іменем України
11 червня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 746/563/24
Головуючий у першій інстанції - Ходіч В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1104/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року (місце ухвалення - смт Срібне) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування посилалось на те, що 16.01.2024 відповідачка уклала із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» кредитний договір №13517-01/2024, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1 .
Вказує, що 28.05.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 28052024, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також 25.02.2024 між відповідачкою та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений кредитний договір №7621509, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1
27.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 27092024, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Як зазначає позивач, 02.02.2024 між відповідачкою та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений кредитний договір №02306-02/2024, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1
24.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 24052024, за умовами якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
За доводами позову, 21.03.2024 між відповідачкою та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» був укладений договір позики №79258146, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
05.03.2024 між відповідачкою та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» був укладений договір позики №2487214, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 14/06/21 за яким, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Як зазначає позивач, відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №28052024 від 28.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №13517-01/2024 в сумі 11 250 грн 00 коп., з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками; відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №27092024 від 27.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №7621509 в сумі 22 653 грн 00 коп., з яких: 5 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 858,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 295,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами; відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №24052024 від 24.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 02306-02/2024 в сумі 41 900 грн 00 коп., з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 900,00 грн - сума заборгованості за відсотками; відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики №79258146 в сумі 18 821 грн 00 коп., з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 475,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 346.00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 0 грн - сума заборгованості за пенею; відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 2487214 в сумі 10 150 грн 00 коп., з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 150,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
У позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості:
за кредитним договором № 13517-01/2024 у розмірі 11250 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6250 грн - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором № 7621509 у розмірі 22653 грн, з яких: 5500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11858 грн - сума заборгованості за відсотками; 5295 грн - сума заборгованості за пенею та штрафом;
за кредитним договором № 02306-02/2024 у розмірі 41900 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29900 грн - сума заборгованості за відсотками;
за договором позики № 79258146 у розмірі 18821 грн, з яких: 11000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2475 грн - сума заборгованості за відсотками; 5346 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою;
за договором позики № 2487214 у розмірі 10150 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7150 грн - сума заборгованості за відсотками,
а всього у загальному розмірі 104774,00 грн та судові витрати.
Рішенням Срібнянського районного суду від 03.04.2025 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість:
за кредитним договором №13517-01/2024 в сумі 11 250 грн 00 коп., з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками;
за кредитним договором №7621509 в сумі 22 653 грн 00 коп., з яких: 5 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 858,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 295,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами;
- за кредитним договором №02306-02/2024 в сумі 41 900 грн 00 коп., з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 900,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього - 75803,00 грн та судовий збір у розмірі 2 191 грн 00 коп.
Враховуючи положення ст. 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідачка своїх зобов'язань за кредитними договорами №№ 13517-01/2024, 7621509, 02306-02/2024 не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року та не свідчать про перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики №79258146 від 21.03.2024 та №2487214 від 05.03.2024, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаними договорами.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Срібнянського районного суду від 03.04.2025 і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За доводами скарги, рішення суду є необгрунтованим, незаконним, прийнятим без повного та всебічного дослідження обставин, які мають значення для вирішення справи; суд у своєму рішенні прийшов до хибних висновків, які не ґрунтуються на матеріалах справи; взяв до уваги документи, які не є належними та допустимими доказами; прийняв до уваги докази позивача, одночасно проігнорував клопотання відповідача про витребування оригіналів документів з метою перевірки факту наявності їх оригіналів у позивача, безпосереднього дослідження документів та підписів, чим також позбавив відповідача можливості подати зустрічний позов та визнати кредитні договори недійсними.
У скарзі заявниця зазначає, що у відзиві на позовну заяву, а також у заяві вона та її представник неодноразово зазначала, що до позовної заяви додано кредитні договори №13517-01/2024 від 16.01.2024, №7621509 від 25.02.2024р, №02306-02/2024, які разом з додатками до них підписані не особисто директорами, а лише з використанням «Факсиміле» та проставлено не «мокру» печатку, а фото печатки позикодавця, а зі сторони позичальника її особистий підпис відсутній, проте згоди на використання аналогу підпису керівників кредиторів з використанням його факсимільного відтвореного ОСОБА_1 не надавала, тому вважає, що договір суперечить ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та ч. 3 ст. 207 ЦК України, що є підставою для подачі зустрічного позову про визнання цих договорів недійсними.
Також вказує, що до позовної заяви не було додано жодного документу, який би підтверджував факт видачі кредиту та не надано обгрунтований розрахунок ціни позову, а надано лише загальну суму заборгованості по тілу кредиту та відсотках, яка відображена у довідці розрахунку заборгованості, яка не містить кількості днів, за які нараховувались відсотки, розмір відсоткової ставки.
Заявниця заперечує отримання коштів, а позивач не надав належних і допустимих доказів видачі кредиту (платіжного доручення про перерахування кредиту на картковий рахунок, меморіального ордеру, видаткового касового ордеру, розпорядження видачі кредит, виписку по картковому рахунку тощо).
Як стверджує заявниця, з виписок по рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 вбачається, що ні ТОВ «СТАР Файненс ГРУП», ні ТОВ «АВЕНТУС Україна», ні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», ні TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Первісні кредитори) не значаться у виписках по вище вказаних рахунках як платники, а з наданої банком інформації можна простежити надходження лише коштів на рахунки Відповідачки та списання коштів з її рахунків, проте ідентифікувати, хто перераховував ці кошти неможливо.
Також за доводами скарги, лист ТОВ «Універсальні платіжні системи», який позивачем надано на підтвердження перерахування коштів, адресований невизначеному колу осіб, невідомо на чий запит (компанія з назвою «AVANSCREDITLLS» не фігурує в жодному документі, долученому Позивачем до матеріалів справи) чи звернення та не містить жодного посилання на вказаний позивачем договір, а тому вказаний лист не є належним і допустимим доказом.
Тому заявниця вважає, що позивачем не надано жодних доказів та первинних документів на підтвердження того, що первісні кредитори здійснили видачу ОСОБА_1 грошових коштів, а також відсутні будь-які документи первинного бухгалтерського обліку та звітності, які б давали можливість ідентифікувати первісних кредиторів, як платників кредитних коштів на користь відповідачки.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 16.01.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №13517-01/2024, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1 (а.с. 9-11 т . 1).
28.05.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 28052024, за умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 12-13 т. 1).
Згідно реєстру боржників до Договору факторингу №28052024 від 28.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №13517-01/2024 в сумі 11 250,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15 т. 1).
За матеріалами справи, 25.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений кредитний договір №7621509, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1 (а.с. 20-28 т. 1).
27.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 27092024 за яким, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 30-32 т. 1).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №27092024 від 27.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7621509 в сумі 22 653,00 грн, з яких: 5 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 858,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 295,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с. 34).
Також, 02.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» був укладений кредитний договір №02306-02/2024, який вчинено з використанням електронного підпису ОСОБА_1 (а.с. 41-43 т. 1).
24.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 24052024, за умовами якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК» ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 44-46 т. 1).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24052024 від 24.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 02306-02/2024 в сумі 41 900,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 900,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 48 т.1).
Також судом було встановлено, що 21.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 79258146, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.52-54 т. 1).
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, за яким ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 55-56 т. 1).
28.07.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.57), відповідно до п.1 якої, сторони погодили внести зміни до п.1.3 договору та викласти його в наступній редакції: 1.3. Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Згідно п.2 вказаної додаткової угоди №2 від 28.07.2021 року : … 2. Решта положень Договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній Додатковій угоді (а.с. 57 т. 1).
19.08.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду №34 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.58 т. 1) та додаткову угоду №32 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.65 т. 1), якими визначено, в тому числі, і загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 29 від 19.08.2024 та № 28 від 25.07.2024. Згідно п.3 даних додаткових угод №34 від 19.08.2024 та №32 від 25.07.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, визначено: У випадках, не передбачених цією Додатковою угодою, Сторони керуються положеннями Договору.
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 79258146 в сумі 18821,00 грн, з яких: 11000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2475,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5346,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою (а.с. 69 т.1).
Також з матеріалів справи убачається, що 05.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 2487214 (з фіксованою процентною ставкою), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с. 62-64 т. 1).
Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2487214 в сумі 10150,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7150,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 67 т.1).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідачка своїх зобов'язань за кредитними договорами №№ 13517-01/2024, 7621509, 02306-02/2024 не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року та не свідчать про перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики №№79258146 від 21.03.2024 та №2487214 від 05.03.2024, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаними договорами.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за договорами позики №№79258146 від 21.03.2024 та №2487214 від 05.03.2024 учасниками справи не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 13517-01/2024 від 16.01.2024, № 7621509 від 25.02.2024, № 02306-02/2024 від 02.02.2024 на загальну суму 75803,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами та відсотків за користування кредитними коштами, проте висновки суду щодо стягнення пені за кредитним договором № 7621509 зроблені з неправильни застосуванням норм матерального права, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було укладено ряд кредитних договорів, зокрема договір про надання фінансового кредиту № 13517-01/2024 від 16.01.2024, договір про надання споживчого кредиту № 7621509 від 25.02.2022, договір про надання фінансового кредиту № 02306-02/2024 від 02.02.2024 і які підписані відповідачкою шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Так, згідно ревізитів договору про надання фінансового кредиту № 13517-01/2024 від 16.01.2024 договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором W1563 (а.с. 11 зворот т. 1), договору надання споживчого кредиту № 7621509 від 25.02.2022 - одноразовим ідентифікатором - НОМЕР_3 (а.с. 28 т. 1), договору про надання фінансового кредиту № 02306-02/2024 від 02.02.2024 - одноразовим ідентифікатором - W7484 (а.с. 43 зворот т. 1).
У вказаних договорах сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту (позики), сплати відсотків за користування кредитом (позикою) розмір і тип процентної ставки.
Кредитні договори є дійсними, належних і допустимих документальних доказів на спростування факту укладення договору про надання фінансового кредиту № 13517-01/2024 від 16.01.2024 з ТОВ «Стар Файненс Груп», договору про надання споживчого кредиту № 7621509 від 25.02.2022 з ТОВ «Авентус Україна», договору про надання фінансового кредиту № 02306-02/2024 від 02.02.2024 з ТОВ «Аванс Кредит» не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції, у судовому порядку відповідачкою ОСОБА_1 кредитні договори не оскаржувались.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження укладення кредитних договорів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за нормами ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.
Згідно з п. 7.1 договору про надання фінансового кредиту № 135-01/20245, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Пунтом 7.6 вказаного Договору передбачено, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства.
Відповідно до п. 9.2 Договору про надання споживчого кредиту № 7621509 від 25.02.2024 Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін, а п. 9.6 Договору передбачений порядок укладення Договору та сворення електронних підписів сторін.
Пунктом 9.8 вказаного договору передбачено, що підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація та він ознайомлений з сіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариства, що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно доримуватись.
Згідно з п. 7.1 договору про надання фінансового кредиту № 02306-02/21024, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Пунтом 7.6 вказаного Договору передбачено, що підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства.
Таким чином, встановлено, що договори між первісними кредиторами та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитні договори не були би укладеними сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Вказані кредитні договори були підписані кредитодавцями шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а тому доводи апеляційної скарги про те, що кредитні договори не підписані уповноваженими особами товариств, є безпідставними.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що правильним є висновки суду першої інстанції, що спірні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитними договорами, а також наявність у відповідачки грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами і взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.
Апеляційний суд також враховує, що судом першої інстанції не встановлено, що ОСОБА_1 зверталась із письмовими заявами про припинення дії договорів.
Також, відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_1 , а саме:
- договір факторингу № 28052024 від 28.05.2024, укладений з ТОВ «Стар Файнес Груп» (а.с. 12-13 т. 1);
- акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 28052024 від 28.05.2024 (а.с. 14 т. 1);
- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 28052024 від 28.05.2024 (а.с. 15 т. 1);
- платіжну інструкцію в національній валюті № 21384 від 30.05.2024, за якою ТОВ «Стар Файненс Груп» сплатило ТОВ «ФК «ЄАПБ» плату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 28052024 від 28.05.2024(а.с. 230 т. 1);
- договір факторингу № 27092024 від 27.09.2024, укладений з ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 30-32 т. 1);
- акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 27092024 від 27.09.2024 (а.с. 33 т. 1);
- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 (а.с. 34 т. 1);
- платіжну інструкцію № 462 від 30.09.2024, за якою ТОВ «Авенус Україна» сплатило ТОВ «ФК «ЄАПБ» плату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 27092024 від 27.09.2024 (а.с. 179 т. 1);
договір факторингу № 24052024 від 24.05.2024, укладений з ТОВ «Аванс Кредит» (а.с. 44-46 т. 1);
- акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 24052024 від 24.05.2024 (а.с. 47 т. 1);
- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024 (а.с. 48 т. 1);
- платіжну інструкцію в національній валюті № 21383 від 30.05.2024, за якою ТОВ «Аванс Кредит» сплатило ТОВ «ФК «ЄАПБ» плату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 24052024 від 24.05.2024 (а.с. 248 т. 1);
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами.
Крім того, не спростовано відповідачем, що ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов'язання за кредитними договорами від 16.01.2024, 25.02.2024, 02.02.2024, виконали в повному обсязі та надали відповідачці кредити у розмірі, встановленому договорами. ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за вказаними кредитними договорами.
В матеріалах справи на підтвердження наявності кредитної заборгованості відповідачки, окрім розрахунків заборгованості (а.с. 16, 35, 49 т. 1), міститься виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.01.2024 по 01.03.2024, яка має статус первинного документа (а.с. 39-41 т. 2).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що належним та допустимими доказами, які могли б підтвердити отримання відповідачем коштів є первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а надане позивачем платіжне доручення містить суттєві порушення банківського законодавства, є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування позивачем кредитними коштами.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2024 на картку № НОМЕР_4 здійснено зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн, 02.02.2024 здійснено зарахування коштів у розмірі 12000,00, 25.02.2024 на картку № НОМЕР_5 здійснено зарахування у розмірі 5500,00 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку, то доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідач грошових коштів не отримувала спростовуються матеріалами справи.
Відповідачкою та її представником не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними договорами чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок підтверджує розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Також відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що вказані у договорах карткові рахунки їй не належить.
Крім того, апеляційний суд враховує, що Товариство є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність», в т. ч. Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за № 481.
Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, не спростовують встановлені обставини судом першої інстанції щодо отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними договорами і взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у відповідачки виникла заборгованість, яка не була сплачена ні первісним кредиторам, ні їх правонаступнику ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке після укладення договору факторингу додаткових нарахувань за кредитними договорами не здійснювало.
Відповідачкою та її представником не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок правильно прийнятий судом першої інстанції, як доказ розміру наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи скарги про те, що позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредитних коштів, оскільки відповідачка не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірний період на підтвердження факту не отримання нею кредитних коштів, враховуючи, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є первісним кредитором та не є банківською установою.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи, що суд проігнорував клопотання відповідача про витребування оригіналів документів з метою перевірки факту наявності їх оригіналів у позивача, безпосереднього дослідження документів та підписів, чим також позбавив відповідача можливості подати зустрічний позов та визнати кредитні договори недійсними, враховуючи наступне.
Згідно з частиною третьою статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Укладення кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України "Про електронну комерцію". Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема - одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового.
Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору, до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 р. у справі N 671/1832/20.
Встановивши, що договори підписані відповідачкою у визначений законом спосіб, оскільки заява про акцепт публічної оферти банку на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку підписані відповідачкою, які разом з публічною офертою, розміщеною на офіційному сайті банку, складають єдиний документ - договір про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами відсутність згоди відповідача на використання банком факсимільного відтворення підпису.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами щодо стягнення основної суми заборгованості та заборгованості за процентами.
Разом з тим, дійшовши правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаними кредитними договорами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу у розмірі 5295 грн за кредитним договором № 7621509 від 25.02.2024, враховуючи наступне.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також цим Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за пенею та штрафами за договором про надання споживчого кредиу № 7621509 від 25.02.2024 у розмірі 5295 грн задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами в частині основної суми заборгованості та відсотків, проте дійшов помилкового висновку про задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за штрафом і пенею за договором № 7621509 від 25.02.2024.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за пенею, штрафами за договором № 7621509 від 25.02.2024 не відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим рішення Срібнянського районного суду від 03.04.2025 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та штрафами у розмірі 5295,00 грн за договором № 7621509 від 25.02.2024, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв'язку з чим підлягає зменшенню сума заборгованості за кредитним договором № 7621509 від 25.02.2024 з 22653,00 грн до 17358,00 грн та загальна сума стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості з 75803,00 грн до 70508,00 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» на суму 70508,00 грн (70508,00 грн від 104774,00 грн становить 67,3 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судового збору, зменшивши загальну суму з 3028,00 грн до 2037,84 грн ((3028 грн х 67,3 % : 100%).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню на суму 5295,00 грн, тобто на 7 %, то відповідно з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 317,94 грн ((4542 грн х 7 % : 100%) за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором№ 7621509 - скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 7621509, загальної суми заборгованості та судового збору - змінити, зменшивши розмір заборгованості з 22653,00 грн до 17358,00 грн, загальної суми стягнення з 75803,00 грн до 70508,00 грн та судового збору з 2191,00 грн до 2037,84 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ; ЄДРПОУ - 35625014) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 317,94 грн за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішенн
Повне судове рішення складено 12.06.2025.
Головуючий Судді :