12 червня 2025 рокуСправа №160/11022/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, Полтавська область, м. Полтава вул. Гоголя 34, код ЄДРПОУ 13967927), відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії
16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати незаконним відмову Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати незаконним відмову Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в загальний трудовий стаж, який є підставою для нарахування пенсії за віком, період праці ОСОБА_1 15.10.1991 року по 31.05.1994 року у малому приватному підприємстві «Скорпіон», а саме вважати вірним переведена, без зазначення звільна та період здійснення підприємницької діяльності з 16.04.1995 року по 31.12.2003 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.02.2025 року та повторно 17.03.2025 року зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами про призначення пенсії, які за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідно, проте останніми прийняті оскаржувані рішення про відмову у призначені пенсії з підстав недостатньості у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії, з чим позивач не погоджується та вважає, що такі дії відповідачів не відповідають вимогам чинного законодавства.
Ухвалою від 21 квітня 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі №160/11022/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
01.05.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив про відсутність підстав для визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, оскільки зазначене рішення прийнято в межах чинного законодавства.
06.05.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив про відсутність підстав для визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, оскільки зазначене рішення прийнято в межах чинного законодавства.
06.05.2025 року, на виконання вимог ухвали на адресу суду від 21 квітня 2025 року, від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
06.05.2025 року позивач надав відповідь на відзив, де вказав, що факт її роботи у МПП «Скорпіон» підтверджується поясненнями двох свідків, які працювали на цьому підприємстві одночасно з нею, а період здійснення нею підприємницької діяльності підтверджується відповідними довідками ДПС України та ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України.
19.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 27.02.2025 року № 047050030813 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Також у вказаному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було зазначено, що стаж зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період як фізична особа-підприємець з 14.06.1995 по 31.12.2003 рр. до уваги не взято, оскільки в наданих довідках відсутня інформація щодо сплати внесків до Пенсійного фонду. Також згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2005, частково 2007, 2008, 2009, 2010 рік відсутня сплата.
17.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.03.2025 року № 047050030813 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Також у вказаному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 9 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1983: з 11.05.1984 по 10.07.1984 оскільки відсутній наказ та дата наказу про звільнення з роботи; з 04.10.1991 по ….. оскільки відсутній запис про звільнення з роботи; з 15.10 1991 но 31.05.1994, оскільки печатка підприємства при звільненні з роботи не відповідає назві підприємства при зарахуванні на роботу; період підприємницької діяльності з 14.06.1995 по 31.07.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України; періоди підприємницької діяльності з 01.01.2005 но 31.12.2005, з 01.10.2006 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 28.02.2007, з 01.04.2007 по 31.05.2007, з 01.07.2007 по 31.08.2007. з 01.10.2007 по 30.11.2007. з 01.01.2008 по 29.02.2008, з 01.04.2008 по 31.05.2008, з 01.07.2008 по 11.08.2008. з 01.10.2008 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009., з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04 2010 по 31.05.2010 з 01.07.2010 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 31.05.2011, з 01.07.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 30 11.2011 з 01.01.2012 по 29.12.2012, з 01.04.2012 но 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31.08.2012, з 01.10.2012 по 30.11.2012, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Заявниця не працює, підприємець.
Не погоджуючись з відмовами відповідачів у призначенні пенсії пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України №1058-ІV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 26 Закону України №1058-ІV встановлені умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.
Так, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно із записів в трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.07.1983 у спірний період з 15.10.1991 року по 31.05.1994 року, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 :
- запис №15 - 15.10.1991 Мале приватне підприємство «Скорпіон» прийнята на посаду бармена (наказ №22 від 15.10.91р.);
- запис №16 - 31.05.1994 звільнена за переведенням в Мале приватне підприємство «Пари» (наказ №15 від 30.05.94р.)
Вказаний період роботи позивача було не зараховано відповідачем-3, оскільки печатка підприємства при звільненні з роботи не відповідає назві підприємства при зарахуванні на роботу.
Зрештою, суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Водночас, в разі виникнення в пенсійного органу будь-яких сумнівів щодо вчинених записів в трудовій книжці, чинним законодавством передбачено право пенсійного органу витребувати первинні документи щодо таких записів.
Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останній у зарахуванні цього періоду роботи до її загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, відповідач-3 протиправно не зарахував період роботи позивача з 15.10.1991 року по 31.05.1994 року у малому приватному підприємстві «Скорпіон» до її страхового стажу, а отже наявні правові підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2025 року № 047050030813 в цій частині є протипраним та підлягає скасуванню.
Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 16.04.1995 року по 31.12.2003 роки, то суд вважає на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абз.1 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абз.3 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, який набрав чинності з 11.10.2017р., внесено зміни до розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, а саме доповнено пунктом 31.
Так, з 11.10.2017 року відповідно до підпункту 1 пункту 31 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, належним доказом, яким підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, може підтвердити свій стаж з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року може бути довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності або спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - документ, що підтверджує сплату ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, а саме: довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Водночас, належними доказами, якими підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що як у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.02.2025 року № 047050030813, так і рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2025 року №047050030813 період підприємницької діяльності з 14.06.1995 по 31.07.2003, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2025 року № 11509/6/04-36-24-15-12, за даними ІКС «Податковий блок» та облікової справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Кам'янській ДПІ яу фізична особа-підприємець з 14.06.1995 по теперешній час. У період з 14.06.1995 року по теперешній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.
Довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27.08.2024 року № 6205/АП/04-36-66-01-09 встановлено, що згідно податкової декларації про майновий стан і доходи, наданої платником до Кам'янської ДПІ, доходи від підприємницької діяльності за період з 14.06.1995 року по 31.12.1998 року склали:
-1995 рік: одержаного доходу - 19,17 грн, витрати -3,83грн., сума чистого оподаткованого доходу - 15,34 грн.;
-1996 рік: одержаного доходу - 949,76 грн, витрати -237,44грн., сума чистого оподаткованого доходу - 712,32 грн.;
-1997 рік: одержаного доходу - 1272,75 грн, витрати -319,19грн., сума чистого оподаткованого доходу - 954,56 грн.;
-1998 рік: одержаного доходу - 229,20 грн, витрати -57,30грн., сума чистого оподаткованого доходу - 171,50 грн.;
Довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.08.2024 року № 5958/АП/04-36-66-01-09 встановлено, що згідно податкової декларації про майновий стан і доходи, наданої платником до Кам'янської ДПІ, доходи від підприємницької діяльності за період з 01.01.2003року по 31.12.2003 року склали: сума одержаного доходу - 2275,21 грн., витрати -568,80грн., сума чистого оподаткованого доходу - 1706,41 грн.;
При цьому, судом зауважується, що з вказаних довідок ГУ ДПС у Дніпропетровській області не вбачається підтвердження сплати ФОП ОСОБА_1 страхових внесків протягом періоду з 14.06.1995 по 31.07.2003. Відомості про сплату страхових внесків за вказані періоди також відсутні у відповідачів та не встановлено судом під час судового розгляду справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідачі дійшли обґрунтованого висновку про те, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 14.06.1995 по 31.07.2003 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Одеській області зобов'язано прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.
З огляду на вищевикладене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати відповідача-3 повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 17.03.2025 року, зарахувавши до загального трудового стажу період роботи з 15.10.1991 року по 31.05.1994 року у малому приватному підприємстві «Скорпіон», та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити з викладених вище підстав.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що задоволено основнну позовну вимоги позивача, слід повернути позивачу судові витрати у справі у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-3.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, Полтавська область, м. Полтава вул. Гоголя 34, код ЄДРПОУ 13967927), відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2025 року № 047050030813 в цій частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 15.10.1991 року по 31.05.1994 року у малому приватному підприємстві «Скорпіон» до її страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 15.10.1991 року по 31.05.1994 року у малому приватному підприємстві «Скорпіон».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.03.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебування судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 31.05.2025 року по 10.06.2025 року, розгляд справи здійснено 12.06.2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук