09 червня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/3635/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.
1. Визнати не правомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993 та на цій підставі виплату пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.10.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби за період роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993 та виплачувати пенсію з урахуванням раніше виплачених коштів.
Ухвалою судді від 09.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 29 січня 2024 року, на підставі заяви, її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вказані обставини підтверджуються листом відповідача від 11.11.2024 № 2500-0303-5/6528.
При переході з пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби позивачці було зараховано період її роботи у Чернігівському центрі з 03.08.1981 року по 12.03.1993 року та для визначення розміру пенсії взято до уваги розміри виплат, зазначені в абз. 6 п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМ України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622), за формою згідно з додатком 6.
При переході з пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» розмір пенсії позивачки склав 19772,35 грн., яку вона отримувала до 05.09.2024 року включно.
В жовтні 2024 року та у листопаді 2024 року позивачка отримала пенсію у розмірі 8146,71 грн.
23 листопада 2024 року вона звернулась на адресу відповідача з заявою у якій просила повідомити про причини зменшення пенсії з 19772,35 грн. до 8146,71 грн.
19 грудня 2024 року за вих. № 17808-16886/П-02/8-2500/24 відповідач повідомив, що з 01.10.2024 року пенсію перераховано, до стажу державної служби не зараховано періоду роботи в Чернігівському центрі з 03.08.1981 по 12.03.1993, для обчислення розміру пенсії не прийнято до уваги довідку за формою згідно додатку 6 до Порядку № 622. Відповідно до Перерахунку пенсії з 01.10.2024 розмір пенсії становить 8146,71 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо зарахування до стажу державної служби періоду моєї роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993. Після надходження відповіді буде прийняте рішення щодо можливості врахування для обчислення заробітної плати довідку за формою згідно додатку 6 до Порядку № 622.
14 січня 2025 року відповідач за вих. № 2500-0305-6/2630 направив запит на адресу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у якому просив повідомити на підставі якого нормативного документу проводилась оплата праці позивачці на дату звільнення.
24 січня 2025 року за вих. № Q7-2A/172 Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив відповідача про те, що оплата праці працівників Чернігівського центру по нарахуванню і виплаті пенсій та допомог проводився відповідно до постанови КМ України від 21.01.1993 № 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів».
09 січня 2025 року за вих. № 2800-030102-9/1890 Пенсійний фонд України дав відповідь на запит відповідача від 11.11.2024 № 2500-0303-5/76528 щодо можливості зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993.
Пенсійний фонд повідомив відповідача про те, що: «... період роботи ОСОБА_1 з 03.08.1981 по 12.03.1999 в Чернігівському центрі по парафуванню та виплаті пенсій та допомог може бути до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону N 889, якщо на час звільнення заявниці оплата праці здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 21.01.1993 N 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів»».
Отримавши листа Пенсійного фонду, відповідач 06 лютого 2025 року виплатив позивачці пенсію у розмірі 8146,71 гри. та 06 лютого 2025 року провів доплату до пенсії за попередні місяці (вересень - лютий) у розмірі 58128,20 грн.
Таким чином, в лютому 2025 року позивачка була поновлена в правах.
04 лютого 2025 року за вих. № 2500-0305-6/7962 відповідач надіслав запит на адресу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у якому просив повідомити чи здійснювалась позивачці, на дату звільнення, оплата праці відповідно до постанови КМ України від 21.01.1993 № 35.
20 лютого 2025 року за вих. № 07-24/270 Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив відповідача про те, що: «Оплата праці працівників Чернігівського центру по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги (в тому числі тих, які займали посади інспекторів) в період з 01.01.1993 по 31.12.1999 проводилася відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21.01.1993 N 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів. Принагідно інформуємо, що ОСОБА_1 на момент звільнення 12.03.1993 займала посаду інспектора 11 категорії та, відповідно до наказу від 30.12.1991 № 161 знаходилась у частково оплачуваній відпустці но догляду за дитиною ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років».
В березні 2025 року позивачка отримала пенсію у розмірі 9083,58 грн.
04 березня 2025 року за вих. № 2680-853/П-02/802500/250 відповідач повідомив позивачку про наступне: «На момент звільнення 12.03.1993 Ви займали посаду інспектора II категорії та, відповідно до наказу від 30.12.1991 N 161 знаходилась у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років. Враховуючи викладене, врахувати вказаний період Вашої роботи до стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби немає можливості».
Таким чином, єдиною обставиною на підставі якої позиваці було відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періоду моєї роботи з 03.08.1981 по 12.03.1993 в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог стало те, що вона, на момент звільнення 12.03.1993, знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
11.03.2025 за вих. № 2500-0403-8/17126 відповідач повідомив позивачку про необхідність добровільного внесення на рахунок відповідача переплати пенсії у розмірі 58128,20 грн. за період з 01.10.2024 по 28.02.2025 року.
Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою етапі 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та и органів.
Вчинення ж державним органом чи йото посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної с лужби.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби зараховується час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.
Відповідно до п. 10, 12 розділу XI Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N» 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу7 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Розпорядженням КМ України від 13.07.1994 року № 521-р посади працівників в обласних та Київському міському центрах по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої влади.
З метою оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів Кабінет міністрів України постановою від 21 січня 1993 року № 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів» затвердив шкали співвідношень посадових окладів працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів.
Відповідно до ч. 3 п. 5 вказаної постанови вона поширюється на працівників об'єднань, установ і організацій, оплата праці яких за рішенням відповідних державних органів здійснювалася на основі шкал співвідношення окладів до мінімального розміру заробітної плати апарату працівників органів державної виконавчої влади.
Відповідно до повідомлень Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 24.01.2025 № 07-24/172, від 10.02.2025 № 07-24/270 позивачка працювала в Чернігівському центрі по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги з 03.08.1981 по 12.03.1993 на посаді державного службовця, оплата праці проводилась мені відповідно до постанови КМ України від 21 січня 1993 року № 35 «Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів».
Таким чином, у спірних правовідносинах період її роботи у Чернігівському центрі по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги з 03.08.1981 по 12.03.1993 чітко підпадає під стаж державної служби для призначення пенсії за віком на підставі Закону України «»Про державну службу.
Період перебування позивачки з 30.12.1991 року у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що не зараховуючи період роботи позивачки з 03.08.1981 по 12.03.1993 до стажу державної служби та на цій підставі виплачуючи їй пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» в розмірах менших за ті на які вона має право, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Від так слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.10.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби за період роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993 та виплачувати пенсію з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати не правомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993 та на цій підставі виплату пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.10.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби за період роботи в Чернігівському центрі по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог з 03.08.1981 по 12.03.1993 та виплачувати пенсію з урахуванням раніше виплачених коштів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ