12 червня 2025 рокуСправа № 160/15764/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (27.07.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року в загальній сумі 125 125,77 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати Індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області та на цей час позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, за період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року йому не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі Порядок №1078). Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Листом від 11.03.2025 р. відповідач надав копію довідок про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2018-2023 роки, з якої вбачається, що в період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.02.2025 року передана судді Пруднику С.В.
03.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.06.2025 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593. Головне управління, звертає увагу, що виплата сум індексації має здійснюватися у межах виділених коштів, що передбачені на ці цілі та механізм не передбачає нарахування виплати індексації працівникам (особам, що проходили службу) за попередні періоди. Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Головне управління виконано умови п. З Постанови №1013 та підвищено грошове забезпечення позивача, за рахунок підвищення премії, в той же час, індексація в грудні 2015 року становила 186,33 грн. Тобто сума підвищення премії була більшою за суму індексації. Отже, Головне управління виконало умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) врахувала січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013. Отже, здійснюючи нарахування та виплату Позивачу індексації грошового забезпечення Головне управління діяло правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства. Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішенням Конституційний Суду від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначено, що «однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості». Головне управління звертає увагу суду, та просить відмовити в частині позовних вимог щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення та стягнення на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення є необґрунтованими, оскільки такий розрахунок законодавчо не встановлений. Доводи позовної заяви про наявність підстав для застосування щомісячної фіксованої індексації Головне управління вважає безпідставними, оскільки такі доводи ґрунтуються на положеннях Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. Окрім наведеного, Головне управління звертає увагу суду, що за офіційними даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2018 року становив100,8 %, в травні 2018 року - 100,0 %, в червні 2018 року - 100,0 %, в липні 2018 року - 99,3 %, в серпні 2018 року - 100,0 %, в вересні 2018 року - 101,9 %, в жовтні 2018 року -101,7 %, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103 % (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % *99,3 % * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) перевищено. При цьому, оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держкомстатом у листопаді 2018 року, то відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 з грудня 2018 року у позивача виникає право на індексацію, яка повинна виплачуватися йому з грудня 2018 року до дня звільнення. Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. Таким чином, у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану компенсацію, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого у повному та належному обсязі грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. При цьому не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44з огляду на те, що здійснення відрахування з нарахованої суми індексації грошового забезпечення податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Також, у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану компенсацію, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого у повному та належному обсязі грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. На переконання відповідача, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-111 є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Право позивача на отримання індексації не визначено рішенням суду, тобто таке стягнення можливе лише у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги с передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення позивачем не надано. За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідач звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи доказів звернення ОСОБА_1 , або його законного представника до Головного управління із заявою про виплату компенсації, відповідно до Закону №2050-111 та Порядку №159, та у свою чергу відмови відповідача у виплаті відповідної компенсації, а тому право позивача на даний час не порушено суб'єктом владних повноважень, у зв'язку із чим звернений ОСОБА_1 до суду з цим позовом є передчасним. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4871/25 відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровській області нарахувати та виплатити індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Одночасно ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/15764/25 відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.08.2023 року в загальній сумі 125 125,77 гри. з відрахуванням військового збору в розмірі 1,5 % з одночасною виплатою компенсації податку на доходи фізичних осіб. Компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. Тобто, ОСОБА_3 вводячи в оману суд та порушуючи п.2 ч.2 ст. 45 КАС України подав декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідачем у справах є один і той самий суб'єкт владних повноважень, спір у яких виник з аналогічних підстав, спірні відносини в яких регулюються одними нормами права та в яких позивач заявив аналогічні позовні вимоги (виплата індексації грошового забезпечення). Головне управління вважає це достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи поданих до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також, 10.06.2025 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду після того, як був звільнений із служби цивільного захисту (витяг з наказу про звільнення). Таким чином, на дату цього звернення до суду, а саме 29.05.2025 року, стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІX. Зважаючи на предмет спору, про порушення свого права позивач мав дізнатися у наступний день після звільнення із служби цивільного захисту.
Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).
Так, частиною 2 ст.233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022 року, було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.233 КЗпП, в редакції від 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Тобто, з 19.07.2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду щодо стягнення належної заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Отже, до правовідносин які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2022 року у цій справі застосуванню підлягають норми частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судом установлено, що відповідно до витягу із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області від 03.08.2023 року №388 згідно з пунктом 12 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій: полковника служби цивільного захисту Єщенка Олена Юрійовича начальника загону технічної служби Головного управління ДСНС України в Дніпропетровській області з правом носіння форменого одягу з 03.08.2023 року.
В той же час, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі "Беллет проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, як вже зазначено вище, 03.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
При прийнятті ухвали суду від 03.06.2025 року, суд враховував, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція ст. 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду з позовом про стягнення належної позивачу при звільнення заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Після внесення змін у ст. 233 КЗпП України з 19 липня 2022 року, у позивача виникло право на звернення до суду про стягнення належної суми протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про виплачені суми. З огляду на те, що позивачем не було одержано письмове повідомлення про розмір нарахованого грошового забезпечення, суд дійшов до висновку, щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя С. В. Прудник