іменем України
12 червня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 747/714/24
Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/951/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ",
відповідач: ОСОБА_1 , -
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ" на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2025 року (проголошено об 11:09, повний текст складено 14.03.2025) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ" до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди, -
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ" (далі - ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму штрафу згідно з п.13.2 Договору оренди землі у сумі 49 441,62 грн, всі судові витрати покласти на відповідача.
Позов обґрунтовував тим, що 19.08.2024 між ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі, згідно з яким відповідач передала в оренду земельну ділянку площею 3,4575 га, кадастровий номер 7425384500:05:001:3056, розташовану в адміністративних межах Української сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, строком на 7 років 4 місяців 12 днів до 31.12.2031.
Заявник зазначав, що 23.08.2024 ним подано заяву №62614356 про державну реєстрацію права оренди за Договором оренди землі. Однак 29.08.2024 державним реєстратором винесено рішення №74796756 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: 23.08.2024 між ОСОБА_1 та ФГ "ЛОГВИНЕНКА М.М." зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 22.08.2024.
Стверджував, що відповідачем порушено умови Договору оренди землі шляхом передачі тієї самої земельної ділянки в оренду іншій особі, внаслідок чого державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за позивачем наразі є неможливою, тому позивач має право стягнути штраф з відповідача.
Наголошував, що відповідач ухилилася від виконання п. 9.2.2 Договору оренди землі від 19.08.2024, укладеного між сторонами, а зазначене свідчить про наявність визначених п. 13.2 цього договору підстав для стягнення з неї на користь позивача штрафу.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07.03.2025 у задоволенні позову ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач ухилилася від виконання п. 9.2.2 Договору оренди землі, укладеного між сторонами, що свідчить про наявність визначених п. 13.2 Договору оренди землі підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу.
Зазначає, що ОСОБА_1 порушено умови Договору оренди землі шляхом передачі тієї самої земельної ділянки в оренду іншій особі, внаслідок чого державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за позивачем наразі є неможливою, а тому ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» має право стягнути штраф з відповідача.
Наголошує, що предмет спору зводиться до того, що відповідач порушила зобов'язання, які взяла на себе відповідно до Договору оренди землі, а тому має сплатити штраф, адже зобов'язання має виконуватися належним чином.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як орендарем, обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача відшкодування за невиконання договору оренди; у позові необґрунтовано, яким чином сплата позивачкою штрафу у трикратному розмірі суми річної орендної плати відновить порушене право позивача як орендаря за договором оренди від 19.08.2024.
З висновком районного суду щодо відмови у задоволення позову апеляційний суд погоджується, але зазначеного суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:3056 площею 3,4575 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.09.2024 (а.с. 8-9).
19.08.2024 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» (орендар) укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Української сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий номер 7425384500:05:001:3056 (а.с.12-15).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4575 га, з них 3,4575 га - рілля. Земельна ділянка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі Договору про поділ спільного майна серія/номер 1224 від 17.06.2024, про що зроблено запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №55830192 від 08.07.2024. Категорія землі: землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору оренди землі).
Відповідно до п. 3.1. Договору оренди землі даний договір укладено на 7 років 4 місяці 12 днів до 31.12.2031 року. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, однак при цьому сам договір набуває чинності з дати його укладання.
Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 16 480, 54 грн за один повний календарний рік користування земельною ділянкою. Орендна плата нараховується з дати передачі земельної ділянки в оренду, але не раніше дати укладання договору, та до дати повернення земельної ділянки з оренди, але не більше строку дії договору відповідно до п. 3.1 цього договору (п.4.1 Договору оренди землі).
Орендодавець запевняє орендаря про достовірність та гарантує йому дійсність таких обставин, які мають істотне значення:
- що земельна ділянка вільна від будь-яких інших прав третіх осіб, зокрема (але не обмежуючись) земельна ділянка не перебуває в оренді (іншому користуванні) у третіх осіб; що земельна ділянка нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена будь-яким іншим способом, в спорі, заставі, під арештом не перебуває, не обтяжена правами земельного сервітуту, не передана у спільну діяльність, вільна від будь-яких не зазначених в цьому Договорі оренди прав третіх осіб, які перешкоджають укладенню цього Договору оренди та наступному використанню земельної ділянки орендарем;
- що із дня укладання (підписання) даного договору орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки чи прав на неї в користування будь-яким іншим третім особам; не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки чи прав на неї у заставу та як внесок до статутного капіталу (фонду) юридичних осіб; не вчиняти будь-яких дій, направлених на відчуження або на встановлення будь-яких обмежень (обтяжень) відносно земельної ділянки;
- що ним одержані всі дозволи, необхідні для укладення цього договору, в тому числі, за наявністю такої необхідності, дозвіл осіб, яким належить право спільної сумісної власності на земельну ділянку (п.8.2 Договору оренди землі).
Пунктом 9.2.1.6 Договору оренди землі встановлено, що орендодавець зобов'язаний після підписання даного Договору оренди не вчиняти дій, направлених на односторонню відмову від виконання положень цього Договору оренди - в тому числі, але не виключно - не укладати договорів оренди, емфітевзису чи іншого користування земельною ділянкою з третіми особами, не передавати земельну ділянку в довірчу власність, не передавати її в заставу чи іпотеку, не продавати права оренди цієї ділянки третім особам; не вчиняти дій, направлених на перешкоджання орендарю у підготовці та здійсненні ним дій, направлених на проведення державної реєстрації речового права (права оренди земельної ділянки) за цим договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; не вчиняти дій, направлених на передачу земельної ділянки (на підставі будь-яких документів, угод, правочинів) у користування будь-яким іншим третім особам; не вчиняти будь-яких інших дій, внаслідок здійснення яких реєстрація речового права (права оренди) за цим договором за орендарем стане неможливою.
Відповідно до п. 9.2.2 Договору оренди землі зважаючи на те, що цей Договір оренди згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, орендодавець не має права після його підписання:
- в односторонньому порядку відмовлятися від виконання умов цього Договору оренди;
- перешкоджати підготовці та поданню представником орендаря до уповноважених органів реєстрації документів, необхідних для реєстрації права оренди на земельну ділянку, яке виникає на підставі цього Договору оренди;
- перешкоджати своїми діями, листами, зверненнями тощо, проведенню уповноваженими органами державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яке виникає на підставі цього Договору оренди, після його підписання;
- передавати земельну ділянку на підставі будь-яких документів у користування третім особам, чи намагатися вилучати для власного використання, до дати закінчення строку дії цього Договору оренди, перебіг якого, згідно із вимогами чинного законодавства, починається з дати його підписання (укладення) сторонами та не залежить від дати реєстрації права оренди землі.
За невиконання або неналежне виконання умов Договору оренди сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору оренди та чинного законодавства (п. 13.1 Договору оренди землі).
Відповідно до п. 13.2 Договору оренди землі за порушення та/або не виконання орендодавцем своїх зобов'язань, передбачених даним Договором оренди (зокрема, але не обмежуючись, у випадку порушення орендодавцем зобов'язань, передбачених п.п. 9.2.1.1-9.2.1.12 цього Договору оренди) або якщо внаслідок невідповідності даних щодо запевнень та гарантій орендодавця, наданих ним в п. 8.2 даного Договору оренди, державна реєстрація права оренди на земельну ділянку на орендаря стане неможливою, орендодавець зобов'язується сплатити орендарю штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру суми річної орендної плати (п. 4.1 Договору оренди).
23.08.2024 представник ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» звернувся до Державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425384500:05:001:3056 на підставі договору оренди землі від 19.08.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» (а.с.17).
29.08.2024 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Захаровою М.Ю., Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії на підставі заяви від 23.08.2024, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме - 23.08.2024 між ОСОБА_1 та ФГ «Логвиненка М.М.» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7425384500:05:001:3056 площею 3,4575 га на підставі договору оренди землі від 22.08.2024 (а.с. 18).
20.09.2024 ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості, а саме про сплату ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги штрафу згідно з п. 13.2 Договору оренди землі у сумі 49 441, 62 грн, що дорівнює трикратному розміру суми річної орендної плати (а.с.10-11).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено у ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За положеннями частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.
Положеннями частини першої та другої статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором, при цьому особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №559/1605/18 (провадження № 61-913св20) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України та вказано, що «свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:
- наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п'ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);
- якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов'язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);
- якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов'язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту».
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов'язання», «порушення зобов'язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору».
Такі висновки містяться у постанові ВС від 11.11.2020 справа №591/3176/17.
За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У справі, що переглядається у п. 13.2. Договору оренди передбачено штраф за порушення та/або невиконання орендодавцем своїх зобов'язань, передбачених даним Договором оренди (зокрема, але не обмежуючись, у випадку порушення орендодавцем зобов'язань, передбачених п.п. 9.2.1.1-9.2.1.12 цього Договору оренди) або якщо внаслідок невідповідності даних щодо запевнень та гарантій орендодавця, наданих ним в п. 8.2 даного Договору оренди, державна реєстрація права оренди на земельну ділянку на орендаря стане неможливою.
Пунктом 9.2.2. Договору оренди, на який позивач посилається як на підставу для стягнення штрафу, передбачено, що орендодавець не має права після його підписання:
- в односторонньому порядку відмовлятися від виконання умов цього Договору оренди;
- перешкоджати підготовці та поданню представником орендаря до уповноважених органів реєстрації документів, необхідних для реєстрації права оренди на земельну ділянку, яке виникає на підставі цього Договору оренди;
- перешкоджати своїми діями, листами, зверненнями тощо, проведенню уповноваженими органами державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яке виникає на підставі цього Договору оренди, після його підписання;
- передавати земельну ділянку на підставі будь-яких документів у користування третім особам, чи намагатися вилучати для власного використання, до дати закінчення строку дії цього Договору оренди, перебіг якого, згідно із вимогами чинного законодавства, починається з дати його підписання (укладення) сторонами та не залежить від дати реєстрації права оренди землі.
Фактично вказаними умовами Договору оренди передбачено штраф за односторонню відмову від договору; а пункт 13.2. в частині встановлення штрафу за односторонню відмову суперечить сутності неустойки (штрафу) та має нікчемний характер, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов'язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.
З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» штрафу у сумі 49 441,62 грн.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Талаївського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2025 року - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВНІЧ" - задовольнити частково.
Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2025 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду у редакції цієї постанови.
В іншій частині - рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко