12 червня 2025 р.Справа № 160/6864/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової служби України про закриття провадження у справі №160/6864/21 за позовною заявою Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, позивач - Фермерське господарство «Агрофірма «Віктор» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
29.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо незабезпечення автоматичного повернення коштів ФГ «Агрофірма «Віктор» у розмірі 1720 000,00 грн при поповненні електронного рахунку № НОМЕР_1 платника ПДВ відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №1688 від 22.01.2021;
- зобов'язати Державну податкову службу України вчинити дії, в тому числі подати висновок до Державної казначейської служби України, необхідні для повернення коштів у розмірі 1720000,00 грн. з рахунку платника ПДВ відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299;
- зобов'язати Державну податкову службу України не зменшувати суму податку, на яку платник податку - ФОП ОСОБА_1 має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що розраховується відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, шляхом зменшення показника загальної суми поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка під час повернення Державною казначейською службою України коштів у розмірі 1720000,00 грн з електронного рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.01.2021 при проведенні розрахунків по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) по оплаті за добрива рідкі азотні по рахунку № 1 від 21.01.2021 на загальну суму 1 720 000,00 грн., допущено помилку в платіжному дорученні № 1688 від 22.01.2021, а саме помилково вказано рахунок ФОП ОСОБА_1 №UA858999980385199000000349777, який є рахунком третьої особи у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На письмове звернення позивача до податкового органу щодо повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, позивач отримав відмову, оскільки ПК України не передбачено перерахування коштів електронного рахунка одного платника на поточний рахунок іншого платника. На думку позивача спірне питання повинно регулюватися Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787. З наведених підстав просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 (суддя Рищенко А.Ю.) позовну заяву Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (суддя Рищенко А.Ю.) провадження у справі №160/6864/21 відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 (суддя Рищенко А.Ю.) адміністративний позов Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Державну податкову службу України вчинити дії, в тому числі подати висновок до Державної казначейської служби України, щодо повернення коштів у розмірі 1720000,00 грн з рахунку платника ПДВ відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» (код ЄДРПОУ 21895248) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) апеляційну скаргу Державної податкової служби України задоволено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2021 року у справі № 160/6864/21 скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Державної податкової служби України подати висновок до Державної казначейської служби України, щодо повернення коштів у розмірі 1720000 грн з рахунку платника ПДВ відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299 і в цій частині в позові відмовлено.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2021 року у справі № 160/6864/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25.07.2024 (колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі: головуючої судді: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.) касаційну скаргу Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, а справу № 160/6864/21 за позовом Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Державної податкової служби України, треті особи: Державна казначейська служба України, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
20.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/6864/21.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №160/6864/21 розподілено судді Голобутовському Р.З.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/6864/21 за позовною заявою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Призначено адміністративну справу №160/6864/21 за позовною заявою Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В підготовче засідання, призначене на 21.01.2025, прибули представники позивача, відповідача та третя особа Петриченко В.В. Після надання пояснень учасниками судового процесу, судом постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
20.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла позовна заява, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі №160/6864/21, у якій просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо зарахування коштів на електронний рахунок платника податку на додану вартість в системі електронного адміністрування відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перераховані від ФГ "Агрофірма "Віктор" по платіжному дорученню №1688 від 22.01.2021 в сумі 1720000,00 грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України подати до Державної казначейської служби України реєстри для перерахування/повернення протиправно зарахованих коштів від ФГ "Агрофірма "Віктор" по платіжному дорученню №1688 від 22.01.2021 в сумі 1720000,00 грн, які надійшли на електронний рахунок платника податку на додану вартість відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 );
- зобов'язати Державну податкову службу України не зменшувати суму податку, на яку платник податку - ФОП ОСОБА_1 має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що розраховується відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, шляхом зменшення показника загальної суми поповнення з поточного рахунка платника його електронного рахунка під час повернення ДКС України коштів у розмірі 1720000,00 грн з електронного рахунку НОМЕР_1 відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до участі у справі №160/6864/21 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Виключено зі складу учасників справи №160/6864/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду.
Об'єднано в одне провадження позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
04.12.2024 представником Державної податкової служби України через автоматизовану систему «Електронний суд» подано заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку з вирішенням господарського спору Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постановою від 20.11.2024 у справі №904/37/24 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ФГ «Агрофірма «Віктор» коштів в сумі 1720000 грн.
Розглянувши заяву про закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.
ФГ «Агрофірма «Віктор» при проведенні розрахунків по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 по оплаті за добрива рідкі азотні по рахунку від 21.01.2021 №1 на загальну суму 1720000 грн у платіжному дорученні від 22.01.2021 №1688 зазначило рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який є його рахунком у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Позивач звернувся до відповідача із заявами від 25.01.2021 №6 та від 27.01.2021 №9, в яких зазначаючи про те, що ним в платіжному дорученні від 22 січня 2021 року № 1688 допущено помилку, у зв'язку з чим помилково перераховано кошти на рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , просив підготувати висновок про повернення ФГ «Агрофірма «Віктор» помилково сплачених коштів в сумі 1720000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок ФГ «Агрофірма «Віктор» № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «КБ «ПриватБанк», МФО 305299.
Розглянувши вказані заяви відповідач на адресу ФГ «Агрофірма «Віктор» направив лист від 02.02.2021 №2450/6/99-00-18-03-04-06, в якому повідомив, що ПК України не передбачена можливість перерахування коштів з електронного рахунка одного платника на поточний рахунок іншого платника, та запропонував звернутись до ФОП ОСОБА_1 з метою врегулювання вказаного питання.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та вказуючи, що спірне питання регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Обґрунтовуючи підстави для закриття провадження у справі, відповідач посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №904/37/24.
Проаналізувавши вказану постанову, судом встановлено, що в рамках господарської справи №904/37/24 фермерське господарство "Агрофірма "Віктор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1720000,00 грн.
Позов в господарському судочинства обґрунтований тим, що 22.01.2021 позивачем помилково проведено оплату за добрива рідкі азотні за виставленим рахунком від 21.01.2021 № 1 на загальну суму 1720000,00 грн не на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 , зазначений в укладеному сторонами договорі від 21.01.2021 №1, а на електронний рахунок платника ПДВ, відкритий на ім'я відповідача як ФОП, а тому такі кошти одержані та зберігаються відповідачем без належної правової підстави.
04.03.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову. Суд першої інстанції зробив висновок про те, що перерахування коштів у сумі 1720000,00 грн фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором від 21.01.2021 №1, а тому такі кошти підлягають поверненню позивачу як такі, що зберігаються у відповідача без належної правової підстави.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення господарського суду першої інстанції скасоване, ухвалено нове рішення - про відмову у позові.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2024 у справі №904/37/24 касаційну скаргу Фермерського господарства "Агрофірма "Віктор" задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №904/37/24 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у даній справі залишено в силі.
В обґрунтування прийнятого судового рішення Касаційним господарським судом від 20.11.2024 у справі №904/37/24 зазначено, що кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 63-66).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Враховуючи встановлений судами факт вибуття майна (списання коштів) позивача, одержання таких коштів на рахунок, що відкрито на ім'я відповідача, а також відсутність у відповідача правової підстави для набуття (збереження) спірних коштів, рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги, ефективно захищає порушені права позивача.
Проаналізувавши постанову від 20.11.2024 судом встановлено, що в межах адміністративної справи розглядалось питання набуття ОСОБА_1 майна у вигляді грошових коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У справі, що розглядається адміністративним судом, позивач за первісним позовом оскаржує бездіяльність Державної податкової служби України щодо незабезпечення автоматичного повернення коштів ФГ «Агрофірма «Віктор» у розмірі 1720000,00 грн при поповненні електронного рахунку №UA858999980385199000000349777 платника ПДВ відкритого на ім'я ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №1688 від 22.01.2021, в той час як позивач за зустрічним позовом оскаржує дії Державної податкової служби України щодо зарахування коштів на електронний рахунок платника податку на додану вартість в системі електронного адміністрування відкритий на ім'я ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перераховані від ФГ "Агрофірма "Віктор" по платіжному дорученню №1688 від 22.01.2021 в сумі 1720000,00 грн.
Суд робить висновок, що вказані спори у справах №160/6864/21 та №904/37/24 не є тотожними, та прийняття остаточного судового рішення у справі №904/37/24 не впливає на суть та мету звернення позивачів у справі №160/6864/21 щодо перевірки дій Державної податкової служби України під час повернення коштів та зарахування таких коштів на електронний рахунок платника податку на додану вартість в системі електронного адміністрування.
Судом не встановлено жодної з підстав, визначених ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України для закриття провадження у справі.
Додатково, суд вказує, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, ст. ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Подібні положення містяться й у ст. ст. 2, 5 нині діючого Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019 у справі №826/14653/17 відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відтак, суд робить висновок, що підстави для закриття провадження у справі відсутні, а тому заява Державної податкової служби України не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву Державної податкової служби України про закриття провадження у справі №160/6864/21 за позовною заявою Фермерського господарства «Агрофірма «Віктор» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, позивач - Фермерське господарство «Агрофірма «Віктор» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Р.З. Голобутовський