Справа № 362/62/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10244/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Марчук О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
03 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Дигас Ольги Петрівни, подану в інтересах Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська», на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Марчука О.Л., об 11 год. 24 хв. у м. Василькові Київської області у справі №362/62/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» про стягнення грошових коштів, повний текст якого складено 16 березня 2025 року,-
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська» (далі - ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська») про стягнення грошових коштів. Зазначала, що 01 листопад 2021 року між нею і ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» було укладеного договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01112021, відповідно до умов якого вона сплатила замість відповідача грошові кошти в загальній сумі 128 000,00 грн. в рахунок вартості спожитої електроенергії. Оскільки вказану суму фінансової допомоги за даним договором відповідач не повернув у строки визначені договором, ОСОБА_1 просила стягнути з останнього суму боргу, інфляційні втрати та 3 % річних в загальному розмірі 174 311,46 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 174 311,46 грн. та 1 743,11 грн. у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Дигас О.П., яка діє в інтересах ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська», подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясованням обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01112021 від 01 листопад 2021 року між ОСОБА_1 та відповідачем є неукладеним, оскільки грошові кошти або інше майно відповідачу за цим договором не передавались. Разом з тим, передача коштів або майна позичальнику за договором позики є обов'язковою істотною умовою, яка підтверджує факт укладення такого договору, та без наявності якої договір є неукладеним. Оскільки жодних грошових коштів позивачем відповідачу за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01112021 від 01 листопад 2021 року не передавалося, то відсутня обов'язкова умова визнання цього договору укладеним. ОСОБА_1 не заперечувала цей факт та не надала доказів того, що нею передавалися грошові кошти саме відповідачу за вищевказаним договором. Таким чином, правова вимога ОСОБА_1 щодо повернення коштів, яких відповідач не отримував, є неправомірною. Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що поворотна фінансова допомога та позика може передаватися на користь третіх осіб або ж сплачуватись «замість» позичальника чи платника податків на користь третіх осіб. ЦК України чітко встановлено, що позика має передаватися виключно у власність позичальника, а поворотна фінансова допомога - надходити платнику податків у користування. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції фактично перейняв на себе функцію законодавця та розширив тлумачення термінів позики та поворотної фінансової допомоги. Вказує, що 27 грудня 2019 року між ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» як орендодавцем та належним позивачці підприємством ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі» як орендарем строком на 3 роки було укладено договір №20001/ОР оренди нежитлового приміщення з виробничою лінією. Здійснюючи виробництво продукції, належне позивачці підприємство споживало обсяги електричної енергії на сотні тисяч гривень на місяць. Натомість сам відповідач не здійснює виробничу діяльність з 2018 року, а лише здає в оренду власні приміщення. Належне позивачці ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі» мало оплачувати використану ним у процесі виробництва електроенергію. Відтак, позивачка як посадова особа та власник ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі» у жовтні - листопаді 2021 року сплатила кошти за спожиту цим підприємством електроенергію на суму 128 000,00 грн. на рахунок електропостачальника ТОВ «ЛТК ЕЛЕКТРУМ», відповідно до умов договору оренди №20001/ОР від 27 грудня 2019 року, а не на виконання спірного договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01112021 від 01 листопада 2021 року. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не встановив характер дійсних правовідносин між ОСОБА_1 та ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська», та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В судовому засіданні адвокат Дигас О.П., яка діє в інтересах ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська», апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справиповідомлена належним чином. Адвокат Крестьянінова Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із її зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте суду не було надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності сторони позивача.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01112021 у пункті 1.1 якого визначено предмет договору за яким позикодавець зобов'язався сплатити замість позичальника ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» грошові кошти на розрахункові рахунки постачальника електроенергії за електричну та/або реактивну енергію, розподіл енергії, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (т.1, а.с. 46-47).
Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору, сума договору складається з сум всіх сплачених позикодавцем в інтересах позичальника.
Пунктом 4.1. вказаного договору встановлено строк повернення коштів до 01 лютого 2022 року.
На виконання умов пункту 1.1. вказаного договору ОСОБА_1 сплатила на рахунок відповідної електропостачальної компанії ТОВ «ЛТК електрум» грошові кошти на користь ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» в загальній сумі 128 000,00 грн. вартості електроенергії, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 11 листопада 2021 року, 12 листопада 2021 року та 13 грудня 2021 року (т.1, а.с. 12, 13, 14).
Посилаючись на те, що ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» не повернула позику в повному обсязі, ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» про стягнення боргу в сумі 128 000,00 грн., а також 3 % річних в розмірі 7 374,82 грн. та інфляційних витрат в сумі 38 936,64 грн., а всього 174 311,46 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнув з ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 174 311,46 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним із позивачем договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01112021 від 01 листопада 2021 року, та не повернув останньому визначену договором суму грошових коштів у встановленому розмірі й строки, а тому порушені майнові права позивача слід захистити шляхом стягнення з відповідача на користь позивача встановленої суми боргу.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
На підтвердження правовідносин, що випливають з договору позики, ОСОБА_1 надала суду копію договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01112021 від 01 листопада 2021 року з ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська», яким було передбачено надання ОСОБА_1 фінансової допомоги ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» шляхом сплати замість останнього його рахунків, наданих постачальником електроенергії за електричну та/або реактивну енергію, розподіл енергії, та зобов'язання ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» повернути позикодавцю ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів.
Такі положення договору є результатом домовленості сторін, а отже, відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦК України, є обов'язковими до виконання.
Також установлено, що на виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 сплатила замість ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на рахунок електропостачальної компанії грошові кошти в загальній сумі 128 000,00 грн. Проте, ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» не повернуло позивачці вказану суми коштів у встановлені договором строки.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на користь ОСОБА_1 вказаного боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційної складової в розмірі 174 311,46 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на те, що договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01112021 від 01 листопад 2021 року є неукладеним.
Такі доводи представник ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» обґрунтовував тим, що ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» не передавалося жодних коштів за вказаним договором.
Разом з тим, як було встановлено, в рамках даного договору сторонами було передбачено надання ОСОБА_1 фінансової допомоги ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» не шляхом перерахування коштів на його рахунок, а шляхом оплати його рахунків на оплату послуг електропостачальної компанії, що і було зроблено ОСОБА_1 .
Такі дії не суперечать положенням чинного законодавства та відповідають домовленостям сторін.
Також є безпідставними посилання представника ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на те, що вказані рахунки на оплату постачання електроенергії були оплачені ОСОБА_1 як власником ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі», яке є орендарем приміщення, оскільки правовідносини між ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» та ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі» не є предметом дослідження даного судового розгляду. ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» не надано доказів на підтвердження переоформлення договору на постачання електричної енергії на ТОВ «Джі Ес Оф Фуд Технолоджі».
Навпаки, як було встановлено, рахунки на оплату послуг з постачання електричної енергії виставлялися саме ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська», які і оплатила позивачка замість ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01112021 від 01 листопад 2021 року.
Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із ПрАТ «Птахофабрика «Васильківська» на користь позивачки заборгованості за вказаним договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Дигас Ольги Петрівни, подану в інтересах Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика «Васильківська», залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: