іменем України
11 червня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/4938/23
Головуючий у першій інстанції - Майборода С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/912/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, (суддя Майборода С.М.), ухвалене у м. Чернігів о 15 годині 18 хвилин, повний текст рішення складено 2 квітня 2025 року,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог : зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належної позивачу земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , загальною площею - 0,288 га з кадастровим номером: 7425588600:01:000:2254 шляхом знесення (демонтажу) самочинного будівництва за власний рахунок, а саме цегляної огорожі (паркану) збудованої за межами земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,1229 га з кадастровим номером: 7425588600:01:000:0626 на земельній ділянці належній ОСОБА_1 по двох її фасадних сторонах; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 0,1229 га з кадастровим номером: 7425588600:01:000:0626 із сусідньою земельною ділянкою належною позивачу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; загальна площа - 0,288 га, кадастровий номер: 7425588600:01:000:2254), згідно висновку експерта № 598/24-24 №6/1-20 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 19.08.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 79,6 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 4357, земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 7425588600:01:000:1696, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі № 4358 та земельну ділянку площею 0,1380 га, кадастровий номер 7425588600:01:000:1700, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 4359. Після об'єднання вищевказаних земельних ділянок, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2023 Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на об'єднану земельну ділянку площею 0,288 га, кадастровий номер 7425588600:01:000:2254, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2728589374255. Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 , площею 0,1229, кадастровий номер 7425588600:01:000:0626. Під час обміру площі та підготовки нової технічної документації було виявлено, що власник суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 здійснив самозахоплення земельної ділянки позивача по фасадних сторонах земельної ділянки на 1,0 метр по одній та на 1,3 м по другій внаслідок будівництва навколо своєї земельної ділянки цегляної огорожі. Протоколом № 3 від 01.11.2023 року Тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин Новобілоуської сільської ради, було зафіксовано виявлення накладення земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні відповідача на земельну ділянку яка знаходиться у власності позивача. В позасудовому порядку відповідач відмовляється врегулювати спір, а тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в розмірі 14339 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Оскільки станом на дату розгляду справи чинне законодавство України не містить зобов'язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках, то їх побудова не може вважатись самочинною. Суд оцінюючи докази надані сторонами у справі прийшов до висновку про те, що висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №598/24-24 від 19.08.2024 року не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ на підтвердження порушень прав позивача у користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки, оскільки експерт при проведенні експертизи проводив співставлення координат земельних ділянок, що містяться на диску без урахування паперової документації та обмірів земельних ділянок на місці. Дослідницька частина висновку не містить обрахунків та обмірів земельних ділянок на місці їх обстеження. При цьому експерт не здійснював обмір земельної ділянки ОСОБА_2 .. Натомість суд вважав висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, який було проведено в порядку ст. 106 ЦПК України і ст. 71 ЗУ «Про експертизу» складений судовим експертом Солдатовою В.С. в достатній мірі обґрунтованим, оскільки проведені всі необхідні дослідження як технічної документації на земельну ділянку, фактичного розташування земельних ділянок, даних Державного земельного кадастру. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, має відповідну кваліфікацію експерта. Висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року спростовує висновок експерта № 598/24-24 від 19.08.2024. Крім того, висновок експерта № 598/24-24 від 19.08.2024 побудований на даних Державного земельного кадастру без урахування того, що на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 знесені відповідні господарські будівлі, що були прив'язкою при внесенні даних координат єдиної державної системи координат Державного земельного кадастру. У суду відсутні підстави ставити під сумнів висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року, яким з урахуванням всіх обставин справи підтверджено, що визначити площу накладення фактичних меж земельної ділянки (кадастровий номер 7425588600:01:000:0626), що на праві власності належить ОСОБА_2 на межі земельної ділянки (кадастровий номер 7425588600:01:000:2254), що на праві власності належить ОСОБА_1 , які занесені до єдиної державної системи координат Державного земельного кадастру, технічно неможливо. Позивачем в свою чергу не доведено факту здійснення відповідачем самочинного будівництва паркану, наявність перешкод з боку відповідача щодо належного користування позивачем його земельною ділянкою та необхідності відновлення меж земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 звертає увагу апеляійного суду на те, що ОСОБА_2 за характером своєї діяльності директором ТОВ «СІВЕРЕКСПЕРТ» має вплив на експертні установи міста Чернігова, тому Висновок № 07-24 від 15 квітня 2024 року ОСОБА_3 носить явно замовний характер, оскільки є абсурдним твердження про технічну неможливість визначення накладення меж. За клопотанням позивача, у справі було призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після проведення експертизи, позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням експертних висновків. Таким чином, експертний Виснок № 07-24 від 15 квітня 2024 року не може спростувати доводи позову, оскільки зроблений раніше ніж були уточнені позовні вимоги. Разом з тим суд першої інстанції дійшов хибного висновку надаючи свою оцінку Висновку експертизи ЧВ КНДІСЕ № 598/24-24 від 19.08.2024. Виконуючи завдання судочинства та вирішивши, що висновок експерта не ясний, або неповний, суд мав би вислухати роз'яснення експерта або призначити проведення додаткової експертизи. Також суд не надав належної оцінки протоколу №3 від 01 листопада 2023 року Тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин Новобілоуської сільської ради, де було констатовано порушення меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 . Також позивач в апеляційній скарзі вказує на вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що висновок судового експерта Солдатової В.С. №07-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15.04.2024 року повністю спростовує доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 та підтверджує, що ОСОБА_2 не порушував меж земельної ділянки належної позивачу. Разом з тим з висновку експерта № 598/24-24 від 19.08.2024 року слідує, що експерт при проведенні експертизи провів співставлення координат земельних ділянок, що містяться на диску без врахування пеперової документації та обмірів земельних ділянок на місці. Дослідницька частина висновку не містить обрахунків та обмірів земельних ділянок на місці їх остеження. При цьому експерт не здійснював обмір земельної ділянки відповідача. З урахуванням встановлених невідповідностей у висновку експерта № 598/24-24 від 19.08.2024 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що він не може прийняти останній як належний та допустимий доказ на підтвердження порушень прав позивача у користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, 17 лютого 2016 року ОСОБА_2 , придбав у власність земельну ділянку площею 0,1229 га, кадастровий номер - 7425588600:01:000:0626, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Музикою JI.I., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області 17 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 194, право власності на яку зареєстровано 17 лютого 2016 Музикою JI.I., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області за номером 13303490; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 851824174255, земельна ділянка площею 0,1229 га кадастровий номер 7425588600:01:000:0626, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 138-141).
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 79,6 кв.м, житлова - 29,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га кадастровий номер 7425588600:01:000:1696, на підставі Договору купівлі- продажу житлового будинку, посвідченого Беловою О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області 3 жовтня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 4357, право власності па який зареєстровано 3 жовтня 2017 року Беловою О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області за номером: 22643108; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1368654974255, земельну ділянку площею 0,15 га - кадастровий номер 7425588600:01:000:1696, наданої для будівництва і обслуговування житловою будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої на території АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі- продажу земельної ділянки, посвідченого Беловою О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області 3 жовтня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 4358, право власності на яку зареєстровано 3 жовтня 2017 року Беловою О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області за номером: 22643228; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 241242974255 та земельну ділянку площею 0,1380 га - кадастровим номер 7425588600:01:000:1700, наданої для будівництва і обслуговування житловою будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої на території АДРЕСА_1 , па підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Белова О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області З жовтня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за № 4359, право власності на яку зареєстровано 3 жовтня 2017 року Беловою О.С., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області за номером: 22643337; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 241263274255 (том 1 а.с. 12-34).
Заявою від 28 березня 2023 року посвідченою приватним нотаріусом Кравченко Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 472, ОСОБА_1 звернувся до компетентних органів з проханням об'єднати вищевказані земельні ділянки, виготовити нову технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок із подальшою їх реєстрацію у Державному земельному кадастрі та реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с.35-36).
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67436078 від 03 травня 2023 року Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району, Чернігівської області на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, серія та номер: 63379681, виданий 27 квітня 2023 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на об'єднану земельну ділянку площею 0,288 га - кадастровий номер: 7425588600:01:000:2254; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2728589374255 (том 1 а.с. 37-43).
Заявою від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новобілоуської сільської ради з проханням залучити місцеву земельну комісію для фіксації порушення та складання акту для подальшого звернення до компетентних органів з вирішення спорів згідно п.2 статті 1 58 Земельного кодексу України (том 1 а.с. 44).
Листом № 03-08/1189 від 07 листопада 2023 року Новобілоуська сільська рада повідомила про розгляд звернення від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , здійснення виїзду комісії для обстеження земельних ділянок та складання протоколу (том 1 а.с.45).
Протоколом № 3 від 01 листопада 2023 року тимчасова комісія з врегулювання земельних відносин Новобілоуської сільської ради розглянула звернення ОСОБА_1 та вирішила: «Має місце накладання земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян, а тому вирішення спірного питання можливе шляхом мирних переговорів між землевласниками або в судовому порядку» (том 1 а.с. 46-47).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, судовому вирішенню підлягає спір про поновлення права, яке існувало, у разі його можливого порушення, запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 150 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до приписів ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Звертаючись до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва за власний рахунок, а саме цегляної огорожі ( паркану) збудованої за межами земельної ділянки на земельній ділянці ОСОБА_1 по двох фасадних сторонах; зобов'язати ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки із сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_1 згідно висновку експерта № 598/24-24 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 19.08.2024 року.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 599/340/16-ц. Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Позивач зобов'язаний довести як і сам факт самочинності будівництва,порушення його прав як власника суміжної земельної ділянки та обґрунтованості захисту його прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Статтею 107 ЗК України встановлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх установлення здійснюється за фактичним використанням ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з установленими розмірами ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Оскільки відповідчачем не визнається факт самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить позивачу кожна сторона на підтвердження своїх вимог та заперечень надала суду докази.
У матеріалах справи маються два експертні висновки: один зроблений на замовлення відповідача ОСОБА_2 :
- висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи для подання до суду в порядку ст. 106 ЦПК України і ст. 71 ЗУ «Про експертизу», який було складено судовим експертом Солдатовою В.С., відповідно до якого експертом зроблено висновок, що відстані від лівого а правого кутів фасаду господарської будівлі, орієнтованого в бік земельної ділянки, що передавалася у власність ОСОБА_4 ( в даний момент належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 7425588600:01:000:0626), що розташована на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_5 ( в даний момент належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 7425588600:01:000:2254), до поворотної точки межі земельної ділянки, що передавалая у власність ОСОБА_4 ( в даний момент належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 7425588600:01:000:0626), яка позначена на Плані зовнішніх меж та в Акті погодження меж точкою «Б», передбачені Технічною документацією із землеустрою, виконаною на замовлення ОСОБА_4 , Багатопрофільним приватним підприємством «ПОЗИТИВ» в 2007 році, та ці ж відстані, що є внесеними до Державного земельного кадастру, не є тотожними. В порівнянні з даними вказаної вище Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, виконаної в 2007 році ( дата державної реєстрації земельної ділянки 13.06.2007), фактично, при встановленні огорожі, ОСОБА_2 змістився від поворотної точки «Б» межі земельної ділянки на 0,97 - 0,75 м вглиб своєї земельної ділянки. Фактичні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , не відповідають межам, встановленим відповідно до координат поворотних точок єдиної державної системи просторових координат, що наявні в даних Державного земельного кадастру, і за допомогою яких було виконано прив'язку зазначених вище земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час приватизації. Зокрема, за даними координат Державного земельного кадастру, в яких було виконано прив'язку земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час передачу їх у власність, частина земельної ділянки (кадастровий номер 7425588600:01:000:0626), що на праві власності належить ОСОБА_2 , покладена таким чином, що одна з її меж виступає на територію земель загального користування ( на існуючу проїзну частину по АДРЕСА_6 ) на відстані до 1,55 м;
а інший за клопотанням позивача на підставі ухвали суду від 23.05.2024 року :
- висновок судової земельно-технічної експертизи№ 598/24-24 від 19.08.2024 про те, що забудована ОСОБА_2 цегляна огорожа (паркан) порушує межі земельної ділянки ОСОБА_1 .. Забудована ОСОБА_2 цегляна огорожа заходить за межі його земельної ділянки, конфігурація та розміри наведені в додатку 2 до висновку, та накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0043 га, конфігурація наведена в додатку 1 до висновку; збудована ОСОБА_2 цегляна огорожа заходить за межі його земельної ділянки, когфігурація та розміри наведені в додатку « до висновку, та накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 7425588600:01:000)2254 , площею 0,0043 га, конфігурація наведена в Додатку1 до висновку.
Суд першої інстанції проаналізувавши зазначені висновки судових експертів прийшов до висновку, що саме висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи є належним доказом у справі, не взявши до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи№ 598/24-24 від 19.08.2024. При цьому суд першої інстанції зазначив, що експерт при проведенні експертизи № 598/24-24 від 19.08.2024 проводив співставлення координат земельних ділянок, що містяться на диску без урахування паперової документації та обмірів земельних ділянок на місці. Дослідницька частина висновку не містить обрахунків та обмірів земельних ділянок на місці їх обстеження. При цьому експерт не здійснював обмір земельної ділянки ОСОБА_2 . З урахуванням встановлених невідповідностей у висновку експерта, суд не може прийняти останній як належний та допустимий доказ на підтвердження порушень прав позивача у користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.
Матеріалами справи підтверрджено, що після отримання висновків судової земельно-технічної експертизи № 598/24-24 від 19.08.2024 судом, відповідач ОСОБА_2 не погодився з зазначеним висновком експертизи та зазначав про те, що обмірів його земельної ділянки проведено не було, а також висновок зроблений судовим експертом без врахування технічної документації виготовленої на належну йому земельну ділянку в паперовому вигляді.
ОСОБА_2 на та звернення суду до Чернігівського відділення Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз було надано відповідь про те, 25.06.2024 року клопотання експерта про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку земельно-технічної експертизи було надіслано сторонам, але рекомендований лист направлений ОСОБА_2 було повернуто за закінченням строку зберігання.( а.с.244,245 т.1, а.с. 13,14, 23-28 т.2)
В суді першої інстанції позивач не заявляв клопотання про призначення додаткової експертизи.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_6 не погоджувався з висновками суду та просив призначити по справі додаткову експертизу на вирішення якої поставити питання на розсуд суду. Участі в судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач не приймав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Відповідно до частини першої стаття 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц).
Оскільки висновок експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами , суд першої інстанції провівши оцінку доказів прийшов до висновку про неналежність доказу, а саме висновку судової земельно-технічної експертизи № 598/24-24 від 19.08.2024. Позивач не скористався наданими йому правами та не заявив клопотання про призначення додактокої експертизи. Заявлене ж клопотання у суді апеляційної інстанції про призначення додаткової експертизи залишене судом апеляційної інстанції без задоволення, оскільки саме на учасників справи покладеється обов'язок щодо доведення тих обставин на які вони посилаються як на підставу для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує, що технічна документація на земельні ділянки, які були придбані 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 з кадастровими номерами: 7425588600:01:000:1696 та 7425588600:01:000:1700 в паперовому вигляді відсутня. Натомість технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 7425588600:01:000:0626, яка належить ОСОБА_2 є в наявності та була надана в розпорядження судового експерта Солдатової В.С..
З технічної документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7425588600:01:000:0626 вбачається погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами в тому числі із попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_5 . З схеми прив'язки земельної ділянки, яка була придбана ОСОБА_2 у попереднього власника ОСОБА_4 , прив'язка кутів межі земельної ділянки була прив'язана до сараю який знаходиться на суміжній земельній ділянці Русак.( ас.132,136 т.1) Проводивши дослідження та провівши відповідні обміри експерт ОСОБА_3 прийшла до висновку, що фактичні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , не відповідають межам, встановленим відповідно до координат поворотних точок єдиної державної системи просторових координат, що наявні в даних Державного земельного кадастру, і за допомогою яких було виконано прив'язку зазначених вище земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час приватизації.
При об'єднанні двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425588600:01:000:1696 та 7425588600:01:000:1700 належних на праві власності ОСОБА_1 та внесенні відомостей Державного земельного кадастру прив'язку було зроблено до житлового будинку ( на даний час зруйнований), який знаходиться на одній із земельних ділянок належних позивачу, а не до сараю, як це зроблено у технічній документації відповідача.
В той же час в експертному висновку № 598/24-24 від 19.08.2024 року при складанні якого, експерт взяв до уваги лише дані Державного земельного кадастру за якими, конфігурація земельної діялнки належної відповідачу не відповідає паперовій технічній документації, яка була виготовлена при приватизації земельної ділянки відповідача, в тому числі виходить на проїзжу частину вулиці та зменшує її ширину на 1,5м.
Відповідно до п.3 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Не заслуговують та увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта №07-24 від 15 квітня 2024 року за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки він виготовлений раніше аніж позивачем уточнені позовні вимог та про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог.
Предметом позову що перебуває на розгляді суду є порушення права суміжного землекористувача на користування своєю власністю. Зазначений предмет позову позивачем змінено не було, лише уточнено позовні вимоги. Тому докази які були надані відповідачем на спростування позовних вимог стосуються предмету позову. Крім того, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, зробивши висновок що огорожа не належить до об'єктів нерухомого майна.
Посилання позивача як на належний доказ, порушення його прав, на протокол №3 від 01 листопада 2023 року Тимчасової комісії з врегулювання земельних відносин Новобілоуської сільської ради, також не заслуговують на увагу, оскільки на засідання комісії не був запрошений суміжний землекористувач ОСОБА_2 та не був повідомлений про розгляд звернення ОСОБА_1 , комісія не проводила обмірів земельної ділянки належної відповідачу.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2025 року.
Головуючий: Судді: