Справа № 420/10136/25
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 07 квітня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідачі), в якому позивачка просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії №155250033335 від 25.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на отримання такої грошової допомоги періодів роботи з 24.10.1985 по 12.08.1988, з 02.01.1993 по 05.03.1995 та з 01.10.1996 по 01.05.2000;
- стягнути сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
18.03.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який був уповноважений розглянути подану позивачкою заяву.
Проте, рішенням №155250033335 від 25.03.2025 Управлінням відмовлено у виплаті грошової допомоги, у зв'язку з неврахуванням періодів роботи з 24.10.1985 по 12.08.1988, з 02.01.1993 по 05.03.1995, з 01.10.1996 по 01.05.2000, на посаді інструктора лікувальної фізкультури, оскільки така посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Позивачка зазначає, що Управлінням у рішенні про відмову зазначено, що оскільки вищевказані періоди не враховані до спеціального стажу, загальний спеціальний стаж на посадах, робота на яких дає право на виплату одноразової грошової допомоги становить 29 років 1 місяць 9 днів і є меншою 30 років.
з наступних підстав.
Позивачка зазначає, що рішення про відмову в перерахунку протиправним та таким, яке не відповідає нормам чинного законодавства тому підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало участі у розгляді заяви позивача, і відповідно, не виносило жодних рішень з цього приводу.
До Головного управління було надано лише заяву від 18.03.2025, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято Рішення №155250033335 від 25.03.2025, яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто заяву №2040 від 18.03.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перерахунок пенсії «зміна надбавки - виплата грошової допомоги в розмірі 10 пенсії» та прийнято рішення №155250033335 від 25.03.2025, про відмову у перерахунку позивачу пенсії яке є законним та обґрунтованим.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не погоджується з доводами позивачки, викладеними в позові, вважає їх необґрунтованими та позовни вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1911 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати».
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Розглянувши документи ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до законодавства, відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення про відмову за №155250033335 від 25.03.2025, року з наступних підстав.
До заяви на перерахунок ОСОБА_1 долучила наступні довідки:
- «№70/131 від 17.10.2024 року, видану центром реконструктивної та відновної медицини (університетська клініка) Одеського національного медичного університету про роботу на посаді інструктора з лікувальної фізкультури з 24.10.1985 року по 12.08.1988 - стаж 2 роки 9 місяців 19 днів - посада не передбачена постановою №909, а з 17.08.1989 по 01.01.1993 - медична медсестра фізіотерапевтичного відділення з виконанням обов'язків з лікувальної фізкультури стаж 3 роки 4 місяці 16 днів посада передбачена Постановою №909; з 02.01.1993 року по 05.03.1995 - посада інструктора лікувальної фізкультури поліклінічного відділення - не передбачено постановою №909 та з 06.03.1995 по 26.04.1995 - лікар-лаборант клінічної лабораторії - стаж 1 місяць 20 днів передбачено постановою №909;
-№03/499 від 22.11.2024, видану КНП «Одеський обласний центр нефрології та діалізу» Одеської обласної ради про роботу в Дитячій лікарні Одеської залізниці на посаді дільничної медичної сестри з 16.08.1988 по 06.02.1989 - стаж 5 місяців 21 день та на посаді лаборанта з 07.02.1989 по 07.08.1989 - 6 місяців 1 день - посади передбачені Постановою №909;
-№70/120 від 14.10.2014, видану центром реконструктивної та відновної медицини (університетська клініка) Одеського національного медичного університету про роботу на посаді інструктора ЛФК з 01.10.1996 по 01.05.2000р. (згідно запису №13 ТК - звільнена 19.05.2000) - стаж 3 роки 7 місяців 21 день.
Відповідно до зазначених довідок стаж заявниці на посадах, передбачених Постановою КМУ №909 від 04.11.1993 р., складає 4 роки 5місяців 28 днів.
Згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 , долученої до електронної пенсійної справи, ОСОБА_1 працювала лаборантом в Одеському медичному училищі № 2 з 08.08.1984 фпх 05.10.1985 - стаж 1 рік 1 місяць 28 днів - посада не передбачена Постановою №909 та в Одеському обласному онкологічному диспансері на наступних посадах:
- врач-лаборант клініко-діагностичної лабораторій з 22.05.2000 по 20.07.2008; виконуюча обов'язки завідуючої клініко-діагностичної лабораторії - з 21.07.2008 по 31.12.2009, лікар-лаборанті клініко-діагностичної лабораторії - з 01.01.2010 по 31.01.2022, лікар-лаборант клініко-діагностичної! лабораторії діагностичного комплексу клінічної лабораторної діагностики - з 01.02.2022 по 31.12.2024. Загальний стаж за вказаний період складає 24 роки 7 місяців 10 днів. Посади, на яких ОСОБА_1 працювала в Одеському обласному онкологічному диспансері передбачені Постановою №909, однак заявницею не подано підтверджуючої довідки, стаж враховано відповідно до записів трудової книжки та відомостей з реєстру застрахованих осіб.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, зазначає, що загальний спеціальний стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на виплату одноразової грошової допомоги становить 29 років 1 місяць 9 днів і є менше необхідних 30 років, як це передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з чим підстави для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відсутні.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №155250033335 від 25.03.2025.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, після усунення недоліків позову, зокрема надавши до суду 14 квітня 2025 року уточнену позовну заяву, прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
29 квітня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕС/40809/25).
12 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №46052/25).
Станом на 13 червня 2025 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з січня 2024 року.
Згідно п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
18.03.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який розглянув подану позивачкою заяву.
За результатом розгляду поданих позивачкою документів прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято Рішення №155250033335 від 25.03.2025 про відмову у перерахунку пенсії, у зв'язку з неврахуванням періодів роботи з 24.10.1985 по 12.08.1988, з 02.01.1993 по 05.03.1995, з 01.10.1996 по 01.05.2000, на посаді інструктора лікувальної фізкультури, оскільки така посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
Позивачка, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатськійй області про відмову в перерахунку №155250033335 від 25.03.2025, яким було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулася з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІМ).
Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 4 червня 2019 року право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні норми передбачені статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Таким чином, з 4 червня 2019 року дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е» ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Положеннями п.2 Порядку №1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Відповідно до п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно п.6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст.ст.27 і 28 Закону №1058-ІУ, станом на день її призначення.
Відповідно до п.7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст.ст.27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-1V будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17 (2- а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вказаним Порядком передбачено, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів, для підтвердження стажу приймаються уточнюючи довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 10.08.1984 року наявні записи про роботу у спірний період, а саме: з 24.10.1985 по 12.08.1988 - інструктор по лікувальній медицині; з 02.01.1993 по 05.03.1995 - інструктор ЛФК поліклінічного відділення ; з 01.10.1996 по 01.05.2000 - інструктор ЛФК.
У вищевказані періоди працювала у Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету (реорганізовано обласну лікарню №2, дані реорганізації зазначено в довідці Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) ОНМУ від 14.10.2024 № 70/126).
Згідно довідки Центру реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету № 70/131 від 17.10.2024 посада інструктора лікувальної фізкультури належить до посад середнього медичного персоналу.
Згідно записів трудової книжки, недоліків і неточностей записи трудової книжки не містять. Відповідач також на будь-які недоліки або неточності записів трудової книжки не вказує.
Відтак записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача на різних посадах в закладах охорони здоров'я.
Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, до закладів і установ охорони здоров'я входять, зокрема: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
До найменування посад у вказаних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, входять: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Згідно з довідкою від 17.10.2024 року № 70/131 ОСОБА_1 працювала з 24.10.1985 по 12.08.1988 - інструктором по лікувальній медицині, з 02.01.1993 по 05.03.1995 та з 01.10.1996 по 01.05.2000 - інструктор ЛФК поліклінічного відділення в Центрі реконструктивної та відновної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медичного університету.
Суд звертає увагу суду, що у вищевказаній довідці зазначено - посада інструктора лікувальної фізкультури належить до посад середнього медичного персоналу.
Крім того, додатком 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.10.1991 № 146 «Про атестацію середніх медичних працівників (із змінами), визначена номенклатура середніх медичних працівників, до яких віднесено: 22. медична сестра з фізіотерапії; 24. медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури.
Отже, позивачка працювала на посадах середнього медичного персоналу, що відповідно до положень Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (незалежно від найменування посади), надають право отримання спірної грошової допомоги.
Таким чином, позивачка з урахуванням роботи на вказаних посадах мала достатній спеціальний страховий стаж на відповідних посадах більше 30 років, тобто умова щодо страхового стажу дотримана.
Також, до звернення за призначенням пенсії за віком, пенсія на іншій підставі, державна допомога їй не призначались.
Враховуючи, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, на день досягнення пенсійного віку працювала в медичному закладі охорони здоров'я комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та мала відповідний загальний страховий стаж, в тому числі достатній спеціальний страховий стаж на таких посадах, і до цього не отримувала будь-яку пенсію, суд дійшов висновку, що вона має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Варто зазначити, що відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, обов'язок виплати грошової допомоги у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, покладений на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - орган, де ОСОБА_1 перебуває на обліку та повинно нарахувати та виплатити спірну допомогу.
Таким чином, відмова у нарахуванні грошової допомоги, що передбачена п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою належного захисту порушених прав позивачки, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії №155250033335 від 25.03.2025 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на отримання такої грошової допомоги періодів роботи з 24.10.1985 року по 12.08.1988 року, з 02.01.1993 року по 05.03.1995року та з 01.10.1996 року по 01.05.2000 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст.143 КАС України, питання судових витрат вирішуються судом у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову проти суб'єкта владних повноважень або його посадової особи всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, покриваються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки позов був задоволений, судовий збір сплачений позивачкою в сумі 968 грн. 96 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії №155250033335 від 25.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до спеціального стажу, що дає право на отримання такої грошової допомоги періодів роботи з 24.10.1985 року по 12.08.1988 року, з 02.01.1993 року по 05.03.1995року та з 01.10.1996 року по 01.05.2000 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063).
Суддя С.О. Cтефанов