що при звільненні з служби цивільного захисту та виключенню зі списків особового складу з нею повинен був повністю проведений розрахунок. Остаточний розрахунок з позивачем (в тому числі і виплата грошової компенсації за невиплату грошової допомоги) мав бути проведений з позивачем в день звільнення - 30.08.2017 року, проте остаточний розрахунок було проведено 25.09.2024 року. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Не проведення з вини 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області виплати грошової компенсації і всієї суми виплати грошового забезпечення станом на день виключення позивача зі списків особового складу та на день звернення позивача з позовом, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України - виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Апелянт вказувала, що 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП, зокрема, у статті 116 цього Кодексу третє речення частини першої викладено в такій редакції: «Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати»; частину другу викладено в такій редакції: «У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму». Текст статті 117 КЗпП викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Апелянт вказувала, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після ухвалення судового рішення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. ОСОБА_1 вказувала, що про порушення свого права та неотримання суми середнього заробітку позивачу стало відомо лише після 25 вересня 2024 року, а саме після того, як на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24091/23 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 50709,61 грн.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вказував, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Апелянт вказував, що основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. За наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Апелянт вказував, що обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Апелянт вказував, що діючим положенням про проходження служби цивільного захисту не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Для застосування до роботодавця відповідальності, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум. Підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти - порушення строків розрахунку при звільненні та вина власника чи уповноваженого ним органу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що за період з 01.01.2016 по 01.09.2017 ОСОБА_1 не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексації грошового забезпечення. 25.09.2024 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24091/23 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 50709,61 грн. При цьому, відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації. Остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення, та слід враховувати наявність факту невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати. Суд зазначає, що день звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня, саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 Кодексу законів про працю України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. Особливістю цієї справи є те, що після звільнення з кадрів ДСНС України та занятий з усіх видів забезпечення згідно наказу 8-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області у позивача не виникло претензій до відповідача щодо складових та розміру належних йому при звільненні сум. Відповідний спір позивач ініціював лише у вересні 2023 року (згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24091/23 від 30.01.2024). 25.09.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24091/23 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 50759,61 грн. Суд першої інстанції вказував, що як наслідок, позивач вимагає компенсувати їй середній заробіток як за роки, протягом яких він не ставив перед відповідачем питання про неповний розрахунок, так і за період з дня ініціювання спору по день фактичного розрахунку за наслідками розгляду його заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Спір щодо невиплачених при звільненні сум між роботодавцем і працівником виник більш ніж через півтора роки після звільнення. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.09.2017 відбулася лише 25.09.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/24091/23 на розрахунковий рахунок позивача відповідачем була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 50709,61 грн, тобто з порушенням строків її виплати. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013. Позивач має право на виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно витягу із наказу від 30.08.2017 року №400 рядового служби цивільного захисту ОСОБА_1 , диспетчера 53 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області звільнено за пп.2 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справі № 160/24091/23, позов ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено; визнано протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов'язано 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2024 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року залишено без змін.
Відповідно до платіжної інструкції № 1606 від 24.09.2024 року, фактично рішення суду виконано 25.09.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 50759,61 грн.
Встановлено, що позивач через свого представника зверталась до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з запитом щодо нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Надання відповіді на запит не встановлено.
Згідно ч. 1 ,ч. 5 ст. 99, ч. 1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України, до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір. Трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Для виплати роботодавцем, у даному випадку 53 державна пожежно-рятувальна частина Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (8 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області), середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, індексації грошового хабезпечення, на час звільнення ОСОБА_1 повинен був існувати спір щодо суми розрахунку або виплати/невиплати зобов'язання. Тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні може бути виплачений у разі коли при виключенні зі списків забезпечення існував спір про належність виплати грошової суми або компенсації.
На час звільнення ОСОБА_1 з служби військового захисту, спору щодо виплати або не виплати їй одноразової грошової допомоги не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду.
ОСОБА_1 звільнено з служби 30.08.2017 року, з нею проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов'язання виплатити їй недоплачені суми індексації грошового забезпечення звернулась після свого звільнення. Встановлено, що рішенням суду зобов'язано 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 вересня 2017 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2024 року рішення суду від 30.01.2024 року залишено без змін.
Остаточно рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду 21.04.2024 року, та виконане 25.09.2024 року (дата валютування 25.09.2024 року). Тобто, спірною сума стала з моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про виплату недоплаченої індексації грошового забезпечення.
Не слід казати про бездіяльність або протиправну бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу всіх сум при звільненні за період з 01.09.2019 року по 20.04.2024 року, оскільки протягом цього періоду у відповідача не було обв'язку нарахувати не те, що компенсації за несвоєчасний розрахунок, середній розрахунок заробітку а й інші суми грошового забезпечення. Обов'язок нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення виник після набрання рішення суду законної сили.
Обов'язок виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили 21.04.2024 року, з цього моменту сума заборгованості по розрахунку перед ОСОБА_1 перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою належною до виплати.
Встановлено, що відповідачем добровільно виплачено належну суму індексації 25.09.2024 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 21.04.2024 року по 25.09.2024 року.
Суд першої вірно прийшов до висновку про затримку розрахунку з позивачем не з моменту її звільнення, вірно визначено, що позивач звернулась до суду з позовом щодо виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку майже п'ять років після звільнення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні варто враховувати деякі чинники, зокрема, наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу. Необхідно брати до уваги наявність чи відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, дату коли сума перестала бути оспорюванню та набула статусу остаточної до виплатити.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума індексації грошового забезпечення перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні з набранням законної сили рішенням суду. Відповідач як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок, здійснив виплату 25.09.2024 року. Наявна затримка при остаточному розрахунку з працівником, слід казати про відповідальність роботодавця у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Натомість 19.07.2022 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ. З відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 180 календарних дні (6 місяців).
Відповідно абз. 3 п. 2, п. 5, п. 8 до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Час затримки остаточного розрахунку враховуючи ст. 117 КЗпП України складає менше 180 календарних днів.
Грошове забезпечення ОСОБА_1 за червень 2017 року склало 5185,33 грн. та за липень 2017 року 5179,08 грн, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 5182,21 грн.
Сума середньоденного заробітку позивача за прострочений період складає 172,74 грн (5182,21 грн середньоденний розмір грошового забезпечення / 30 днів).
Сума середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку складає 27120,18 грн. (172,74 грн. як сума середньоденного заробітку х 157 днів затримки).
Таким чином, дійсно при розрахунку з ОСОБА_1 відповідач допустився дій щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, вказано, що розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, можливо зменшити з огляду на розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку індексації.
Розрахована сума середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку є пропорційною та достатньою судом з огляду на дії на працівника та роботодавця.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій частині керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20, від 29.07.2022 року у справі №380/6837/20.
Розглядаючи спір у частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно пунктів 2 - 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Слід вказати, що законодавчо передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Таку компенсацію не слід плутати з відшкодуванням у зв'язку з затримкою розрахунку з працівником при звільненні. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» регламентує інший характер відносин, встановлює необхідність виплати компенсації за втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказував, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
У постанові від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказував, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
На час звільнення ОСОБА_1 з служби цивільного захисту, спору щодо виплати або не виплати їй індексації грошового забезпечення не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду. Рішення суду щодо виплати індексації грошового забезпечення набрало законної сили 21.04.2024 року, та виконане 25.09.2024 року.
Також не слід казати про бездіяльність або протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації частини доходу позивача, оскільки у відповідача не було обов'язку нарахувати не те, що компенсації за несвоєчасний розрахунок а й індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, дійсно при виплаті ОСОБА_1 суми індексації 25.09.2024 року, відповідач мав би виплатити компенсацію за втрату частини доходу.
У постанові від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 Верховний Суд виклав правову позицію та вказував, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Верховний Суд дійшов висновку, що особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Також суд керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.03.2023 року у справі № 120/9475/21-а.
Сума невиплаченої індексації перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні з набранням законної сили рішенням суду. 8 державний пожежно-рятувальний загін як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок доходу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації втрати частини грошових доходів не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку недоплаченої індексації грошового забезпечення.
Час затримки остаточного розрахунку з ОСОБА_1 складає 157 календарних днів.
Таким чином, дійсно при розрахунку з позивачем відповідач допустився дій щодо не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації. При нарахуванні суми компенсації лід враховувати розумність строків невиплати, остаточний розрахунок відповідача з позивачем щодо виплати індексації.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої індексації на виконання рішення суду. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки при звільненні суд враховує співмірність суми невиплаченої заборгованості, обставини затримки виплати, враховує справедливість та пропорційність. Розрахована сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, слід враховувати співмірність сум та обставини затримки виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 3 ,ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судового збору, що сплачений суб'єктом владних повноважень.
З матеріалів справи слідує, що позивачем при зверненні з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. що, що підтверджується квитанцією № 2216-7901-2260-8062 від 10.10.2024 року.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн., що підтверджується квитанцією № 4810-9174-5640-3624 від 03.02.2025 року.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 1514,00 грн. (3028,00 грн. /2).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року у справі №160/28010/24 - скасувати.
Ухватити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 21.04.2024 року по 25.09.2024 року.
Зобов'язати 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 21.04.2024 року по 25.09.2024 року у розмірі 27120,18 грн.
Визнати протиправною бездіяльність 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2024 року по 25.09.2024 року.
Зобов'язати 8 державний пожежно-рятувальний загін Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2024 року по 25.09.2024 року у розмірі 27120,18 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 8 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38299914) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 1514,00 (одна пятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова