11 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/3852/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 02.08.2018 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем для призначення позивачу пенсії протиправно не враховано вислугу років у пільговому обчисленні та, відповідно, відмовлено йому у призначенні пенсії відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), чим порушено його конституційне право на соціальний захист.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що згідно з поданням про призначення пенсії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.12.2024 № 11/ПВ-13610/СУД та наказом від 01.08.2018 № 340-ОС начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вислуга років позивача станом на день звільнення зі служби (01.01.2018) складає: в календарному обчисленні - 20 років 09 місяців 14 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 11 місяців 05 днів. Крім того згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 №3600 позивач з 15.08.2019 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивач станом на дату звільнення зі служби (01.08.2018 року) не мав визначеної Законом № 2262-ХІІ необхідної вислуги років для призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ (23 календарних роки та 6 місяців і більше), та станом на дату звернення (20.02.2025) проходить військову службу, призначити пенсію позивачу за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ немає законних підстав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 01.06.1996 по 01.08.2018 проходив військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом з послужного списку.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2018 №340-ОС позивача відповідно до підпункту “а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнено зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Згідно даного наказу вислуга років позивача становить: календарна - 20 років 09 місяців 14 днів, пільгова - 11 років 01 місяць 21 день, всього 31 рік 11 місяців 05 днів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №620/7664/24, яке набрало законної сили 23.10.2024, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а» частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області документи для розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту “а» частини першої статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Протоколом № 75 від 24.02.2025 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки позивач станом на дату звільнення зі служби (01.08.2018 року) не мав визначеної Законом № 2262-ХІІ необхідної вислуги років для призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ (23 календарних роки та 6 місяців і більше), та станом на дату звернення (20.02.2025) проходить військову службу, призначити пенсію позивачу за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ немає законних підстав.
Листом від 07.03.2025 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення (а.с.11).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Частиною другою статті 25 Закону України “Про Державну прикордонну службу України» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема: в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Відповідно до пункту “а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж», “з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України затверджено від 17.07.1992 № 393 Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі.
Відповідно до підпункту “в» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, зокрема, на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Вирішуючи справу № 805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду в означеній справі дозволяють підсумувати, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ, а отже, положенням цього Закону не суперечить.
Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
З огляду на викладені вище висновки та зважаючи на те, що згідно з матеріалами справи вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах Державної прикордонної служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років і 6 місяців, суд констатує, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. А отже, дії щодо відмови позивачу у призначенні пенсії є протиправними.
Щодо дати з якої позивачу пенсійним органом має бути призначена пенсія суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 50 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема: б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів “а», “в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
З огляду на процитовану правову норму та встановлені судом обставини, оскільки позивач був звільнений з військової служби 01.08.2018, то право на призначення пенсії у нього виникло 02.08.2018. Разом з тим, із заявою про призначення пенсії він до пенсійного органу звернувся 20.02.2025 (а.с.12).
Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ позивач має з 20.02.2024.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту “а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 20.02.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14000).
Повне судове рішення складено 11.06.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО