11 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3191/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23,
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 40108630, юридична адреса: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, поштовий індекс: 36014) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23,
- стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 40108630, юридична адреса: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, поштовий індекс: 36014) на користь Позивача - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати пов'язані з сплатою за професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень нуль копійок).
В обґрунтування позову зазначено, що у відповідь на звернення позивача відповідачем надано лист від 06.03.2025 з відмовою у проведенні компенсації втраченої частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем термінів виплати середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум, виплачених 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23. Вищевказана бездіяльність відповідача спричинила порушення права та законних інтересів позивача, що виразилось у не проведенні компенсації втраченої частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем термінів виплати середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум, виплачених 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У відзиві на позов зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»: компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Натомість в даному випадку виплата середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023 в розмірі 101197,46 грн на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 440/13774/23, залишеного без змін постановою Другого апеляційного суду від 15.04.2024, є одноразовою виплатою, а тому компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не поширюється на даний вид виплат.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачем заявлені клопотання у справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Із 04.06.2025 по 10.06.2025 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді начальника 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП та з 20.08.2019 був звільнений за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (наказ від 20.08.2019 № 430 о/с).
Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області здійснено нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 155324,15 грн (16349,91 грн х 50% х 19 років) та проведено 25.09.2019 виплату такої допомоги згідно наказу ГУНП від 20.08.2019 №430 о/с в сумі 152994,29 грн (за відрахуванням військового збору 1,5%).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, яка полягає у не включенні при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення у розмірі - 887,09 грн, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №440/9523/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не включення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення у розмірі 887,09 грн; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням фактично сплачених сум) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 887,09 грн.
30.08.2023 відповідачем виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення (887,09 грн) у сумі 6784,03 грн, що підтверджується довідкою від 04.10.2023 №1340/115/29/10/01/2023.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення за весь період затримки з 20.08.2019 по 30.08.2023, позивач звернулася до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 440/13774/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 21 серпня 2019 року по останній день затримки розрахунку при звільненні - 30 серпня 2023 року включно, але не більш як за шість місяців; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 серпня 2019 року по останній день затримки розрахунку при звільненні - 30 серпня 2023 року включно, але не більш як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 440/13774/23 яка набрала законної сили 15.04.2024, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 440/13774/23 - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: "Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023 у розмірі 101197,46 грн"; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 440/13774/23 залишено без змін. Відповідно до листа ГУНП в Полтавській області від 05.03.2025 позивачу нарахований середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023 в розмірі 101197,46 грн та виплачено на картковий рахунок згідно з платіжною інструкцією від 25.02.2025 №484 грошові кошти у сумі 77922,05 грн (за відрахуванням військового збору 5%- 5059,87 грн та податку з доходів фізичних осіб 18% - 5059,87 грн).
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні нарахування та невиплати позивачу - ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно із статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин щодо виплати компенсації) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
В силу статті 5 Закону №2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Відповідно до приписів статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
За приписами статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз викладених норм свідчить, що дія зазначених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення та індексації грошових доходів громадян). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону N 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з карткового рахунку позивача відкритого у банківській установі відповідачем 27.02.2025 виконано Постанову №440/13774/23, шляхом зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 77922,05 грн.
Вказані кошти є грошовим забезпеченням позивача, нарахованим та виплаченим відповідачем з порушенням встановлених строків їх виплати.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення суду у справі №440/13774/23.
Відповідач у порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 по справі №520/381/22 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позов заперечував про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.
На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Глушко С.М. в сумі 8000,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 18.10.2022, укладених між адвокатом та позивачем, попереднього розрахунку судових витрат від 11.03.2025, розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 11.03.2025, акт прийому - передачі наданих юридичних послуг від 11.03.2025, квитанція №б/н від 11.03.2025 у розмірі 8000,00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи в системному зв'язку з кількістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів), а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.
Тож стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю. Матвійчука, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити;
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 21.08.2019 по 26.02.2025, у зв'язку з порушенням термінів нарахування грошового забезпечення в сумі 101197,46 грн, виплаченого 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза