12 червня 2025 рокусправа № 240/227/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні,-
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо затримки розрахунку при звільненні невиплати на користь ОСОБА_1 і компенсації за речове майно у сумі 86506,01 гривень за період з 19.08.2019 року до 24.12.2019 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за речове майно у сумі 86506,01 гривень) за період з 19.08.2019 року до 24.12.2019 року в сумі 91 043,35 гривень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 адміністративну справу №240/227/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільнення передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Супровідним листом Житомирського окружного адміністративного суду № 240/227/20/13598/20 від 02.03.2020 (17.03.2020) направлено адміністративну справу до Окружного адміністративного суду міста Києва.
26.03.2020 вказана справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 позовну заяву №240/227/20 передано на розгляд судді Арсірію Р.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2020 року відмовлено у прийнятті до провадження Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративної справи №240/227/20; Повернуто адміністративну справу №240/227/20 до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільнення прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ супровідним листом від 11.10.2023 №03-19/29671/23 справу №240/227/20 передано Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №240/227/20 передано Львівському окружному адміністративному суду.
28 січня 2025 року адміністративна справа №240/227/20 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду (вх. №6756).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою від 29 січня 2025 року прийнято справу до провадження, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 07 травня 2025 року залучено до участі у справі №240/227/20 як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Позов обґрунтований тим, що позивачу не проведено своєчасно розрахунку у зв'язку із звільненням, а саме своєчасно не виплачено компенсацію за речове майно. Вказує, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 подав відзив на позов, у якому зазначив, що організаційно-штатною структурою військової частини НОМЕР_1 не передбачено речової служби, про що позивач знав, оскільки був поставлений на речове забезпечення при іншій військовій частині -польова пошта НОМЕР_6 (військова частина НОМЕР_2 ) - витяг з наказу від 22.09.2016 року №238. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно підполковнику запасу ОСОБА_1 проводилась військовою частиною НОМЕР_2 ( Витяг з наказу від 11.10.2019 №259, рапорт позивача (вх.№58/7268), довідка речової служби №140). Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 подав відзив на позов, у якому позов не визнав, зазначив, що обов'язок виплати компенсації вартості за неотримане речове майно покладено саме на командування військової частини, у якій проходив військову службу військовослужбовець, а не на військову частину, у якій військовослужбовець перебував на речовому забезпеченні та у якій такий військовослужбовець військову службу не проходив. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_2 (колишня умовна назва - військова частина - польова пошта НОМЕР_6 ) перебував у ній на речовому забезпеченні.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 22.09.2016 № 238 майора ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 було зараховано на речове забезпечення при військовій частині польова пошта НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2019 № 119 підполковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 255 від 14.08.2019 року, з 19.08.2019 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
При цьому абзацом 6 зазначеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 вирішено виплатити Позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Наказом тво командира військової частини НОМЕР_2 від 11.10.2019 підполковнику запасу ОСОБА_1 наказано виплатити грошову компенсацію за недоотриане речове майно в розмірі 88710,47 грн.
24.12.2019 перераховано на банківський рахунок позивача вказану суму.
Позивач вважає, що оскільки у день звільнення з військової служби відповідачем не виплачено йому всіх належних сум, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.01.2021 у справі №200/4185/20-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст.116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відтак, враховуючи, що не проведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у відповідні строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд приходить висновку, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати спірної індексації.
Щодо посилань відповідача військової частини НОМЕР_1 на те, що середній заробіток слід стягнути з військової частини НОМЕР_2 , так як організаційно-штатною структурою військової частини НОМЕР_1 не передбачено речової служби, позивач знаходився на речовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_2 , виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно проводилась військовою частиною НОМЕР_2 , суд зазначає, що статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що порушення строків виплати компенсації відбулось з вини військової частини НОМЕР_2 , на ім'я командира якої позивач скеровував рапорт, яка видавала довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, виносила наказ від 11.10.2019 №259 про виплату компенсації та здійснила її виплату. Отже, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні слід стягнути з військової частини НОМЕР_2 .
Періодом протягом якого не було виплачено належних позивачеві сум, є проміжок часу з 20.08.2019 (з дня, наступного за датою звільнення) по 23.12.2019.
Обраховуючи розмір середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яке підлягає виплаті на користь позивача, суд бере до уваги наведені вище правові висновки Верховного Суду та зазначає таке.
Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).
Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно з п.7 розділу І цього Порядку середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Суд встановив, що відповідно до довідки вч НОМЕР_1 №252 від 16.09.2019 розмір грошового забезпечення позивача у червні 2019 року склав 20268,75грн та у липні 2019 року-20268,75грн.
Кількість календарних днів за червні-липні 2019 року становить 61 день.
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 664,55 грн ( 40537,5 грн=19387,5 / 61).
Період за час затримки розрахунку при звільненні з 20.08.2019 по 23.12.2019 становить 126 календарних днів.
Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 83 733,3 грн ( 664,55 грн х 126 календарних днів).
Водночас, надаючи правову оцінку розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні, суд звертає увагу на таке.
Суд дійшов переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив відповідач, і сумою середнього грошового забезпечення за час затримки цієї виплати, а тому вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити таку виплату.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, з урахуванням середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
З огляду на очевидну неспівмірність суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд уважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат зважаючи на такий розрахунок.
Зокрема, істотність частки складових індексації грошового забезпечення із середнім грошовим забезпеченням за час затримки розрахунку при звільненні становить: 83733,30 грн (середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку) / 88710,47грн (сума індексації грошового забезпечення) = 0,94.
Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,94, становить 78709,30 грн: 664,55 грн х 0,94 х 126.
З урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають до задоволення частково.
Судовий збір не розподіляється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Вирішив
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 78709,30 ( сімдесят вісім тисяч сімсот дев'ять грн.30 коп) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін справи
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна