12 червня 2025 рокуСправа №160/11141/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1996 з 20.02.1989 по 06.10.1989, з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 10.01.2025 (дати призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1996 з 20.02.1989 по 06.10.1989, з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду служби з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 10.01.2025 (дати призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії зарахувавши до страхового стажу періоди служби з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 10.01.2025 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під час призначенні пенсії позивачу при розрахунку його страхового стажу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1996 не враховано період його роботи з 20.02.1989 по 06.10.1989, з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58. Однак, на думку позивача, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, періоди з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 не зараховано на пільгових умовах один місяць служби за три місяці як учаснику бойових дій під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 22 квітня 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі №160/11141/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
06.05.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з огляду на їх необгрунтованість.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 10.01.2025 як отримувач пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 , станом на 01.03.2025, становить 29 років 03 місяці 19 днів. Позивач продовжує працювати.
03.02.2025 року представником позивача було направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатський запит щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Листом від 07.02.2025 № 0400-010202-8/26186 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про те, що при розрахунку страхового стажу, згідно записів дублікату трудової книжки НОМЕР_2 з датою заповнення 06.06.1996, не враховано період роботи з 01.11.1989 по 30.11.1990, з 19.12.1990 по 02.03.1992 та з 03.03.1992 по 09.11.1994, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції № 58, а підтверджуючи довідки за вищезазначені періоди роботи, а саме, від 24.05.1996 № 72, від 06.06.1996 №Арх/788 та від 04.06.1996 № 12/ок не враховані, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. До страхового стажу також не зараховано період роботи в колгоспі “Маяк» з 15.03.1989 по 06.10.1989, відомості щодо відпрацьованих трудоднів до заяви про визначення пенсії не надано. Окрім того, при призначенні/перерахунку пенсії відповідно до норм Закону № 1058 час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України», зараховується до страхового стажу роботи в одинарному обчисленні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно із записів в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.06.1996 у спірний період, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 :
- з 01.11.1989 по 30.11.1990 працював у Дніпропетровському заводі медичного обладнання;
- з 19.12.1990 по 02.03.1992 працював у Науково-дослідному та конструкторсько- технологічному інституті трубної промисловості ;
- з 03.03.1992 по 09.11.1994 працював у Нижньодніпровському трубопрокатному заводі ім. К. Лібкнехта
Вказаний період не зараховано до страхового стажу, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58.
Крім того, відповідачем також не заперечується, що з метою підтвердження вищевказаних періодів роботи, позивачем до пенсійного органу було надано архівні довідки від 24.05.1996 № 72, від 06.06.1996 №Арх/788 та від 04.06.1996 № 12/ок, які відповідачем не були враховані, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.
Зрештою, суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Водночас, в разі виникнення в пенсійного органу будь-яких сумнівів щодо вчинених записів в трудовій книжці, чинним законодавством передбачено право пенсійного органу витребувати первинні документи щодо таких записів.
Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував періоди роботи позивача з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994 до його страхового стажу, а отже наявні правові підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо періоду роботи позивача в колгоспі “Маяк» з 20.02.1989 по 06.10.1989, який не зараховано до страхового стажу, оскільки відомості щодо відпрацьованих трудоднів до заяви про визначення пенсії не надано, то суд вважає на наступне.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Так судом встановлено, що в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.06.1996 не міститься записів, щодо спірного періоду його роботи в колгоспі “Маяк» з 20.02.1989 по 06.10.1989.
До суду також не надано ані трудової книжки колгоспника, ані будь-яких інших документів, які б підтверджували відомості про трудову участь позивача в колгоспі “Маяк»
Крім того, суд зауважує, що відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, а також у листі від 07.02.2025 № 0400-010202-8/26186 було зауважено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі “Маяк» з 15.03.1989 по 06.10.1989, оскільки відомості щодо відпрацьованих трудоднів до заяви про визначення пенсії не надано.
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду служби з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, то суд наголошує на наступному.
Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413).
Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Так, Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.
За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.06.2023 року.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 19 березня 2024 року №1296, старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 15 квітня 2022 року.
Відомостями військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 також передбачено, що 15.04.2022 року останній був призваний на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 29 жовтня 2024 року №5369, старший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федереції проти України, перебуваючи у н.п. Чепіль, Балаклійського району, Харківської області, н.п. Дворічна, Куп'янського району, Харківської області, н.п. Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.
Таким чином, в зазначені спірні періоди позивач приймав участь у бойових діях у складі діючої армії, а отже на позивача розповсюджується дія наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідно до форми РС-право (стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 ), періоди проходження позивачем військової служби з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024, під час яких позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федереції проти України, зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачеві до загального стажу роботи лише в одинарному розмірі.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував періоду служби позивача з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, а отже наявні правові підстави для зарахування вказаних періодів служби ОСОБА_1 2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці
Стосовно вимог про перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 10.01.2025 (дати призначення пенсії) з урахуванням вищевказаних періодів стажу, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинствапри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях перерахунку пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком , суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути питання про здійснення перерахунку та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, а також зарахованих судом періодів роботи позивача та служби. на пільгових умовах один місяць служби за три місяці
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» як учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.06.2023 року.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні діїзадовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1996 з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.11.1989 по 30.11.1990; з 19.12.1990 по 02.03.1992; з 03.03.1992 по 09.11.1994, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 06.06.1996.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів служби з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди служби ОСОБА_1 з 12.06.2022 по 11.11.2022, з 17.11.2022 по 31.03.2023, з 07.04.2023 по 09.07.2023, з 21.07.2023 по 28.11.2023, з 10.12.2023 по 03.04.2024, з 16.06.2024 по 18.07.2024 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання про здійснення перерахунку та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10.01.2025 (дати призначення пенсії) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебування судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 31.05.2025 року по 10.06.2025 року, розгляд справи здійснено 12.06.2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук