12 червня 2025 р. Справа № 520/22909/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 (суддя: Мар'єнко Л.М., м. Харків) по справі № 520/22909/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив"
до Івано-Франківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Імператив" (далі - позивач, ТОВ "Торговий будинок Імператив") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської (далі - відповідач, Івано-Франківська митниця, митний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 Івано-Франківської митниці;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094 Івано-Франківської митниці;
- стягнути з Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" судовий збір;
- стягнути з Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК ІМПЕРАТИВ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №520/22909/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (вул. Космічна, буд.23-А, 4 поверх, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 41571716) до Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, буд.159, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 43971364) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 Івано-Франківської митниці.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094 Івано-Франківської митниці.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, буд.159, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" (вул. Космічна, буд.23-А, 4 поверх, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 41571716) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
04.02.2025 представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд стягнути з Івано-Франківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Імператив" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
10.02.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача на вказану заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні її вимог через неспівмірність вартості визначених витрат у розмірі 20 000 грн зі складністю даної справи.
03 березня 2025 року додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду заяву представника позивача про розподілу судових витрат задоволено частково.
Доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року у справі №520/22909/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ІМПЕРАТИВ" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (вул. Чорновола, буд.159, м. Івано-Франківськ,76005, код ЄДРПОУ 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ІМПЕРАТИВ" (вул. Космічна, буд.23-А, 4 поверх, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 41571716) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 7000,00 грн..
Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №520/22909/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Імператив» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати неспівмірними із складністю цієї справи, і такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), використання витраченого часу не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер. Зауважує, що адвокат Біднарчук М.М., який представляє інтереси позивача, був обізнаний в даній категорії справ та має наявні ідентичні три провадження, де позивачем є ТОВ «Завод «Імператив», тому підготовка позовної заяви не потребувала значного проміжку часу.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану. Зазначив, що твердження відповідача про те, що дана справа є нескладною не може бути підставою для безоплатної діяльності адвоката. Зауважив, що справа не є типовою чи зразковою у розумінні КАС України, а тому надання правничої допомоги вимагало часу адвоката для підготовки відповідних процесуальних документів.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Михайлом Біднарчуком, на підставі договору про надання правової допомоги від 10.08.2024, за умовами якого Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуги) клієнту на умовах та в порядку, визначених договором, під час розгляду справи за позовом Клієнта до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії (рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA206060/2024/000008/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.06.2024 №UA206060/2024/000094) у Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Відповідно до п.4.2 та 4.4 Договору від 10.08.2024, винагорода (гонорар) за надання Адвокатом Клієнту професійної правничої (правової) допомоги (послуг) за цим договором у Харківському окружному адміністративному суді складає 20000 гривень без ПДВ на підставі актів-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг).
Оплата винагороди (гонорару) Адвоката за надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги протягом не більше 15 календарних днів з дня підписання відповідного акту.
03.02.2025 між адвокатом та Клієнтом підписано акт про надання послуг адвоката №4, відповідно до якого вартість послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги з оскарження рішень Івано-Франківської митниці в суді першої інстанції (справа №520/22909/24) складає 20000,00 грн., що відповідає розміру адвокатського гонорару професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 10.08.2024, акт про приймання-передачі професійної (правничої) допомоги (послуг) №3 від 03.02.2025, акт про надання послуг адвоката №4 від 03.02.2025.
Як вбачається з акту про приймання-передачі професійної (правничої) допомоги (послуг) №3 від 03.02.2025, клієнту були надані наступні послуги:
1) складання позовної заяви - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 5 (п'ять) годин 30 хвилин (300 хвилин);
2) складання відповіді на відзив Івано-Франківської митниці - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) Адвоката становить 1 (одна) година 30 хвилин (90 хвилин). Всього надано послуг в кількості 7 (сім) годин (420 хвилин) на суму 20000,00 грн.
Оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 7000,00 грн.
Вказана сума, на переконання суду апеляційної інстанції, є цілком обґрунтованою, реальною та співмірною правовідносинам, які були досліджені у межах цієї справи.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування.
Посилання відповідача на відсутність належних та допустимих доказів щодо витраченого адвокатом часу, колегія суддів не приймає, оскільки зазначену інформацію містить акт № 3 приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 03.02.2025.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 520/22909/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова