18 лютого 2025 рокуСправа №160/31944/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/31944/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (вул. Миру, буд. 44, кв. 47, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500; ЄДРПОУ 42871335) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,-
02.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 15.11.2024 № UA110130/2024/000363/1.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт, рахунок - фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Позивач вказує, що в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у позивач та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
06.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №566/25), в якому останній зазначив, що оспорюване рішення є правомірними та таким, що прийнято ідповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та доданих до них документах розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1131/25), в якому позивач заперечував доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
16.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про витребування доказів (вх. №2290/25).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» про витребування доказів в адміністративній справі № 160/31944/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (вул. Миру, буд. 44, кв. 47, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500; ЄДРПОУ 42871335) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.
22.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 3283/25), в яких представником відповідача доповнено позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. З урахуванням наведеного у заявах по суті справи, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.11.2024 для митного оформлення в режимі імпорту 28 161 кг поліпропіленових мішків, що надійшли з Республіки Індія за прямим контрактом від 05.07.24 № 01 із виробником «RJ7 Seas LLP» відповідачу подана митна декларація № 24UA110130026294U6 із заявленням митної вартості товарів на рівні 1, 5608 долари США/кг за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).
Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу поданий комплект документів, достатній для підтвердження заявленої митної вартості, серед яких були, зокрема:
1) зовнішньоекономічний контракт від 05.07.24 № 01;
2) рахунок-проформа від 05.07.24 № SLON/01/2024;
3) рахунок (інвойс) від 13.08.24 № EXP/001/2024-25;
4) банківська платіжна інструкція від 14.10.24 № 23;
5) митна декларація країни відправлення від 13.08.24 № SB22150820241422;
6) рахунок перевізника від 14.10.24 № LS-4596079;
7) довідка перевізника від 11.11.24 № 1646.
15.11.2024 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000363/1 (далі - Рішення МВ), за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 1, 5608 долари США/кг до 2, 5500 долари США/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.
15.11.2024 у зв'язку із незгодою із рішенням №UA110130/2024/000363/1 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 24UA110130026379U0, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 284 926, 61 грн (45 955, 91 грн мита та 238 970, 70 грн ПДВ), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.
В оскаржуваному рішенні зазначено:
Фактурна вартість товару відповідно до рахунку-проформи від 04.07.2024 №SLON/01/2024 та рахунку-інвойс від 13.08.2024 №EXP/001/2024-25 становить 37538,67 дол. США. Відповідно до п.2.5 контракту від 05.07.2024 №01 покупець здійснює оплату за товар в порядку, визначеному у проформі-інвойс. Відповідно до інформації рахунку-проформи від 04.07.2024 №SLON/01/2024 оплата за товар здійснюється шляхом оплати авансу 20% від вартості, 80%- після заходу в порт призначення. Дата відправлення встановлена у термін протягом 15 днів з дати внесення авансового платежу.
Враховуючи інформацію наданого коносамента № SCL/ODE/686 оцінюваний товар відвантажено з порту Мундра 01.09.2024. Однак, до митного органу декларантом надано платіжний документ від 14.10.2024 № 23 на суму 30276,00 дол. США.
Таким чином, даний платіжний документ не кореспондується з сумами та строком оплати, визначеному в рахунку проформі від 04.07.2024 №SLON/01/2024.
Окрім того, платіжний документ від 14.10.2024 №23 оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначений документ не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком.
В графі 70 даного документу в призначенні платежу вказано виключно реквізити контракту від 05.07.2024 № 01. Пунктом 2.2 контракту від 05.07.2024 № 01 зазначено, що загальна сума контракту становить 1 000 000,00 дол. США.
Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Тобто Вищий адміністративний суд України зазначив, що саме у випадку здійснення оплати за товар після виставлення рахунку, в платіжному дорученні повинно бути посилання на інвойс, на підставі якого здійснено платіж (саме таке платіжне доручення є належним доказом для доведення заявленої декларантом митної вартості товару).
Відповідно до вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.
Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Враховуючи зазначене, належним доказом, достатнім для доведення заявленої декларантом митної вартості товарів, є платіжне доручення з посиланням, окрім контракту, на рахунок, на підставі якого здійснена така оплата.
Всупереч зазначеному, графа 70 банківського платіжного документу від №23 не містить повну інформацію про документи, на підставі яких вона здійснюється. Оскільки на момент здійснення передплати за товар продавцем виставлено покупцю рахунок-проформу від 04.07.2024 № SLON/01/2024. Тобто декларантом позивача не виконано вимогу ч. 2 ст. 53 МКУ, а саме не надано один із обов'язкових документів, який підтверджує заявлену митну вартість товарів.
Згідно інформацією товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB порт Мундра (Індія). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. Таким чином, за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товaру для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.
Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
-банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Для підтвердження складових митної вартості позивачем надано наступні документи: коносамент № SCL/ODE/686; рахунок-фактура від 14.10.2024 № LS-4596079; довідка про транспортні витрати від 11.11.2024 №1646; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.07.2024 №15072024, укладений ТОВ «Слон і Ко» з компанією ТОВ «Ламан Шиппінг».
Відповідно до п.1.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.07.2024 №15072024 передбачено, що умови перевезення, вартість послуг кожної поставки можуть закріплюватись у заявці. Про те, даний документ до митного оформлення не надано.
Відповідно до пункту 4.1 оплата за цим договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлявся до оплати.
На підставі вищевикладеного, а також дати рахунку №LS-4596079, оплата за послуги експедитора повинна відбутись до моменту подання ЕМД від 15.11.2024 №24UA110130026294U6.
Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1.якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2.за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3.виписку з бухгалтерської документації;
4.каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;
5.висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
6. транспортні документи.
Згідно частини 6 статті 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Листом декларанта від 15.11.2024 №1 заявлено про неможливість надати додаткові документи для підтвердження рівня митної вартості товару у передбачений законодавством 10-денний термін.
На підставі п.5 ст.55 МКУ в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, здійснено контроль співставлення.
У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б) з урахуванням максимально наближеного часу з країни експорту.
Враховуючи положення ст. 61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а)та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
До оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень подібного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 04.11.2024 № 24UA110140008751U3 (№UA110140/2024/008751) - 2,55дол.США/кг за контрактом з виробником товару за комерційними умовами поставки тими ж комерційними умовами поставки, включаючи порт відправлення FOB MUNDRA PORT.
У відповідності до ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ);- оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).
У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.11.2024 № UA110130/2024/000363/1.
Непогоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що в експортній митній декларації Республіки Індія від 13.08.24 № SB22150820241422 містяться відомості про товар, сторони та комерційні умови, ціну товару, які співпадають із вказаними у митній декларації № 24UA110130026294U6.
Відповідачу в незмінному вигляді надані отримані від перевізника ТОВ «ЛАМАН ШИППІНГ» (ІКЮО 40551877) документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів (рахунок та довідка) до митного кордону України в розмірі 264 632, 40 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Ціна товару узгоджена сторонами в розмірі 37 538, 67 грн та вказана у рахунку-проформі від 05.07.24 № SLON/01/2024 та інвойсі від 13.08.24 № EXP/001/2024-25.
Відповідачу надана банківська платіжна інструкція від 14.10.24 № 23, яка підтверджує часткову оплату відповідно до узгоджених сторонами умов.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (вул. Миру, буд. 44, кв. 47, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500; ЄДРПОУ 42871335) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.11.2024 № UA110130/2024/000363/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (вул. Миру, буд. 44, кв. 47, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500; ЄДРПОУ 42871335) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 18.02.2025.
Суддя О.В. Царікова