печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18743/25-ц
"26" травня 2025 р.
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі: Сміян А.Ю.,
розглянувши заяву представника позивача Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» - Гайдо Олени Валеріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - позивач, АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 22030000165752 від 13.09.2019 року у сумі 320 393 грн. 67 коп., яка складається із: суми залишку простроченого кредиту 231 005,11 грн.; суми прострочених відсотків 4,80 грн.; суми прострочених комісій 89 383,76 грн. та судовий збір у сумі 3 844,73 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.09.2025 року.
20.05.2025 року представник позивача АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми позовної заяви у розмірі 320 393,67 грн. до виконання рішення суду у справі, а саме, на земельну ділянку, що належить відповідачу на праві власності, площею 0,25 га, кадастровий номер: 1224886400:08:002:0117.
В обґрунтування заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» зазначає, що ОСОБА_1 , як позичальник за кредитом, почав порушувати його умови, протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов'язків погашення заборгованості навіть після реструктуризації боргу, яка була проведена шляхом укладення з банком Додаткової угоди № 1/10082022 від 10.08.2022 року.
Враховуючи значну суму боргу та тривалість порушення з боку ОСОБА_1 умов кредитування, АТ «Банк Кредит Дніпро» 18.02.2025 року направило останньому вимогу про повернення кредиту, а також зазначило про несприятливі санкції, які можуть бути застосовані банком в разі подальшого невиконання кредитних зобов'язань з боку ОСОБА_1 . Дана Вимога була проігнорована позичальником, борг погашено не було. В результаті після спливу строку погашення кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 320 393,67 грн. Як зазначає позивач, вищенаведені обставини вказують на наявність недобросовісності в діях ОСОБА_1 , оскільки отримавши кредитні кошти він ухилявся і ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором. Позичальник не контактував з банком з приводу врегулювання проблемної заборгованості, яка виникла після реструктуризації боргу, та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його бажання погашення наявного боргу. В свою чергу, АТ «Банк Кредит Дніпро» було вжито всіх заходів щодо інформування клієнта про заборгованість та необхідність її погашення, однак кредитні зобов'язання так і були залишені з його боку без виконання. Навіть при зверненні до суду з заявою про стягнення заборгованості, враховуючи поведінку та відношення відповідача до виконання кредитних зобов'язань, банк має небезпідставні побоювання, що позичальник буде і далі ухилятись від повернення кредитних коштів, а також вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання майбутнього рішення по справі. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Як визначено у ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, право розпоряджатися своїм майном є загальним та принциповим аспектом права власності, та, визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини за своєю суттю є гарантією права власності. Основною метою статті 1 Першого протоколу є попередження порушень принципу безперешкодного користування своїм майном. Отже, втручання в це право особи може мати місце лише з дотриманням розумної пропорційності між використаними заходами і тією метою, на досягнення якої спрямовується відповідний захід.
Таким чином, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивачів не встановлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши зміст заяви, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сам факт звернення позивача до суду не є підставою для забезпечення позову та не підтверджує факту ухиляння відповідача від виконання своїх боргових зобов'язань перед позивачем.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вартість зазначеної земельної ділянки. Внаслідок цього суд позбавлений можливості встановити співмірність заявленого заходу забезпечення позову розміру позовних вимог, що прямо суперечить ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
При цьому, накладення арешту в межах суми боргу на єдиний, неподільний об'єкт нерухомості без визначення його вартості є юридично некоректним і фактично неможливим, оскільки чинне законодавство не передбачає часткового арешту майна без грошової оцінки його частки.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заява є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 260, 261, 263, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, -
В задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - Гайдо Олени Валеріївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 26.05.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ