Номер провадження: 33/813/1032/25
Номер справи місцевого суду: 509/1106/25
Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
16.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- адвоката Штець Ольги Олегівни,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Штець Ольги Олегівни на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259119 від 28.02.2025 року, водій ОСОБА_1 , 28.02.2025 р. о 22:00 год., керуючи транспортним засобом BMW, н.з. НОМЕР_1 по вул. Торгова 9 у с-щі Авангард, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у лікувальному закладі та за допомогою приладу Драгер відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Штець Ольга Олегівна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з відеозапису не вбачається, що будь який транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 здійснює рух. Відсутній факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 співробітниками поліції. Вважає за необхідне зазначити, що тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняться від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тобто відомості, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ОСОБА_1 відсутні, а з матеріалів справи неможливо встановити даний факт. Через те, що він не керував транспортним засобом. Сам ОСОБА_1 не заперечує, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, це видно із відео, але заперечує факт керування транспортним засобом. На пропозицію поліцейського пройти тест на вміст алкоголю чи проїхати до медичної установи відмовляється, що стало підставою для складання адміністративного протоколу. Згідно п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, захисник ОСОБА_1 адвокат Штець Ольга Олегівна просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року, мотивуючи тим, що 07 квітня 2025 року постановою одеського апеляційного суду було повернуто апеляційну скаргу, особі яка її подала, у зв'язку з відсутністю доданого засвідченого подпісу сторонами витягу з договору про надання правової допомоги. У зв'язку з тим, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою, у разі усунення обставин, що стали підставою для її повернення, було подано повторно апеляційну скаргу.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Вперше апеляційну скаргу подано 30 березня 2025 року, тобто в межах строку передбаченого ст. 294 КУпАП.
Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника Штець Ольги Олегівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, разом з доданими до неї матеріалами, - повернуто особі, яка її подала.
Постанова Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року обґрунтована тим, що апеляційна скарга захисника Штець О.О. не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст.271, 294 КУпАП, а саме захисник не надала у повному обсязі до апеляційної скарги передбачених законом доказів щодо наявності у неї повноважень на подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим така апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Вдруге з апеляційною скаргою скаржник звернувся 08 квітня 2025 року, до якої було додано витяг з договору про надання правничої допомоги №137 від 29.03.2025 року, який підтверджує повноваження адвоката Штець О.О., діяти від імені ОСОБА_1 .
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Штець Ользі Олегівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника апелянта, який з'явився у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні даного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259119 від 28.02.2025 року, водій ОСОБА_1 , 28.02.2025 року о 22:00 год., керуючи транспортним засобом BMW, н.з. НОМЕР_1 по вул. Торгова 9 у с-щі Авангард, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у лікувальному закладі та за допомогою приладу Драгер відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 28.02.2025 року відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення, додано відеозаписи з портативного відеореєстратора, проте шляхом дослідження компакт - диску з такими відеозаписами встановлено, що вони не можуть бути відображені на комп'ютері з технічних причин.
Про вказаний недолік матеріалів справи було повідомлено адвокату Штець О.О. у судовому засідання, призначеному на 02.05.2025 року, на що остання повідомила, що в неї є копія відеозаписів з технічно несправного компакт - диску, які вона отримала під час ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції.
09.05.2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Штець Ольга Олегівна звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення доказів, до якого додано флеш - носій, на якому містяться відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейського,і на якому зафіксовано події, які мали місце 28.02.2025 року, за участі ОСОБА_1 . З вказаного відеозапису встановлено, що до ОСОБА_1 підійшли співробітники поліції, який стояв біля супермаркету, для встановлення особи, та з цією метою запитували у останнього його анкетні дані. На іншому відеозаписі, працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, проте останній ігноруючи цю вимогу, просить віддати йому його документи. В подальшому, працівники поліції попереджають ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відсторонення його від права керування транспортним засобом.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі, зокрема факт керування особою транспортним засобом, процедуру проведення поліцейським процедури огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об'єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 28.02.2025 року правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з долученого до справи відеозапису вбачається, що в порушення ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, вказаний відеозапис здійснено не з моменту початку виконання службових обов'язків працівниками поліції та до їх завершення, тобто він не є безперервний, оскільки як встановлено з нього, ОСОБА_1 знаходиться не біля автомобіля, а стоїть біля магазину, свою причетність на факт керування транспортним засобом, заперечував, факт керування на відеозаписі відсутній. Таким чином, складаючи матеріали адміністративного провадження, поліцейські не приєднали до матеріалів справи належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 за обставин, відповідно до яких відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дійсно керував транспортним засобом (відео-фіксацію чи показання свідків про факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ).
За змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, само по собі знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи з ознаками алкогольного сп'яніння, яка на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення заперечує сам факт керування нею транспортним засобом та відмовляється у зв'язку з цим проходити огляд на стан сп'яніння, не є беззаперечним доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає наявність підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
З метою встановлення дійсних обставин подій того дня, в ході апеляційного провадження, в судовому засіданні, призначеному на 09.05.2025 року протокольною постановою Одеського апеляційного суду було задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Штець Ольги Олегівни про виклик свідків. В судове засідання, призначене на 16 травня 2025 року о 11 год. 00 хв., викликано в якості свідків: інспектора сектора поліцейської діяльності №1 Одеського районного управління поліції №2 (Авангард) ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 ; інспектора сектора поліцейської діяльності №1 Одеського районного управління поліції №2 (Авангард) ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта Чичельницького Максима.
В судовому засіданні, призначеному на 16 травня 2025 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були приведені до присяги, з попередженням про кримінальну відповідальність, надали свої пояснення. Згідно наданих пояснень вбачається, що 28.02.2025 року ОСОБА_3 разом ОСОБА_2 здійснювали патрулювання в районі обслуговування Одеського районного управління поліції №2 (Авангард) ГУНП в Одеській області, а саме біля магазину «Копійка» побачили транспортний засіб BMW, біля якого був ОСОБА_1 в сильному алкогольному сп'янінні, разом з жінкою, голосно сварились. Працівники поліції, запитали у ОСОБА_1 чи керував він транспортним засобом, на що останній, спочатку підтвердив, що керував, але потім став заперечувати. Проте, у зв'язку з тим, що відеореєстратор був розряджений, цей момент не було зафіксовано. Особисто працівники поліції самі не бачили як ОСОБА_1 керував транспортним засобом і відповідних свідків, які могли підтвердити факт керування ОСОБА_1 28.02.2025 року автомобілем BMW, не встановили.
Отже, під час дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису подій, що мало місце 28.02.2025 року за участі ОСОБА_1 , а також заслухавши пояснення інспекторів поліції Чичельницького М.В., ОСОБА_2 , апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належної відео-фіксації технічними засобами або показань свідка (свідків) факту керування ОСОБА_1 , автомобілем, що є обов'язковою умовою для висування поліцейським вимоги особі пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, а той запис, який знаходиться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення фіксує лише заперечення з боку ОСОБА_1 факту керування ним автомобілем 28.02.2025 року.
Таким чином, слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 частково заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Штець Ольги Олегівни про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Штець Ольги Олегівни - задовольнити частково
Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 12.06.2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе