про залишення позовної заяви без руху
12 червня 2025 рокусправа № 380/11784/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 із вимогою стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 215 580 (двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 65 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 27.09.2023, з 15.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 06.12.2023 та з 07.12.2023 по 25.12.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_3 , Код отримувача - НОМЕР_4 , Рахунок отримувача - НОМЕР_5 , Надавач платіжних послуг отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить недоліки з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.
Пунктом 3 частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру, однак не долучено доказів сплати судового збору.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення посилаючись на те, що станом на момент звернення до суду бюджетні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а саме на подання до адміністративних судів позовних заяв про стягнення надміру нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди до осіб, які були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , із числа тих, що за висновком Аудиту не набули права на додаткову винагороду у період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн. у місяць, але яким така була виплачена за рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
На підтвердження зазначеного позивач надав довідку в/ч НОМЕР_1 від 07.03.2025 №1795.
Відповідно до вказаної довідки Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_3 , яка є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. У військової частини НОМЕР_1 як структурного підрозділу військової частини НОМЕР_3 відсутній окремий рахунок у Державній казначейській службі України, оскільки вона не являється розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів.
Варто звернути увагу, що наведені позивачем обставини не є підставою звільнення від судового збору в розумінні статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сума судового збору складає: (215580,65 / 100 * 1,5) 3233,70 * 0,8 = 2586,96 грн.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмір 2586,96 грн за подання даного позову.
Крім того, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як видно з матеріалів позову, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 973 від 05.10.2023 «Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 27.09.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1001 від 05.11.2023 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 15.10.2023 по 31.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 54 838 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 71 коп.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1070 від 05.12.2023 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 9 від 05.01.2024 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
На підставі аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди».
Таким чином, початок перебігу строків звернення до суду з метою стягнення надмірно виплачених військовослужбовцям коштів розпочався з 21.01.2025, тобто з моменту прийняття в/ч НОМЕР_1 наказу від 21.01.2025 №41 щодо внесення змін до наказів командира в/ч НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди.
Натомість, позивач звернувся до суду лише 11.06.2025, що свідчить про пропуск встановлений частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що 15.01.2025 офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_1 був призначеним тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника. Така зайнятість, на думку позивача, з об'єктивних поважних причин вплинула на пропуск тримісячного терміну звернення до адміністративного суду та невчасну відправку позовної заяви.
При цьому позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження наведеної обставини.
Окрім того, суд звертає увагу, що призначення відбулось саме з метою виконання обов'язків з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 . На думку суду, вказане не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки виконання обов'язків, пов'язаних з юридичною діяльністю, в тому числі стосуються звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зважаючи на викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачам надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
залишити без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.