Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 червня 2025 р. № 520/1410/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року протиправними дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії, виплатити пенсію з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року з компенсацією втрати частини доходу, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року з компенсацією втрати частини доходу та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 05.04.2019 року та дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку є протиправними та такими, що порушують права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 року по справі № 520/1410/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/1410/24 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 скасовано. Справу № 520/1410/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року прийнято справу до провадження.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини дійшов наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що до листопада 2016 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_2 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії їй було припинено.
05.04.2019 р. представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - Акерман Олег Матвійович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком (додаток 3 до Порядку № 22-1) з дати припинення, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавства України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.
Листом № 7987-47/02 від 22.04.2019 р. Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 було відмовлено. Причиною відмови стало звернення за поновленням пенсії через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, обґрунтовуючи тим, що чинним пенсійним законодавством це не передбачено. Також відповідач зазначив, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, представник позивача звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 520/8705/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 по справі № 520/8705/19 скасовано в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року.
Позовні вимоги в частині періоду з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. у справі №520/8705/19 залишено без змін.
Також судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року та постанови ДААС від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 відповідачем з 05.04.2019 року позивачці було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 від 05.04.2019 року та нараховані в квітні 2020 року кошти для виплати через відділення поштового зв'язку 61052 за період з 05.04.2019 року по справі № 30.04.2020, повернулись у зв'язку з неоплатою.
15.07.2022 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та просив: 1. Письмово за адресою представника повідомити про стан виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року по справі № 520/8705/19 за позовом ОСОБА_1 ; 2. Надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05.04.2019. по липень 2022р., та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; 3. Повідомити дату та спосіб виплати; 4. Долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 нотаріально засвідчену довіреність № 238/22 від 21.02.2022р. та нотаріально засвідчену копію паспорта НОМЕР_2 від 24.12.2014р.; 5. Долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК» від 25.05.2022р.; 6. Пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК».
Відповідач листом від 01.08.2022 року по справі № 2000-0214-8/46700 повідомив зокрема, що за інформацією, наданою відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, якими зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 розпорядженням відділу від 18.03.2020 з 05.04.2019 було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2019. Пенсія ОСОБА_1 за період з 05.04.2019 по 30.04.2020 нарахована в квітні 2020 через поштове відділення 61052, дата виплати 9 число. Згідно зі звітом АТ «Укрпошта» пенсія за період з квітня 2019 по жовтень 2020 ОСОБА_1 не виплачена. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.11.2020 у зв'язку з тривалою неоплатою пенсії.
14.02.2023 року представник позивача звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати, виплатити пенсію з 01.10.2017р. по 27.01.2019р. з компенсацією втрати частини доходів, на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТПБанк».
Відповідач листом від 13.03.2023 року № 5580-5178/А-02/8-2000/23 повідомив, що питання перерахунку пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуто за умови її звернення з відповідною заявою до будь-якого відділу обслуговування громадян Фонду, або за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, або засобами Порталу Дія.
21.08.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив надіслати на адресу представника звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019р. по справі № 520/8705/19.
Відповідач листом від 18.09.2023 року № 25721-28141/А-03/8-2000/23 повідомив, що на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі № 520/8705/16, якими зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 було поновлено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.04.2019. В період з квітня 2020р. по жовтень 2020р. суми пенсійної виплати ОСОБА_1 нараховувалися на виплатні відомості для виплати через 52 відділення поштового зв'язку, але поверталися у зв'язку із неоплатою. Пунктом 4 частини першої статті 49 Закону №1058 встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.11.2020 у зв'язку з тривалою неоплатою пенсії.
Також у вказаному листі відповідачем зазначено, що для виплати пенсії через банківську установу ОСОБА_1 необхідно надати заяву згідно з вимогами пункту 10 Порядку № 1596.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з дати припинення по 05.04.2019 року, протиправними дії щодо переведення виплати пенсії з квітня 2020р. через відділення поштового зв'язку, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, звернувся за захистом своїх прав до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-ІV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
З огляду на викладене позивач, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі правом на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити йому виплату пенсії.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в низці його постанов, зокрема в постанові від 18.05.2022 по справі № 160/5259/20.
В п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в п.52 рішення у справі № 10441/06 "Пічкур проти України" від 07.02.2014.
Також, в п.3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що п.2 ч.1 ст.49 Закону № 1058-ІV створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст.46 Конституції України.
Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, в постанові від 14.02.2019 по справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:
1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;
3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;
5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-ІV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені в ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
В подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13.06.2019 по справі № 204/1134/17 (2а/204/91/17), від 30.09.2019 по справі № 475/164/17, від 01.10.2019 по справі № 804/3646/18 та від 30.09.2021 по справі № 540/4060/20.
Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року є законними та обґрунтованими, а отже задля належного захисту прав позивача, відповідача слід зобов'язати поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року.
Щодо вимог позивача стосовно визнання протиправними дії щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок 1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно до пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Абзацом 3 пункту 4 Порядку №1596 визначено, що допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв'язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв'язку із його смертю) в уповноваженому банку. У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду України шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахунка через банк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. № 25 Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України (Офіційний вісник України, 2004 р., № 3, ст. 127), а також органами соціального захисту населення - через уповноважений банк, з яким передбачено такий спосіб виплати договором, зазначеним у пункті 3 цього Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок № 1279) який визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Водночас, суд зазначає, що оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений Порядок № 1279 не розповсюджується на позивача.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами).
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2022 (справа № 280/4551/21), дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі "загальні" норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформулював наступний правовий висновок: "подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1".
З урахуванням того, що представник позивача звернувся до відповідача року з апостильованою заявою, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимоги щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
Водночас, відповідач не надав суду на день розгляду справи жодних доказів, щодо втрати позивачем громадянства України, та/або набуття ним громадянства іншої держави.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 №4-5 затверджено Інструкцію про порядок переведення пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, яка визначає порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, до якої постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.05.2015 №10-1 внесено зміни (далі - Інструкція №10-1).
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції №10-1 у разі виїзду з України пенсіонера на постійне місце проживання за кордон головні управління Фонду на запит структурного підрозділу з питань міжнародного співробітництва надсилають пенсійну справу з розпорядженнями про перерахунки пенсії станом на дату надсилання пенсійної справи, довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії та документи, які підтверджують зняття з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання в Україні у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
У разі призначення частини пенсії відповідно до міжнародного договору головне управління Фонду надсилає пенсійну справу та відповідні формуляри структурному підрозділу з питань міжнародного співробітництва.
Після надходження пенсійної справи з усіма необхідними документами структурний підрозділ з питань міжнародного співробітництва готує розпорядження про переказування пенсії за кордон і подає його керівництву Фонду для затвердження.
Згідно до пункту 2.2. Інструкції №10-1 на підставі розпорядження, прийнятого відповідно до пункту 2.1 цього розділу, структурний підрозділ з питань міжнародного співробітництва відкриває особовий рахунок одержувача пенсії (додаток 1), про що робиться позначка в розпорядженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, передбачено право особи на отримання пенсії у випадку виїзду його закордон на постійне місце проживання.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок уповноваженим представником.
Отже, рішення відповідача в частині відмови у виплаті пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок з наведених відповідачем підстав, є протиправними.
У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», № 7151/75, №7152/75, п. 73). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності («Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium»), № 17849/91, п. 33).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom» № 44277/98, п. 37).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, п. 74).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що застосовані відповідачем обмеження щодо необхідності обрання позивачем конкретної банківської установи для отримання пенсії, враховуючи проживання позивачки за межами України, є непропорційним обмеженням права власності позивача на пенсійні виплати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення виплати через відділення поштового зв'язку, є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 28.01.2019 по 04.04.2019 року та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію з 28.01.2019 по 04.04.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником, то в цій частині слід відмовити, оскільки як вже було встановлено судом вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 520/8705/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 по справі № 520/8705/19 скасовано в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Прийнято в цій частині постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 05.04.2019 року.
Позовні вимоги в частині періоду з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. у справі №520/8705/19 залишено без змін.
В постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі № 520/8705/19 зокрема зазначено, що в задоволенні позову в частині вимог за період з 28.01.2019 року по 04.04.2019 року слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до органу ПФУ.
Таким чином в цій частині вимог є таке, що набрало законної сили рішення суду. яким відмовлено в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 28.01.2019 по 04.04.2019 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 01.10.2017 року по 28.01.2019 року та з 05.04.2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Відтак, оскільки з моменту припинення виплати пенсії, пенсія в період 01.10.2017 року по 28.01.2019 року не тільки не виплачувалась, але і не нараховувалась, та в період з 05.04.2019 року не виплачувалась, тому вказані вимоги є безпідставними.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення ОСОБА_1 виплати пенсії через відділення поштового зв'язку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року по 27.01.2019 року на визначений банківський рахунок за заявою поданою представником ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань оловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.