30 травня 2025 року справа №320/40971/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1 в ТОВ «Сервісна бурова компанія» у такі періоди:
- з 13.07.2001 року по 31.12.2003 року на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
- з 01.01.2004 року на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
- з 01.10.2004 року (по переводу) на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
- з 01.04.2005 року (по переводу) на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
- з 24.10.2006 року по 31.10.2009 року на посаді бурильника експлуатаційного га розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
- 3 01.11.2009 року на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
-з 01.05.2010 року (по переводу) на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
- з 01.04.2011 року по 15.08.2014 року на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в районі Крайньої Півночі та здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку, з 03.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою від 30.05.2023 щодо призначення пенсії за віком. Однак, рішенням від 07.06.2023 № 262440018867 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи в російській федерації за довідками від 11.04.2014 № 55 та від 15.08.2014 №б/н, з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014, оскільки з 01.01.2023 російською федерацією розірвано Угоду про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відповідачі подали відзиви, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 30.05.2023 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та винесло рішення від 07.06.2023 № 262440018867 про відмову у призначені пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить 26 років 01 місяць 27 днів. Вік заявника 6о років.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації за довідками від 11.04.2014 № 55 та від 15.08.2014 №б/н, з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014, оскільки організація знаходиться на території російської федерації.
Вважаючи рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд окрім іншого керувався статтею 19 Конституції України якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Суд встановив, що органами Пенсійного фонду України позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014, оскільки організація знаходиться на території російської федерації.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з оскарженим рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу позивача вказані періодів роботи з огляду на те, що російською федерацією розірвано Угоду про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері Пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Надаючи оцінку викладеним вище доводам суб'єкта владних повноважень, суд зважає на таке.
Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території рф), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Постанова № 1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Тому Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Окрім цього, згідно з приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
При цьому, оспорювані періоди роботи з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014 підтверджуються записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 25.12.1982.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією відносно громадян України, відповідач не може відмовити у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії.
Суд установив, що відповідачем безпідставно не зарахований до стажу позивач період роботи з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014, тому необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 13.07.2001 по 31.12.2003 та з 01.11.2009 по 15.08.2014, як такий, що має бути врахований при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 07.06.2023 № 262440018867 про відмову у призначенні пенсії, є протиправним.
Тому, досягнувши 60-річного віку на дату звернення за призначенням пенсії та маючи у наявності більше ніж 29 років страхового стажу, позивач має право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-IV.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що для призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, позивачем були дотримані усі необхідні вимоги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Тому з урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсію за віком належить призначити позивачеві з 03.06.2023, тобто з дня звернення за пенсією.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ у Київській області.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.06.2023 відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню. Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1 в ТОВ «Сервісна бурова компанія» у такі періоди:
- з 13.07.2001 року по 31.12.2003 року на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
-з 01.01.2004 року на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
-з 01.10.2004 року (по переводу) на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
-з 01.04.2005 року (по переводу) на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
-з 24.10.2006 року по 31.10.2009 року на посаді бурильника експлуатаційного га розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
- з 01.11.2009 року на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в районі Крайньої Півночі;
-з 01.05.2010 року (по переводу) на посаді бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ вахтовим методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі;
-з 01.04.2011 року по 15.08.2014 року на посаді помічника майстра бурової вахтовим методом в районі Крайньої Півночі та здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку, з 03.06.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.