печерський районний суд міста києва
757/15200/25-к
1-кп-2482/25
05 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України,
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт з додатками стосовно вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000563 від 20.06.2024 року.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в певний період доби, оскільки захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Крім того, захисник вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 потребує медичного обстеження, яке неможливо здійснити в умовах цілодобового домашнього арешту без погодження з прокурором та судом.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 підтримав, просив задовольнити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, є реальними та триваючими, зокрема, ризик переховуватись, впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_5 заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , просили відмовити у задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Вказали, що ризики зменшились, оскільки обвинувачений перебуває тривалий час під вартою.
Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , просив його задовольнити. Просив змінити на домашній арешт в певний період доби.
Обвинувачені підтримали думку захисників.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, при вирішенні вказаних клопотань дійшов наступних висновків.
Обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні, зокрема, тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.
Так суд враховує доводи прокурора, що інкриміновані ОСОБА_9 діяння є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Крім того, прокурор зазначає, що зазначений ризик може бути реалізовано і тим, що інші співучасники інкримінованих діянь, особи яких не встановлено, можуть переховувати ОСОБА_10 та вчиняти інші дії за його вказівкою спрямовані на протидію кримінальному провадженню.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_11 на цей час має право безперешкодного виїзду за межі України, у зв?язку з виключенням з військового обліку.
Також, прокурором доведено, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки обвинувачений безпосередньо спілкувався з особами, які мали намір ухилитися від несення військової служби, має зв?язки з командирами військових підрозділів, та, з метою уникнення відповідальності, може використати зазначені можливості для незаконного тиску на свідків (заявників), на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування чи іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від надання показань або ненадання правдивих показань.
Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 , може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки наразі не допитувались у судовому засіданні.
Також, суд вважає, що наразі інші більш м?які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих наразі ризиків.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинене кримінальне правопорушення, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за кримінальне правопорушення, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув?язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, беручи до уваги особливу суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 , враховуючи, що заявлені ризики, а саме: ризики переховування від суду та впливу на свідків, передбачені ст. 177 КПК України, наразі існують, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025.
Також суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду, стан його здоров'я наразі не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, визначивши її у розмірі - 5800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 17 562 400 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста) гривень.
При визначені розміру застави, суд враховує конкретні обставини інкримінованих діянь, тяжкість кримінальних правопорушень, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, відомості, які характеризують особу обвинуваченого та вважає, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідатиме особі обвинуваченого ОСОБА_7 , характеру та тяжкості злочину, позбавить можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, стан його здоров'я на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 суд виходить з наступного.
Крім цього, відповідно до положень ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого допускається за наявності на те підстав, для його зміни, а саме наявності нових обставин.
Так, як вбачається з матеріалів, ухвалою суду від 07.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_8 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Таким чином, щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд вважає, що виключних обставин для зміни запобіжного заходу, зокрема, пом'якшення домашнього арешту у певний період доби немає, оскільки нові дані чи обставини, які б не були відомі при зміні обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, захисником не наведені.
Доводи захисника щодо неможливості проведення медичного обстеження обвинуваченого, яке неможливо здійснити в умовах цілодобового домашнього арешту без погодження з прокурором та судом суд, не бере до уваги, оскільки будь-яких заяв від сторони захисту чи обвинуваченого щодо необхідності його проведення до суду не надходило.
Таким чином, заявлене клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 суд вважає передчасним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 201, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 01.08.2025 включно.
Визначити заставу у розмірі 5800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 17 562 400 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
р/р UA128201720355259002001012089;
МФО (код банку) 820172;
Одержувач ТУ ДСАУ в м. Києві;
ЄДРПОУ банку: 26268059;
Банк одержувача Державна казначейська служба України м. Київ.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи Державного департаменту України з питань виконання покарань у місті Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово прокурора та суддю Печерського районного суду м. Києва.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1